ФРЕДЕРІК. Як мило, що ви прийшли всі разом.
КЮССОННЕ. Я драматичний автор.
ФРЕДЕРІК. У тому, що ви драматичний, я нітрохи не сумніваюсь. (Задкує і повертається до помрежа). Антуане, у мене склалося враження, що вчора ввечері люки працювали ненадійно.
АНТУАН, ПОМРЕЖ. Сьогодні я їх змазав, пане Фредерік.
ФРЕДЕРІК. Перевіримо. Бо коли люк скрипить, публіка сміється. Драма вимагає мастила.
АРЕЛЬ. Це так, дорогий мій Кюссонне, як же, по-вашому, я зможу запустити в роботу вашу п'єсу? Яким чином я буду оплачувати костюми, декорації, репетиції? Любий мій, я закутий у залізні лещата, я на мілині, дати монетку листоноші — і те проблема, втім, він носить мені лише рахунки та прострочені векселі. (Пауза). Скоро доведеться закриватися.
КЮССОННЕ. Перепрошую?
АРЕЛЬ. Це все, що нам лишається! Закритись.
КЮССОННЕ (здивований). Але ж «Двадцять років, або Життя невдахи» має такий успіх!
АРЕЛЬ (лицемірно) і ФРЕДЕРІК (наслідує Ареля, вимовляючи репліки одночасно з ним). Мммм… Мало-помалу… Мало-помалу… Не більше того…
КЮССОННЕ. Минулого тижня я хотів піти, але вже не було квитків.
АРЕЛЬ і ФРЕДЕРІК. Ну, так… Минулий тиждень був вдалим.
КЮССОННЕ. А сім'я моєї дружини не дістала квитків на завтра.
АРЕЛЬ (категорично). Я не покриваю своїх витрат. Монтаж коштував мені дуже дорого, дуже дорого. Я мав забагато витрат. А у акторів…
ФРЕДЕРІК (закінчуючи фразу з такою ж швидкістю). …виявились надмірні апетити…
АРЕЛЬ. …я місяцями заробляю гроші…
ФРЕДЕРІК (одночасно з Арелем). ...і витрачаю їх за три дні.
АРЕЛЬ. Ні, чим би я справді втішився, перш ніж піти на пенсію, це відкрити нового молодого автора, нову п'єсу, мою… мою… (Він удає, що шукає відповідне слово) … Мою…
ФРЕДЕРІК (висовує голову з люка і підказує). …лебедину пісню!
АРЕЛЬ. Якоюсь мірою, лебедину пісню… У вас випадково немає заощаджень?
КЮССОННЕ. О, звичайно… але…
АРЕЛЬ. Може йтися лише про тимчасові вкладення. Ясна річ, у результаті успіху, який ви здобудете, ви розбагатієте з авторських відрахувань. Це я вам гарантую!
КЮССОННЕ (покриваючись потом). У мене в банку десять тисяч франків.
АРЕЛЬ (ховає задоволену посмішку, щоб витягнути більше). Десяти тисяч замало. Цього вистачить хіба що на оплату репетицій, але не на костюми.
КЮССОННЕ. Звісно… ще лишається частина посагу моєї дружини… п'ять тисяч франків…
АРЕЛЬ. Дуже добре. Але чим платити за декорації?
КЮССОННЕ (крик серця). Ви ж казали, що візьмете старі задники!
АРЕЛЬ. Мій любий Кюссонне, ми не збираємось випускати вас абияк! Вкрай необхідно зробити нову декорацію, інакше обуриться публіка.
КЮССОННЕ. Зрозуміло… Може, я зміг би попросити у тітоньки Момбрез… А скільки ще треба?
АРЕЛЬ. Три тисячі.