Безлюдні острови 10-11: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Портрет Катерини Другої в російському костюмі з маскою в руці. Копія невідомого художника з картини Стефано Тореллі. Остання третина XVIII сторіччя. Державний історичний музей

Не видно лише маленької вбиральні в царськосельській резиденції, куди через кілька років зайде справити нужду шістдесятисемирічна жінка. Вона оголиться і сяде на дошку, вкриту подушками, а потім багнет, спритно прикріплений до дна, проникне в її тіло з силою, рівною вазі її тіла[17].

Це сталося в 1796 році, відразу після того, як Австрія, Пруссія і Росія повністю поділили Польщу. Віддавати сусідам дві третини польського пирога, який був головним предметом інтересів царського імперіалізму і мав цілковито належати Росії-матінці, було поразкою доктрини Великої Цариці і не мало залишитися безкарним...

У Зимовому палаці поселилися її спадкоємці, які бачили ті самі сни з висоти крижаної вершини, і єдина надія, що залишалася для простих людей, була в тому, що колись, через століття чи два, крижана шишка на голові змученого робітника повалить крижану гору. Це не є дешевою метафорою:

Наприкінці четвертого десятиліття XIX століття Зимовий палац згорів, і цар Микола I дав своїм підлеглим рік на відновлення гіганта. У тридцятиградусний мороз десятки тисяч робітників-галерників нелюдського деспотизму працювали в приміщеннях, нагрітих до тридцяти градусів, щоб швидше висушити будівлю.

Ті, хто заходив і виходив, були шоковані шістдесятиградусною різницею температур. Працівникам, які працювали всередині, доводилося надягати на голови спеціальні шапки з крижинками, щоб вижити. Ті, хто вижив, так і не одужали. 20 тис. загинуло під час роботи.

Маркіз Астольф де Кюстен, який бавився тоді на берегах Неви, побачивши це, запитав: "Що зробила людина Богові, що той засудив 60 мільйонів істот, створених за його подобою, на життя в Росії?"[18].

[17] От чудовий письменник Вальдемар Лисяк, але любить користуватися всілякими плітками для персонажів, яких сам не любить (наприклад, про "потьомкінські села" писав лише пару десятиріч по тому шведський авантюрист Еренстрем, звідтіля, мабуть, і дуже сучасна ідея про малювання трави зеленою фарбою). Опис смерті Катерини в цьому "острові" теж є плутаниною пліток і обмов: у імператриці стався, як тоді говорили, удар (тобто інсульт) у її вбиральні. Це слово походить від дієслова "вбиратися" у значенні "одягатися". Ймовірно, ця кімната одночасно виконувала ті ж функції, що і вбиральня в наш час. Звідси й версія про те, що Катерина померла, сидячи на горщику. Але навіть якщо це було так, то сиділа вона не на горщику, а на стульчакові, який, за переказами, переробили з трону польських королів. Втім, слуги виявили Катерину, що лежала лежить на підлозі, а померла вона наступного дня у своєму ліжку, куди її перенесли. – Прим.перекл.

[18] Знову Лисяк лукавить, ця фраза була написана Кюстеном зовсім з іншого приводу: він побачив галерників у Кронштадті, тільки прибувши до Росії, а вигляд галерників будь де в світі це той ще вид. Про відбудову Зимового Палацу маркіз писав, це правда, і про "носіння на голові робітників шапок з льодом", але ж він говорить про це з чужих слів. До того ж і сам Кюстен міг і вмів прибрехати. – Прим.перекл.