Клуб Дюма, або Тінь Рішельє: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Він облишив комп'ютер, щоб дослідити першу сторінку тому, яка коштувала життя венеціанцеві. Її заголовок був DE UMBRARUM REGNINOVEM PORTIS. Він стояв під символом друкаря, який, будучи простою монограмою або складною ілюстрацією, репрезентував фірму друкаря. У випадку Аристида Торк'я, як повідомляв Крозе, символом друкарні було дерево з гілкою, яку відламала блискавка. Змія обхоплювала стовбур, пожираючи власний хвіст. Гравюру супроводжував девіз Sic luceat luz: так сяє світло. Внизу сторінки зазначалося місце публікації, назва й дата: Venetiae, apud Aristidem Torchia. Impreso in Venetia, en casa de Aristide Torchia. Унизу, відокремлений малюнком, стояв напис: М. DC.LX.VI. cum superiorum privilegio veniaque. З дозволу та з привілеєм зверхників.

Корсо знову став стукати по клавішах.

Примірник без екслібриса й без рукописних анотацій. Повний, згідно з аукціонним каталогом колекції Терраль-Кой (Клеймор-Мадрид). У Матеу помилка (замість 9 гравюр до цього примірника — 8). Ін-фоліо. 299 х 215 мм. 2 форзаци — чисті сторінки, 160 сторінок і 9 ксилографій, поза текстом, пронумеровані від І до VIII. Сторінки: 1 титульна із символом друкаря, 157 сторінок тексту. Остання біла, без післямови. Ілюстрації вертикальні, на всю сторінку. Зворотна частина сторінки — чиста.

Він розглянув ілюстрації одну за одною. Варо Борха повідомив, що легенда приписує перший малюнок руці самого Люцифера. Кожна ксилографія супроводжувалася римською цифрою, а також відповідними їй гебрейською та грецькою і латинською фразою зі скороченими словами. Він знову почав писати.

І. NE М PERV. Т OUI N. N LEG. CERT. RIT: Лицар прямує верхи до оточеного муром міста. Прикладений до губів палець вимагає обачності або тиші.

II. CLAUS. PAT. Т: Пустельник стоїть перед замкненими дверима. На землі ліхтар, а в руці у нього два ключі. Його супроводжує собака. Збоку від нього знак, схожий на гебрейську літеру Тет.

III. VERB. D. SUM C.T ARCAN: Бродяга, відлюдник прямує до зачинених перед мостом дверей. З обох укріплених кінців мосту двері перекривають вхід. На хмарі примостився лучник, націливши стрілу на дорогу, що веде до мосту.

IIII. (Латинську цифру тут подано так, а не в її звичайній формі IV). FOR. N. N OMN. A. QUE. Блазень стоїть перед кам'яним лабіринтом. На вході — зачинені двері. На землі лежать три гральні кості, видимі трьома своїми гранями, що відповідають цифрам 1,2,3.

V. FR. St. А: Скупій або купець рахує золоті монети, кидаючи їх у мішок. Смерть за його спиною тримає в одній руці пісочні дзиґарі, а в другій вила.

VI. DIT. SCO М. R.: Повішений, схожий на фігуру з Таро, висить на одній нозі з руками, зв’язаними за спиною. Мотузку, на якій він висить, прив'язано до одного із зубців замкового муру біля його замкненої брами. З бійниці замку висовується рука в бойовій рукавиці, що тримає меч, який палахкотить вогнем.

VII. DIS. S Р. ТІ. R М.: Король і жебрак грають у шахи на білій шахівниці. За вікном видніється місяць. Під вікном біля зачинених дверей б'ються двоє собак.

VIII. VIC. І. Т. VIR.: Біля міського муру стоїть навколішки жінка, підставивши голу шию під меч ката. Fla відстані видніється колесо фортуни з трьома людськими постатями: одна вгорі, друга піднімається й третя опускається.

VIIII (Знову цей знак замість звичного номера IX). N. N5 SC. О TEN. BR. LUX: Дракон із сімома головами, на якому сидить верхи гола жінка. Вона тримає розкриту книжку й затуляє півмісяцем свій сексуальний орган. Углибині картини на пагорбі палає замок, двері якого, як і на інших вісьмох гравюрах, зачинені.

Він перестав клацати клавішами, потягнувся й позіхнув. Крім конуса світла, який утворювався біля його настільної лампи та комп'ютерного екрана, помешкання було в темряві; лише крізь віконні шибки проникало слабке світло від вуличних ліхтарів. Він підійшов до вікна, щоб виглянути назовні, не певен того, що він там сподівався побачити. Можливо, автомобіль, припаркований на тротуарі з погашеними вогнями й чорним силуетом усередині. Але ніщо не привабило його уваги. Крім хіба сирени швидкої допомоги, яка проїхала й швидко зникла між темними будинками. Він подивився на дзиґарі на дзвіниці найближчої церкви. Було п'ять хвилин на першу годину ночі.

Він знову вмостився перед комп'ютером і книжкою й почав пильно роздивлятися першу ілюстрацію, символ друкаря на титульній сторінці, де змія пожирала свій хвіст, — такий знак для свого видавництва обрав собі Аристид Торк'я. Sic Luceat Lux. Змії та дияволи, заклинання й приховані значення. Корсо підняв свою склянку, подумки виголошуючи саркастичний тост, вшановуючи пам'ять друкаря. Либонь, то був чоловік дуже хоробрий або дуже дурний. Такі витівки суворо каралися в Італії XVII сторіччя, навіть якщо друкувалися з привілеєм і з дозволу зверхників.

Саме тоді думки Корсо зупинилися, й він добре вилаяв себе. Вилаявся він уголос, дивлячись у темні кутки кімнати. Як він не збагнув раніше? З привілеєм і з дозволу зверхників. Такого не могло бути.

Не відриваючи погляду від сторінки, він відкинувся назад у кріслі й припалив ще одну зі своїх пом'ятих сигарет, пустивши у світлі лампи струмені диму, утворивши ніби завісу, сіру й прозору, крізь яку можна було бачити лише розпливчасті й хвилясті лінії речей.