Ґольдштайн: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Вона нікого не поранила! — тепер вже й Шарлі підвищила голос. — Я хотіла завоювати її довіру, тому не викликала поліцію. Постраждалому надали допомогу.

— Чому ви не сказали мені про це?

— Тому що це теж було б зловживанням довірою, заради всіх святих!

— Хіба? А як ви оцінюєте зловживання моєю довірою? Або довірою директора Генната?

— Її зґвалтували, хай йому грець! Ви хоч уявляєте, як важко дівчині говорити про щось подібне? Та ще й перед поліцією?

— Вибачте, я цього не знав, — уперше після початку цієї лобової атаки Ланге стишив свій голос.

— Той виродок, який, очевидно, тепер намагається її обмовити, ґвалтував її разом з усією своєю бандою. Хтось інший розрізав йому живіт. Тому що він захищав Алекс.

— Ви це бачили?

— Ні.

— То хто він, цей благородний рятівник?

— Я точно не скажу вам цього, — знову розлютилася Шарлі. — Іноді я починаю сумніватися, кого саме захищають у цій країні: злочинців чи тих, хто демонструє громадянську мужність.

— Ви називаєте розпороти чийсь живіт «громадянською мужністю»?

— Те, як ви реагуєте, лише підтверджує, що не розповідати вам про цей випадок було правильним рішенням.

— Ви зробили помилку і не хочете це визнавати. Вам слід було заарештувати цю нахабу.

— І таким чином передати Алекс на поталу Кушке та його спільникам?

— Наразі все виглядає так, ніби ви віддали Кушке на поталу Алекс та її спільникам!

— Ви справді так вважаєте?

— Я знаю лише те, що ця дівчина раніше сильно порізала сержанта. Вона могла порізати й живіт того хлопця.

— Вона цього не робила.

— Думаю, що ви цього не бачили, — Ланге подивився на неї таким поглядом, який вона не змогла витримати. — У будь-якому разі, — продовжив він, — Алекс могла захопитися розрізанням животів і захотіла зробити те саме з Кушке, тільки тоді її ніж трохи зісковзнув.

— Це все дикі вигадки.

— Є набагато більше доказів для цих вигадок, ніж для вашого зловісного патрульного лейтенанта, якого не вдається знайти в жодних особистих справах.

— А ви не думали, що, можливо, це був зовсім не поліцейський, а вбивця Кушке? Хтось, хто надягнув уніформу, щоб мати змогу підійти до Кушке, не викликаючи в нього підозр. І мати можливість швидше зникнути з місця злочину. Тепер я пригадую: у того чоловіка, коли я його зустріла, в кишені була хустка, а на ній були червоні цятки. Я могла би одразу запідозрити цивільного, але не людину в уніформі.

Ланге відмахнувся від неї.

— Я більше не хочу слухати ваші теорії. Приведіть мені цю Алекс! Подобається це вам чи ні. Тепер дівчина є підозрюваною у вбивстві! Ви маєте принаймні розглянути таку можливість!

Шарлі вже це зробила, пригадала вона. Ось чому вона спочатку пішла до своєї квартири, до якої можна було дістатися пішки від місця злочину не більш ніж за п’ятнадцять хвилин, після того як вона про все повідомила Ланге, і він нарешті прибув на місце злочину. Нібито щоб змінити свою закривавлену блузку. Але переважно для того, щоб перевірити, чи Алекс та Вікі все ще там.

Їх там не було.

Вона очікувала цього й сама не знала, говорить це за чи проти дівчат. Вона хотіла б запитати їх безпосередньо, чи мають вони відношення до смерті Кушке, але, на жаль, це вже було неможливо. Вона й гадки не мала, куди поділися дівчата.

Шарлі змінила свою блузку й поїхала до «замку», де вона одразу ж зіткнулася з Гереоном. Вона навіть не знала, що йому сказати. Він бачив Алекс і, мабуть, здогадався про її роль у цій справі. Вона сподівалася, що він мовчав про це. Вони не розмовляли одне з одним із минулого вечора, коли вона виставила його. А зараз у неї на душі було стільки всього... і вона не могла йому про це розповісти. Досі вона дуже серйозно ставилася до мовчання, якого від неї вимагали Ланге та Геннат.

— Гадаю, ми з цим закінчили, — сказав Ланге, збираючи особисті справи. — Не хочете мені ще щось сказати?