Ґольдштайн: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Шарлі виглядала ще більше здивованою, ніж він сам, хоча вона, мабуть, очікувала зустріти його тут, адже це було його місце роботи. Можливо, її здивували зараз його траурний одяг та незнайомий циліндр.

— Добрий день, пане комісаре, — сказала вона, посміхаючись йому. — Приємно бачити вас знову!

Вона швидко опанувала себе. Її сталеві нерви були справді варті захоплення. Рат відчув поколювання у штанях, яке викликало це просте речення, можливо, тому що він дуже хотів доторкнутися до неї, але йому не було дозволено це тут, у «замку», і тим більше в присутності колеги. Потім він побачив її обличчя й зрозумів, що це речення зовсім не мало на меті бути щемливо еротичним, яким воно прозвучало в його вухах. Придивившись уважніше, він помітив, вже після того як посмішка зникла з її обличчя, що Шарлі була трохи схвильованою. Мабуть, щось таки сталося. Він сподівався, з нею не сталося нічого поганого через Алекс! Зникли гроші, зникли коштовності, зникла Алекс. Або щось подібне.

Добре, що в неї ще не було каблучки.

Він помітив, що Ланге дивиться на нього з очікуванням і що Шарлі також виглядає розгубленою. Лише тоді він зрозумів, що зупинився біля них, і ці двоє, ймовірно, чекали, що він щось їм скаже. Рат вказав на циліндр та свій чорний костюм.

— Щойно повернувся з похорону, ще не встиг переодягнутися, — перепросив він і пішов далі. Коли він опинився перед дверима свого кабінету, то знову обернувся. Шарлі зникла в одній із кімнат для допитів разом із Ланге.

Прокляття, що там відбувається?

Чоловік виглядав таким же незворушним під своїм ківером, як і всі інші, на кого вона дивилася раніше.

— Ні, це теж не він.

Чоловік зник, а його місце зайняв інший.

Шарлі похитала головою.

Ланге терпляче гортав сторінки й показав їй фотографію наступного власника ківера. Ще один незнайомець.

— Скільки всього лейтенантів служить в берлінській поліції? — запитала Шарлі, знову похитавши головою. Який це вже був раз?

— Ми майже закінчили, — Ланге спробував усміхнутися. — У будь-якому разі з усіма, хто чергує в районах Тіргартен та Моабіт.

Шарлі зітхнула. Вона вже цілу годину сиділа в цій кімнаті для допитів, переглядаючи фотографії. Не з альбому злочинців, який зазвичай показували тут свідкам, а фотографії з особистих справ поліцейських.

— Ви справді впевнені, — запитав Ланге, — що ваше спостереження було правильним?

— Мені це не здалося, там був поліцейський. Він йшов з вулиці, де вбили Кушке. Мабуть, він щось бачив. Якщо не вбивство, то вбивцю.

— Ви також не одразу це побачили. Я маю на увазі те, що у Кушке в животі стирчав ніж. Він не кричав і не поводився якось інакше. Чому ви гадаєте, що наш колега не міг також цього не помітити, як спершу і ви?

— Я бачила Кушке тільки ззаду. Крім того, я була настільки зайнята тим, щоб не помітили мене, що помітила все інше занадто пізно.

— Але ви думаєте, що наш колега, мабуть, помітив усе те, що ви пропустили...

— Я цього не знаю, — відповіла Шарлі, її плечі зсутулилися. — Просто... інколи мені здається, що ви мені не вірите, і я не можу цього витримати. Принаймні зараз.

— Але поки що вам доведеться змиритися з цим, — сказав Ланге, і його голос раптом прозвучав на диво холодно. — Тому що зараз я справді не знаю, чи можу вам довіряти.

— Тобто?

Ланге підвівся зі свого стільця й сперся обома руками на стіл.

— Цей поліцейський взагалі існує? Чи ви просто вигадали його, щоб відволікти мою увагу від своєї підопічної на деякий час?

Шарлі спочатку кинуло в жар, а потім в холод. З кожним новим словом Андреас Ланге, який здавався їй таким милим і спокійним, надавав своєму голосу незвичайної різкості. Їй стало шкода тих бідолашних грішників, яких помічник інспектора затято допитував у цій кімнаті. На жаль, тепер вона сама була такою бідною грішницею.

— Я нічого не вигадувала, — сказала вона. — Я думала, що ми працюємо разом.

— Я теж так думав. Тоді чому б вам не розповісти мені про те, що сталося на скотобійні?

— Я думала, що це не стосується нашої справи.

— Людина була важко поранена, очевидно, Александрою Райнгольд, і ви мені нічого про це не сказали! Як далеко ви збираєтеся зайти, щоб захистити свою дорогоцінну Алекс?