І ще він раптом подумав: от самого ж Захара Власовича не водили, мабуть, ні в басейн, ні на музику, а він…
І у світі, як у телевізорі, в котрому спершу було вимкнуто звук, а потім його враз увімкнули, — все навколо завирувало весело і дзвінкоголосо… На якусь мить Толі здалося, що на небі спалахнула райдуга… Так буває, коли крізь сльози глянеш на сонце…
Ця пригода сталася ще у першому класі, три з половиною роки тому.
Але всі дізналися про неї тільки торік, у третьому. Сам Толя не витримав, розказав Ромчикові, з яким сидів за однією партою.
А тоді він просив Захара Власовича нікому нічого не говорити, навіть синові своєму Алику. І Захар Власович слова дотримав — не сказав.
До речі, Алик скрипку таки свою кинув. У другому класі на музику він уже не ходив.
І Богдан Ципочка фігурне катання кинув. Перейшов був на хокей, але кинув і хокей. Мама вирішила, що хокей надто травмуючий вид спорту. І після кількох гуль та синців силоміць винесла на руках Ципочку з льодового майданчика. Відтоді він відвідує секцію шахів.
А от Люся Гуліна фігурним катанням ще займається, хоча видатних успіхів поки що не досягла.
І Крокодил Гена ходить у басейн. Хоча теж чемпіоном ще не став.
Найбільших результатів досягла Наталі Приходько. Важливість і потрібність вивчення іноземних мов вона довела на практиці.
До них у школу прибула якось делегація німецьких піонерів з міста Лейпціга, побратима нашого Києва. То Наталі Приходько так жваво «шпрехала» з ними по-німецькому — четвертий «А» просто роти пороззявляв.
Толя після цього вирішив усерйоз взятися за англійську. Купив кілька тоненьких книжечок для позакласного читання і сам себе примушував їх читати.
Не без того, що тут допоміг трохи й вплив його друга Ромчика Лещенка, який, як ви знаєте, по-справжньому гартував свій характер.
І тепер, пильно глянувши на ланкову першої ланки Тіну Яременко, Шурочка сказала:
— Що ж… По-моєму, Красиловський — міг!
Але Толя їхню впевненість розвіяв в одну мить.
— Я ж тоді був хворий… Ви що — забули?..
І Шурочка згадала, — справді, того дня, коли сталася ота подія з грошима, Толі Красиловського у школі не було. Він хворів на ангіну. І Шурочка з Тіною ще ходили його провідувати. І застали там Ромчика Лещенка.
Шурочка глянула на Ромчика. Ромчик усміхався. Він чудово усе пам’ятав, але йому хотілося перевірити, як актив ставиться до його друга, що він думає про нього. І тепер Ромчик був задоволений.
— Слухайте, — сказала редактор стінгазети Наталі Приходько. — А чого це ми весь час тільки на хлопців думаємо? Полковник же сказав, що черговий не розібрав — хлопець чи дівчинка… Чому це не могла б бути, наприклад… ну, наприклад, Граціанська?..
— Або Миркотан? — підхопила Тая Таранюк.
Аллочка Граціанська і Люба Миркотан
Аллочка Граціанська дуже гарненька дівчинка.
Та що я кажу — гарненька… Просто гарна, вродлива. Не будемо боятися цього слова. От створює ж іноді матінка-природа таке диво. Пишне, чорне, як ніч, волосся. І сині-сині очі. І довгі волохаті вії. І пухкенькі рожеві губенята. І рівненький носик. І сліпуча білозуба усмішка. І ямочки на щоках… Ну, ні до чого причепитися!
Все гарне.
І за вдачею симпатична.
Вродливі, як ви знаєте, часто бувають зверхні, вередливі, самозакохані.
А Граціанська — нічого подібного. Добра, вихована, щедра. Завжди поділиться і цукерками, і жувальною гумкою, і стержнями для ручки. І усміхається всім привітно. Ні з ким не свариться, не лається. Як треба, на уроці підкаже, списати дасть (вона відмінниця). Одне слово, гарна дівчинка та й усе.
Якщо серед хлопчиків усі найбільше любили Кума Цибулю, то серед дівчаток — її, Аллочку Граціанську.
І ніхто не міг зрозуміти, чому раптом Люба Миркотан її не злюбила.