Кит не умів мовчати. Зберігати секрети — умів, та й як не вміти, робота в нього шкідлива, особлива робота, саперна: бовкнеш що-небудь — і провалиш справу, а то й людину до згуби доведеш.
І слухати інших умів Малий Кит — уникаючи в жести, у міміку, не перебиваючи, на льоту схоплюючи суть сказаного чи недоказаного: ще одна професійна навичка, адже аналітик ГБ — це й дипломат, і соціолог, і накопичувач чуток, і вмілий інтриган.
Зате коли його мовчання переставало бути необхідність, Кит одразу ставав гучноголосим. Або — як зараз, коли слухачів-підслухачів не було і не передбачалося — він глухо бурчав різні фрази собі під ніс.
— Мимоволі замислишся про імператив невтручання, який сповідують слідопити! — повідомив він зображенню на екрані. — На жаль, це не для мене. Спробуй навчитися не втручатися в те, що в нас діється і що кожного дня бачиш навколо себе! Для цього треба змінитися до краю. Сплячим стати. Їм, Сплячим, буття до лампочки. В гробі вони бачили буття!
З іншого боку, не тільки Сплячі вважають нашу реальність ілюзією. Усі ці слідопити, митарі, горці, лотосомани-орхідеїсти, хранителі метеликів… Ілюзорний світ! він дає безліч приводів уважати його злегка прибацаним. Таким, як наглядач ганебний оцей… за двома спільними справами проходить — як його? Хмир, пробуджений до життя небайдужою Татинкою?..
Відун… себто, Богун, — згадав Кит. — Непоганий хлопець загалом. Але для наших справ непридатний. Психічна конституція не та. Злякався, втік, дівчисько сховав — і здурів. Не від тих утікав він. Лович довідається — живцем з’їсть. Лович зараз у лісі. І Богун зараз у лісі. Недобре. Джеб теж у лісі сиднем сидить. Винюхує. Джеб — це тобі не Богун. Дикий вепр, ось хто Джеб. Нам би не суперничати з ними, а взяти та разом добряче помізкувати, продумати ситуацію з нуля. Татинка, Рунін… Рунін — ось хто має знати. Татіанна теж має знати. Як вона тоді по телефонах бігала, видзвонювала, І за океан депеші відсилала: мовляв, пропаде без вас зовсім, без дочки улюбленої і чоловіка законного. І мене змусила взяти участь; добре що компаратор мій стаціонарний уже щосили обертав реальностями, не переймаючись їхньою бездонною ємністю. І теж Рунін допоміг…
Чорт, як я міг про нього забути, про цього дивного типчика, він же зовсім недавно контактував із Джебом! Як і навіщо контактував — запитання не з приємних. Він же під лісом, під Глушиною ходить, як і наглядач цей збожеволілий… Але що все-таки трапилося з ним?
Почнемо з початку. Спершу мало місце розпорядження, спущене з владних висот. Киту пропонувалося підключитися до акції, проведеної ОМОНом; ОМОН займався своєю справою — розшуком далеких елементів; Генна Безпека виявляла контакти психомутантів з потойбічними особами… цікавий новотвір, раніше він означав щось інше… з певними безособовими постатями, що їх і людьми не назвеш, через відсутність у них минулого. Фантоми вони. У широкому сенсі фантоми. У сенсі — невідомо звідки взялися і чим є. Відпрацьовували версію детонаторів — впливів або кодів, таємних психовірусів, здатних запускати в людині глибинні процеси трансформації. Незабаром до Кита почали надходити рапорти. Електронна течка, затитулована «Ходячі міни», швидко заповнювалася відомостями про зустрічі піднаглядних із лісовиками та дикунами, про дивні загульні пікніки з обов’язковим ритуальним шабашем на заході сонця, що перетворює добропорядних городян на натуральних чортів, про виїзні гастролі мафі, після яких — нові віяння! — не залишалося трупів, але зростала кількість безвісти зниклих і, в тій же пропорції, нововиявлених Сплячих. В особливу течку з грифом «Детонатор» поміщалися факти і неперевірені дані про дивні предмети, що спотворюють ментальні поля; у спішному порядку було розроблено прилад, що дозволяє на значній відстані засікти активність Дзеркала Долі або Віщої кулі. Загалом, початок здавався вдалим. Інформація опрацьовувалася, факти складалися в картину, і дві спецслужби вирішили розпочати спільні акції припинення.
— Акції припинення були активно припинені суб’єктами припинення… — бурмотів аналітик ГБ. — Тому припинення мусить бути в корені припинено…
Фотографія знову привернула його увагу. Він викликав на екран список осіб, задіяних в операції «Сліпий художник». Почав було читати. Поморщився, зітхнув і звернувся до Діалогера.
— Ану, друже, виведи мені всіх, хто проходить за темами «Сліпий художник», «Віща куля», «Ментальний хакер», «На Богуна і звір біжить»… усе, либонь… гей, ти не зрозумів, я казав про перетинання тем… отак ліпше… а тепер — те саме, але з обмеженням: залиш тих, чиї витрати перевищують задекларовані доходи… дивно, зовсім не поменшало… як, я теж тут? яким боком? нульовий дохід?
Ну й кретин! Прогностичний інформ, називається! Кожен замаслений Супер одразу би здогадався, чого мені треба!
— Основне призначення прогностичного нейропроцесора — препарація, порівняння і зведення різнорідних даних для формування імовірнісних матриць досліджуваного процесу, — з холодною гідністю заявив Діалогер. — Звольте викласти мету ваших пошуків, і я відразу видам результат. Супермозок, на відміну від мене, працює за нечіткими алгоритмами. Він усе розуміє відразу, але не відразу все правильно розуміє…
— Гаразд, угамуйся! Я шукаю паршиву вівцю. Мені потрібна людина, яка була у курсі наших спільних з Наглядом акцій і при цьому провадила якусь свою гру: чи то підкуплена вона, чи ще щось. Треба знати її мотиви, хто її підкупив, хто скеровував. Двома словами: хто винен у провалі.
— Вас цікавлять тільки люди і мутанти? — запитав інформ.
«А хто ж іще?» — ледь не гаркнув Кит…
Сліпець! Мислитель міднолобий! Ось же вона, відповідь! Хвилину тому згадував про них! Не люди, не мутанти: нелюди.
Цю версію слід пропрацювати. Велике коло підозрюваних, і нікого не можна пропустити. Непрямі докази залишаються завжди. От, наприклад, той же Джеб. Він, можливо, кандидат номер раз… але, можливо, саме навпаки, може, він — наш останній бастіон… нехай лабузниться перед Звіром, нехай закриває очі на переродження лісовиків, зате справу робить, відвертаючи Звіра від стін міських. У кожному разі, Джеба не зловиш за хвіст: хитрий і в чомусь мудрий, я його сто років знаю… а почати треба з невирізненого контактера, із хлюста, чия фотографія красується на екрані: щось пам’ять мені підказує. Не машинна пам’ять — моя, рідна…
Він почав гарячково збирати дані. Інтуїція не підвела. Він би й раніше розгадав цей ребус, якби відразу здогадався включити у сферу пошуку не тільки живих, а й давно покійних. Обличчя на екрані належало Князеві. Був колись такий комітетник і космофлотець. Загинув він за надзвичайно дивних обставин, примудрившись підірвати над Глушиною стратегічний крейсер ОЧАГа і себе самого на додачу. Вибух спопелив ліс на сотні кілометрів — дріб’язок, сірники, незначна часточка енергії, запасеної в пастках крейсера. Ніхто не розумів, як величезна машина, не призначена для внутрішньоатмосферних рейдів, раптом опинилася над Межею. Ніхто не міг пояснити спонтанної синхронізації хранителів часу, головних годинників планети, від поясних цезієвих еталонів до гравіпотенціальних вимірників на орбітальних міжпросторових маяках. Переполошені фундаменталісти Інституту Сущого довго белькотіли щось безглузде про розрив причинності: ой, горе ж бо яке, луснула пуповина, що з’єднує новонароджене «сьогодні» з материнським «учора». А пересуди щодо видінь, передвіщених явищ і розмножень особистості затихли відразу, до такого протейський люд давно призвичаєний.
Однак пересуди пересудами, а знімки знімками. Фантомний слід Князя тримався тиждень. Єхидне й ніби рогате обличчя його пливло серед зірок, змушуючи нервувати материкових обивателів, які звикли вважати, начебто лісові справи — не їхні справи. І божевільна активність Межі, що злизала випалені простори, немов жаба муху, теж змушувала замислитися: навіщо лісу радіоактивний попіл із вкрапленнями проторечовини, здатними перетворити Протею на маленьке сонце? А Князь… Він, як з’ясувалося, і після своєї загибелі фігурував у нетрянській хроніці. Фантом. Яскравий представник нечисті.
Тепер клубок почне розмотуватися.
Виявити контакти Князя — справа техніки. Гряде година розплати! Час чищення гряде… очищення… усіх нечистих — в очищення… чорт… як був ти, китеня, в отроцтві шалапутом і поетом салонним, так ним до сивини і залишився… добре бути словоблудом, друже, — наспівував Кит, — люблять словоблуда всі навколо… це справа дуже тонкої техніки, філігранної, фантом — це тобі не Кнур Рване Вухо… словоблудити можна і без рук, були б запал і слухачів коло… І кадри в мене годящі є, наприклад — Рунін… а ще… ні, мабуть, Рунін пасує ідеально. Мабуть, тільки він і пасує. Саме небо привело його в нашу службу.
Мотиви того, що відбувається, очевидно, тривіальні та вічні. Щоби убезпечити себе та свою вотчину від силової структури — ввійди в неї! Очевидно, ліс давно присутній у Нагляді. Він же здатний навчатися: він зробив висновки з тієї давньої історії з розгромом Комітету. Простіше не воювати, а тихенько домовлятися, граючи на бажаннях людей, на слабкостях і страхах — і «контроль», за якого необхідно постійно тримати у своїх руках усі нитки, перетворюється на вигідну «безконтрольність», яка всіх влаштовує. Ще одна трансформація, причому давно-давно розпізнана. Підказки були: наприклад, згадка про мутанта, що служив у Особливому відділі й розкладав Відділ зсередини. Це теж із тих часів, від Ловича.
Я короткозоро шукав винних, шукав безпринципних політиків і жадібних торговців, готових запродати планету і себе самих на додачу за владу і блага й не міг зрозуміти, що безпринципні та жадібні — всього лише маріонетки, яких провадить ліс. Усе, як і зазвичай, виявляється простіше й безнадійніше. Але чому ця проста можливість спала на думку тільки зараз? Не раніше і не пізніше? Неначе тихий наказ…
Так-так… Ні, китеня, у цю гру ми з тобою не гратимемось!
Потерпимо. Однаково рано чи пізно доведеться звернутися до просвітлених.
Я зовсім не лікар, я всього лише санітар…
Малий Кит, службист із десятилітнім стажем, чудово вивчив протейські реалії. Він знав, у що варто втручатися самому і що залишати під опіку магів.
Хірург, запідозривши в собі хворобу, не стане сам себе оперувати.
Вселенська Програма мусить працювати. Збої, сторонні переривання, хибні рішення усувають оброблювачі, про які зовсім нічого не відомо; одуиіевлений фрагмент коду повторюється в циклі; а якщо знову і знову нічого не вдається — фрагмент коригується. Або стирається, знімається системою.