— Краще ти починай, — сказала дівчинка.
— Чому я?
— Бо в тебе краще виходить.
— Звідки знаєш?
— Ти маєш акторські здібності, пам’ятаєш?
— Та давайте вже, — пирхнула Тамара.
Хуберт зітхнув і почав говорити, а його спільниця скоса дивилася на Тамару, яка крутилася на місці. Ніна намагалася зберігати незворушний вираз обличчя, одначе відчувала себе невпевнено.
— Підсумуємо, — запропонувала Тамара, коли хлопець закінчив говорити. — Ви кажете, Бестія спеціально випустила Сташека і Тимека, бо Коло зустріло перешкоду і вже не могло розширюватися?
— Ага, — погодилася Ніна.
— А Сташек і Тимек — це наче бригада, яка має завдання цю перешкоду оминути і збудувати стежку?
— Більш‑менш.
— І цією стежкою, усипаною сіллю, Бестія увійде в монастир?
Ніна погодилася, а Тамара хитнула головою.
— Ви ж розумієте, як божевільно це звучить? Це можна пояснити якось інакше?
— Наприклад, як? Дай хоча б одне розумне пояснення, навіщо Сташек і Тимек виходять уночі й голими руками рвуть траву?
— Ви справді їх бачили?
— Ми бачили, як вони виходять і як повертаються потім, забруднені землею. А на ранок траву було вирвано, — чесно сказав Хуберт.
— Це божевілля, — пробурмотіла Тамара, після чого глянула на Ніну. — Чому ви не сказали про це раніше?
— Бо ти була зачарована янголом, як і всі, окрім мене й Хуберта.
— А тепер я не зачарована?
— А ти боїшся?
— Так. Мабуть, що так, — визнала вона неохоче.
— Це значить, що чари слабшають.
Вона перевела погляд на Хуберта.
— А ти — син Маури Левицької, а не Адам? І насправді ти не дурна падлюка?
Хлопець неочікувано почервонів.
— Щодо першого — це правильно. А от щодо другого, то це не мені вирішувати.
Тамара вишкірила зуби в посмішці, але відразу посерйознішала.
— Якщо я правильно розумію, ви хочете, аби я знайшла Сташека з Тимеком і мимохідь згадала при них, що в підвалі бачила садовий інструмент?
Ніна кивнула.