ФРЕДЕРІК. А ти проти?
АРЕЛЬ. Навпаки. Відгомін скандалу — дзвін монет у касі.
ФРЕДЕРІК. Чудово. (Віддає йому рукопис і знову стає похмурим). До речі, про монети в касі, я хотів тобі сказати, що вісім вистав на тиждень — це занадто. Я більше не хочу грати зранку.
АРЕЛЬ. Ми відшкодуємо!
ФРЕДЕРІК. Я геть обезсилений.
АРЕЛЬ (хитрувато). Ви прочитали рецензію Жюля Жанена у «Фігаро».
ФРЕДЕРІК (неперевершений у лицемірстві). «Фігаро»? А що це таке, «Фігаро»?
АРЕЛЬ. Ви просите надбавки, бо прочитали негативну рецензію.
ФРЕДЕРІК. Я? Про мене пишуть тільки позитивні рецензії. І в кожному разі, я їх не читаю.
АРЕЛЬ. Журналісти навіть не уявляють, якого збитку мені завдають! Щоразу, коли з’являється негативна стаття про діючу виставу, актори примушують директора доплачувати. Я відмовляюся брати участь у цій грі. Надалі я буду платити безпосередньо критикам.
ФРЕДЕРІК. Чому? Хіба ти цього не робиш? Тоді що ж ти робиш із грішми, заробленими нашим потом? А я гадав, що працюю в серйозному театрі.
ПІПЛЕ. Катастрофа! Внизу — судові виконавці.
ФРЕДЕРІК. Шлях би їх трафив! Вони до кого? До Ареля чи до мене?
ПІПЛЕ. Гадаю, цього разу вони хочуть пана Ареля.
АРЕЛЬ (спокійно). Добре-добре, я йду до них. Хай піднімаються до мого кабінету.
ФРЕДЕРІК (дістаючи щось із кишені). Тримай, старий, візьми цибулю, так буде швидше. (Він розрізає йому ножичком цибулину навпіл). Поклади її в хустку, і розридайся всередині розмови.
АРЕЛЬ (акуратно укладаючи цибулину у свою хустку). Дуже люб’язно з вашого боку, пане Фредерік. (Трохи вражений). Але ви знаєте, що тільки-но йдеться про гроші, я ридаю як по команді.
ФРЕДЕРІК (помрежу). Отже? Як там щодо репетиції?
АНТУАН, ПОМРЕЖ. Вже чверть на дев'яту, ми граємо за п'ятнадцять хвилин, пане Леметр.
ФРЕДЕРІК. Отакої! Мене примусили встати удосвіта заради репетиції, а потім усі пощезали.
АНТУАН, ПОМРЕЖ. Дехто чекає на вас у фойє.
ФРЕДЕРІК. Мене? Я нікому не призначав зустрічі.
АНТУАН, ПОМРЕЖ. Вона дуже гарна.
ФРЕДЕРІК. Справді? Тоді, може, й призначав.
ФРЕДЕРІК. Добривечір, Манірнице.
МАНІРНИЦЯ. Я прийшла за моїм вечірнім поцілунком.
МАНІРНИЦЯ. Ти мене вибачиш? Вранці у мене було примірювання сукні у Пейроне, і я вирішила тебе не будити.
ФРЕДЕРІК. І добре зробила. (Пауза). А де ти була після обіду?
МАНІРНИЦЯ. У мого вчителя співу. А ти?
ФРЕДЕРІК. Але… теж у мого вчителя співу.