Диверсія у гавані Фейюньган: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Ван, порпаючись у траві, намацав якийсь довгий предмет, з його допомогою трохи підняв кам'яну плиту, потім відчинив дерев'яну ляду. Першим спустився в яму У Де-гуй, слідом за ним зійшли і всі інші. Мічений чиркнув сірником і запалив свічку. Огляділися. Крім вогкої рисової соломи, в погребі нічого не було. Командир помітив, що «квартира» не сподобалася його партнерам, і підбадьорливо сказав:

— Нічого! Хазяїн Сунь обіцяв за успішне виконання завдання, крім усього іншого, ще по двісті американських доларів на кожного; заради цього варто потерпіти…

— Хіба вам що! Адже за все відповідаю. я сам, — з образою в голосі сказав Ван Хай-шен.

Сун Да-лун квапливо перебив:

— Братку! Ми тебе теж не забудемо. Не бути мені Сун Да-луном, якщо я не доб'юся для тебе доброї винагороди. Вже коли я сказав, то так воно й буде. Що нам, те й тобі!

— Як можна мене порівнювати з вами?

— А чому б і не порівняти?

— Ви свою справу зробите і повернетесь. А я? Скільки я ще страху зазнаю, а то й… Що мені ваша винагорода! Швидше б уже кінчали та дали б спокій нашій сім'ї…

— Голубе Сун, — сказав У Де-гуй, — а він правду каже. Ми для чого сюди прибули… По-моєму, треба швидше кінчати і повертатися на острів.

Лі Вань-фа вже двічі відкривав рот, намагаючись висловити свою думку, але знову заговорив Мічений:

— Менше язиком мели! Що ти в цій справі розумієш? Це тобі не рибу ловити на мілководді! — руку простягнув і схопив, — тут справа серйозніша. Наказую в усьому слухати мене! Ясно?

Мічений потер шрам на лобі. Видно було, що він збирається ще щось сказати, але присутність Ван Хай-шена заважає йому. Той, немов прочитавши хазяїнові думки, підвівся і сказав:

— Ви порадьтеся, а я піду гляну, що там робиться.

Він виліз із погреба, закрив дерев'яну ляду, насунув кам'яну плиту. На цій плиті була земля і росли квіти. Сховище маскувалося надійно.

Хай-шен і Хай-фин

Хай-фин при світлі олійної лампи повторювала уроки. Почувши кроки, вона оглянулась і побачила в дверях Ван Хай-шена. Їхні очі зустрілися. Обоє посміхнулись і нічого не сказали. Хай-фин із занепокоєнням поглянула крізь вікно на задній двір. В її погляді Хай-шен прочитав німе запитання.

— Вони звідти не насміляться і носа поткнути! — заспокоїв її Ван, мимовільно розглядаючи записи дівчини.

Хай-фин зашарілася:

— Зараз же поклади! Я знаю, ти глузуватимеш… Я поступила у вечірню школу. — Вона намагалася відібрати зошит, але Хай-шен відсторонився і читав далі. — Дай сюди! Хіба я можу зрівнятися з тобою?!

Ван дав їй знак, щоб вона говорила тихше. В руках у нього вже був щоденник Хай-фин. У кількох місцях він помітив своє ім'я, але більш нічого прочитати не встиг. Хай-фин вихопила блокнот і сховала в кишеню. Вона збентежено дивилася, не знаючи, чи встиг він що-небудь прочитати. Він теж відчув незручність і перевів розмову на іншу тему:

— Коли в тебе іспити?

Хай-фин сумно глянула на Вана і нічого не відповіла. Це здивувало юнака.

— Ти боїшся цих людей, А-фин?

— Я нічого не боюся, коли ти поруч. — Вона помовчала і раптом різко спитала: — Чому ти цікавишся моїми справами, Ван?

— Отакої! Хто ж буде цікавитися твоїми іспитами, як не брат.

— Отже, ти питаєш мене лише тому, що тобі доводиться видавати себе за мого брата? — з гіркою посмішкою сказала дівчина. — А насправді тобі однаково…

— А-фин, — спробував заспокоїти її Ван, — ми ж домовились: нікому про це ні слова. Я твій брат, і все…

— А я так не можу! — На очах у дівчини з'явилися сльози. — Ти ласкавий зі мною, турбуєшся про мене, говориш мені хороші слова, а я весь час думаю: це навмисне, навмисне…

— Годі, А-фин, про це не можна говорити навіть на самоті…