Таємниця покинутого монастиря: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Він почервонів — невідомо, з гніву чи сорому.

— І що, ти запитав?

Він покачав головою.

— Я боявся, що вона почне мене підозрювати.

«Крім того, він напевне й так не довідався би правди», — закінчила за нього Ніна.

— Мені той янгол також говорив, що світ змінюється. І що я не можу звідси втекти, бо Бестія всюди мене дістане.

— Мені він не говорив нічого подібного, — Хуберт нахмурився.

— Тоді чому, на милість Божу, ти не втік?

По обличчю хлопця промайнула гримаса болю.

— А ти здогадайся, якщо така розумна.

«Він мені збрехав?» — задумалася Ніна, згадуючи розмову зі знівеченим янголом. Дивно, стільки речей вона сприймала з недовірою, але в те, що Бестія усюди до неї дотягнеться, повірила відразу. І ніколи не сумнівалася, що хтось із них Обраний, може, тому, що про це згадував як Азкіель, так і янгол з підвалу.

— А якщо янголи обдурювали нас і щодо іншого? — запитала вона, дивуючись власній наївності. — Може, той Обраний — це дурня, привід, аби нас усіх тут затримати…

— Ні, з Обраним, схоже, все правда. Я трохи попідслуховував, тому знаю, що янгол з підвалу — це наче принада для Бестії з Кола. Вона має забирати нас по черзі, аж урешті загроза призведе до того, що Обраний проявиться. Якось так. Пані Целіна не мала про це уявлення та довідалася пізніше, тільки коли була вже під впливом Азкіеля. Ти справді думаєш, що хлопець, якого я удавав… той Адам…

— Славек. Він користувався іменем Славек.

— Хай буде Славек. Ти справді вважаєш, що він був Обраним?

— Яцек так тобі сказав?

— Ні, Яцек говорив лише, що ти підозрюєш когось із нас у тому, що він — Бестія з Кола. Про Обранця я підслухав, коли пані Целіна розмовляла з Азкіелем.

— Думаю, що був, — зітхнула Ніна. — Я намагалася у це не вірити, вмовляла себе, що я можу бути Обраною або хтось із вас… Знаєш, що я вмію чарувати? Відчиняю вікна й двері силою волі.

— Я силою волі розпалюю вогонь, і що з того? Більшість із нас тим чи іншим чином чарує. Малгося і Тимек — точно. Я колись бачив, як вони сиділи під дощем у саду й робили так, що різні речі починали літати. Лідка й близнючки, певно, також щось можуть, але не знаю, що саме. Ніхто насправді такими силами не хвалиться, бо боїться виставити себе дурником, як Малгося.

— Особливо зважаючи на те, що ці сили часом діють, а часом ні, — договорила Ніна. Може, саме це й пояснює те дивне враження, ніби в монастирі кожен щось приховує? Діти почали підозрювати, що вони мають магічні здібності, але розказували про них лише найближчим приятелям, бо щось подібне видавалося їм дивним і непевним, аби відразу хвалитися перед усіма. Ніна могла це зрозуміти, бо ж і сама нікому не натякала про відчинені силою волі двері й вікна. І вона не була цілком впевненою, усе ще могла б закластися, що молодь у монастирі, окрім якоїсь магії, приховує ще щось.

— І Артур, — додала вона, пригадуючи його незакінчений лист до матері й слова, коли він хвалився, що вміє значно більше за Маріуша. — Артур, здається, також має силу.

— Магія не має нічого спільного з Обраним. Ми вміємо чарувати, бо світ змінюється, ось і все, що я знаю. А щодо Обраного… Якщо він насправді мертвий, то все втрачено. Ти розумієш, правда? Немає нікого, хто зможе перемогти Бестію.

— Ми можемо від неї утекти, — упиралася Ніна. — Знайти спосіб, аби сховатися.

— Навіть якщо ти заховаєшся, то що буде з іншими? Залишиш усіх тут? Вони не підуть добровільно, бо все ще зачаровані Азкіелем.

— А він усе ще вірить, що Обраний живий, — застогнала Ніна. — Якби я тільки могла його переконати, що все інакше, тоді він, може, нас би відпустив, знайшов би якийсь інший спосіб проти Бестії…

— Азкіеля буде важко переконати, бо його тут немає.

— Немає? Як це — немає?

— Він зник десь близько полудня. Пані Целіна стверджує, що він скоро повернеться. Але, може, янгол і в цьому її обдурив.

Так з’ясувалося, чому крилатий не зацікавився несподіваним поверненням Сташека й Тимека. Ніна сховала обличчя у долонях. «Усе втрачено», — чула вона слова Хуберта.

А може, ні? Може, тепер, коли янгола не стало, зачаровані швидше отямляться?