Таємниця покинутого монастиря: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Я не хочу туди йти.

Крилатий просто чекав, дивлячись незворушно, аж поки Ніна не піддалася і не рушила сходами в глиб підвалу. Темним, закуреним коридором вони пройшли до келії, де ще недавно знаходився знівечений янгол.

Тепер вона була порожньою, ключ стирчав у ґратах ззовні.

— Бачиш? — сказав Азкіель. — Тут його вже немає.

— Мені це нецікаво, — Ніна ще сильніше стиснула губи. Вона могла б запитати, куди ж він подівся, але ж усе одно не отримала би відповіді.

«Мені це нецікаво», — повторила вона подумки на той випадок, якщо Азкіель також міг читати в думках.

«І я знаю, що ви не янголи».

Зігнулася, чекаючи вибуху гніву, але риси красивого обличчя навіть не здригнулися. Ніна зітхнула й випросталася.

— Раз ми це вже з’ясували, можеш піти погратися із приятелями. Чудова погода, скористайся цим, поки є час.

Вона ще мить дивилася на янгола (який янголом не був, але вона не знала, як його назвати інакше). Його очі нагадували два прозорі, відшліфовані струменем камінчики, в яких відбивалося денне світло.

Як раніше, так і тепер Ніна першою відвела очі й пішла на кухню, де знайшла Тамару.

— Добре, що ти прийшла, — сказала старша дівчина. — Я саме мала до тебе йти. Зі сніданку нічого не лишилося, але я зробила вівсянку, будеш?

— Так, — Ніна апатично кивнула й усілася за стіл. Ще вчора, коли разом із Тамарою вони готували капусняк, вона була на цій кухні цілком щасливою. Боже, як давно це було!

Вона помішала вівсянку, тоді скуштувала. Їжа була жахливою, пересоленою й підгорілою.

— Ну, тепер розповідай, — поквапила Тамара Ніну. — Що сталося у лісі?

— Нічого такого. Я утекла, потім заблукала в темряві, впала й втратила свідомість, — не було сенсу згадувати про водних істот. Тамара та Яцек і так уже вважали її вар’яткою.

— Отак просто? — Тамара звела брови. — А може, симпатичний лісничий знайшов тебе й приніс на руках назад?

— Може, — Ніна не була налаштована жартувати. Сказати правду, вона не мала бажання розмовляти з Тамарою, бо увесь час відчувала похмуру, тупу злість, наче приятелька сама винна, що її зачарував янгол. Хотіла струсонути її так, щоби старша дівчина перестала дурнувато шкірити зуби і почала боятися: так само, як була наляканою та дуже самотньою у цьому страху Ніна.

— Ти дивовижно похмура, — прокоментувала Тамара. — Чому ти, власне, тікала? Адже янгол усе нам розтлумачив.

— Та-ак, авжеж, — Ніна відчула, як потроху втрачає рештки апетиту. Не коментуючи, вона мішала вівсянку. Дісталася до дна миски, де їжа найбільше пригоріла, і тепер через той запах її канудило.

— Піду в сад.

Різким рухом вона відклала ложку й вийшла, не чекаючи на відповідь. Відчувала, як Тамара проводжає її здивованим поглядом, але не стала озиратися.

У саду відразу попрямувала до Диявольського Кола. Камінь, яким вона востаннє позначила межу, лежав, зрозуміло, всередині кола, на мертвій землі. Ніна вже не могла переконати себе, що його хтось знову випадково копнув.

Диявольське Коло ширилося; за кілька днів воно дістанеться монастиря. Хоча ні, не зовсім. Ніна нахмурилася: на перешкоді йому стояла слива, її стовбур відділяло від Кола кілька сантиметрів. Може, Коло мусить сповільнитися, щоби спочатку перетравити дерево?

Може.

— Ніно?

Вона здригнулася, тому що через ці події стала страшенно нервовою, через кожен звук її серце підстрибувало до горла. Але коли озирнулася, побачила тільки пані Целіну.

— Я розмовляла про тебе з Азкіелем, — жінка смутно посміхнулася. — Ми обоє бачимо, як тобі тут погано, і нам через це страшенно прикро. Але ми не хочемо тебе ні до чого змушувати, люба. Тому якщо ти бажаєш повернутися додому, я відвезу тебе на вокзал. Ти ж саме цього прагнеш?

Ніна відвернулася. Неподалік Артур і Маріуш грали у футбол, а з берега озера долинав плюскіт води й веселі крики близнючок. Тамара та Яцек вийшли з монастиря у купальних костюмах і з накинутими на спину рушниками. Побачивши Ніну, вони сповільнилися, хлопець їй помахав.

— Приходь потім до нас! — крикнув він. Посміхнувся, але в його голосі було чути легеньке вагання. Тамара вже, напевне, розповіла йому про дивацтва приятельки.