Тої ж миті мені приходить осяяння. До дідька кастет!
Я шепочу Колесничому кілька слів. Він кривить губи в посмішечці. Потім цікавиться сумою.
Я не хочу його розчаровувати.
Я хочу Її.
Не поспішаючи, виходжу назовні. Вже зовсім пізно. Над містом порозкидано зірки. Сонний місяць, соромлячись, наставляє задок із віття. Все прозоре, усе приморожене. Холодрига дика. Зимовий місяць червень. Холодне повітря, холодне небо, холодні зорі. Вмерзлі в дах. Близько. Дряпають пазурами.
А онде й вона. Миш окулярний уже з Колісничим впадає у відвертість. Діл-ділом та зі взаємною повагою. Все естетично. Без галасу і без бійки. Ми не дикуни, для чого нам кастети. Товарно-грошові відносини більш надійні. І більш убивчі. Петля — це краще, ніж сокира: крові менше.
Чмурик в окулярах — дрібний сутенер. Безталанний, скупий. Такі дуже корисні для котячого промислу. Сутичка в театрі — приклад цього. Якби тої сутички не було, її варто було б вигадати. Типовий сценарій, класична спроба по-р-р-р-романтичному під’їхати до молодої, перспективної працівниці.
Рибка клюнула. Діва подивилася мені в очі — і стала моєю. Вона ще не знає. Вона ще не вірить. Я сам їй скажу.
Я вразив її уяву? Ні, не я, мій натиск. Те, що думає за неї, шепнуло в ніжні вушка: вперед, чини опір, сердися, штовхай, кусайся, цей — візьме! Діви таке ох як відчувають. Діви тільки такому й вірять.
Амазонка у шубці… Миш, зараза, зробив би її. Вичубив би підступно і зненацька. Вичубив би і на людне перехрестя виставив.
Не встиг.
Цього разу він не встиг напаскудити. Колісничий діло знає. Витає тхір у стратосфері, про себе забувши. Зорі за коси тягне.
Не був би я безгрішним — убив би падлюку!
Мадам розпорядниця
Ви катувати мене прийшли?
Не хвилюйтеся, я сильна жінка. Я, звісно, дам свідчення. Чи знала я, чим займаються дівчатка? Вам це для протоколу треба? А, то вам просто цікаво? Тоді я кивну. Здогадувалася.
Ну добре, не буду приховувати, я точно знала, і навіть хто з-поміж них, — ну то й що? Наглядача їм приставляти? У нас пристойний бізнес: піп-шоу, ресторанчик при танцкласі, масажний кабінет. Але багато платити нашим працівницям ми не можемо, з огляду на великі накладні витрати.
Зважте на моє становище: я ж не можу одягати дівчисьок у казна-що. Сама лише косметика знаєте скільки коштує? За таку суму в старі часи садили без суду і розслідування. І податкова поліція нас не розуміє. Якщо дівчатка у вільний час підробляють як можуть, хіба правильно їх засуджувати?
Врахуйте: я нічого до пуття знаю. Не чиніть на мене тиск. Нічого доброго, крім поганого, з цього не вийде. Навіть не намагайтеся. Закон законом, а життя не обдурити. Знаєте, хто у нас отут буває? Дуже відомі люди, до речі. Страшно навіть казати, наскільки відомі. Я знаю їх особисто. Я гадаю так: давно пора нашій Думі цивілізовано зв’язати… розв’язати цю проблему. Ми не пуритани, не сексофоби, ви мене розумієте?
Та я ж згідно з темою розмірковую. Хіба ні?
Давайте свої запитання. Сказала ж — відповім. Як зможу.
Вона з’явилася в нас якось несподівано. Зазвичай ми приглядаємося, вивчаємо людину. У сфері послуг свої труднощі. Гарненької мордасі і струнких ніжок не досить, щоби запопасти клієнта. Клієнт — не пес, на зовнішність не купиться.
Якщо чесно, спершу я поставилася до неї з осторогою, вона ж дуже молоденька. Але коли я призначила її на обслуговування, відразу побачила: дівчина перспективна, до неї всі так і потяглися, просто в чергу ставали. Хоча обслуговувала вона довго й невміло. Могла подати відбивну замість біфштексу. Тільки ж не це основне в нашій сфері. Вона ніби світилася, посміхалася всім, мила така лапонька. Буквально кожного в себе закохувала.
Що? Знаєте, молодий чоловіче, ваш тон мене ображає. Ви говорите брутальні речі! По-перше, якщо ви ще не в курсі, то я вам поясню: вона тут усього лише деньочок побула. По-друге, я таких молодих-зелених навіть на стрип не ставлю, а про масаж, одразу їй сказала, й думати не смій! Устигнеш ще натішитися спітнілими лапами. Зберегти хотіла її, дурепу, чесно!
Так, усе в неї було як у всіх, але я ж про інше казала. Про те, чого нам не збагнути. Ех ти, мент ти… та ти не лякай, чуєш? Я вже лякана.
Коли дізналася? А буквально відразу ж. Дівчинка — золото, але безсоромна жахливо. Вона просто не розуміла, як це — казати «ні». Не вміла ховатися і приховувати. Вона справді кожного любила — до чого тут гроші? Тільки для жебраків головне — гроші.
Ви все про те ж… Пройшла через ліжко чи не пройшла — мені що до того, га? Але я не помічала такого, правду кажу. А помітила б — відшмагала, як Сидір козу. Ні, не думаю… От якби вона покрутилася в нас із тиждень — тоді так. Бо чарівна на вроду, щедра і з розпусним оком. Я відразу зрозуміла: у неї мухи в голові. Абсолютно ненормальна дитина.
А я й не порушувала. Ніхто її сюди не кликав. Якщо вона, наприклад, школу кинула, то це мене не стосується. Я їй не матінка. Що? Та я, якщо хочете знати, сама її геть проганяла! Адже жила, свого життя не шкодуючи… ненормальна якась.
Яке обстеження? У нас не бордель!
А, то ви вже знаєте? Що ж, я роблю це за власною ініціативою, в порядку надання безплатної соціальної допомоги. Нічого поганого, крім доброго, вони від мене не бачать. Дівчатка молоді, їм ще жити і жити, доводиться за ними дивитися. Ні, психіатра або нарколога не кликала, не додумалася. Що ви кажете!? Жодної наркоти, з цим у нас суворо. Тільки шампанське. © http://kompas.co.ua