Жаїра. Том 2. На волі: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

«То це ти помагав мені робити хатку?» — спитав онса.

«Так, то справді був я», — сказав олень.

Онса каже:

«Коли так, то будемо жити разом».

«Гаразд», — відповів олень.

Тоді знову каже онса:

«Сьогодні я піду на полювання, а ти залишайся в хаті, наноси води й дров, бо я прийду голодний».

«Буде, як ти кажеш», — відповів олень.

Онса пішов на полювання, забив дуже великого оленя, приніс і каже:

«Приготуй же скоренько їжу».

Олень дуже злякався, приготував їжу, але сам не міг їсти, а вночі не спав.

«Ох! — думав олень. — Коли онса міг забити такого великого мого брата, то може забити й мене».

На другий день онса залишився в хаті, а олень пішов на полювання. Але він не міг полювати, бо дуже боявся. Ходив, ходив — не вполював нічого. Потім дивиться — стоїть під деревом величезний онса і гострить кігті для полювання. Олень злякався і побіг.

Олень біг, біг, біг і побачив тамандуа[16]. Стояв над мурашником і їв.

Тоді олень сказав так:

«Тамандуа, там у лісі стоїть під деревом онса і оповідає про тебе звірям погані речі».

Тамандуа відповів:

«Я нікого не зачіпаю перший, але не дам нікому про мене погано говорити. Ходи і покажи мені того наклепника».

Олень повів тамандуа і сказав:

«Ось він!»

Онса далі гострив кігті і нічого не бачив. Тамандуа підійшов з-заду, скочив і роздер онсу надвоє.

«Тепер більше не будеш судити мене перед звірями!» — сказав і пішов геть.

Олень взяв забитого онсу на плечі й поніс додому. Скинув його перед порогом і сказав до онси:

«Тут маєш! Тепер приготуй обід, бо я дуже голодний».

Онса дуже злякався, побачивши свого забитого брата. Він приготував обід, але сам не їв, бо був сумний.

«Коли олень забив такого великого мого брата, — думав він, — то може забити й мене».

Вночі полягали на своїх постелях, але не спали обидва й обидва так думали:

«Він чекає, щоб я заснув, а тоді кинеться на мене і заб’є мене так, як забив мого брата».

І не спали.

А потім олень, дуже стомлений, задрімав. Його голова кивнулася, роги зачепилися об плетену стінку і зробили «дрр!» А онса подумав, що то він на нього нападає, скочив високо, вдарився головою в стріху і зробив «ш-ш-ш!» А олень подумав, що онса хапає його за горло і стрибнув ще вище. Тоді обидва кинулися тікати: олень від онси, онса від оленя.

[16] Тамандуа — мурахоїд величини середнього пса. Уважається найсильнішим звірем бразилійського пралісу. Сам не нападає, але, боронячись, обіймає напасника, вгороджує в нього довгі пазурі і роздирає.