Герцогиня обмінялася поглядами з блазнем.
— Але, — продовжував герцог, — моя ідея зіткнулася з безтямним опором.
— Тобто?
— Народ проти.
— Яке це має значення?! — вибухнула герцогиня. — Тут правимо ми! Народ робитиме, що скажуть, або ми його стратимо!
Блазень присів, потім підстрибнув, а потім замахав руками.
— Радосте моя, так ми залишимося без підданих, — промуркотів герцог.
— У цьому немає потреби, зовсім немає! — заскімлив блазень. — Вам не треба нікого страчувати! Вам треба просто, просто, — він кілька митей мовчки ворушив губами, — запровадити довготермінову і амбіційну програму розвитку агропромислового комплексу, створення нових робочих місць у деревообробному секторі, освоєння нових господарських угідь та полегшення криміногенної ситуації.
Герцог спантеличився.
— І як мені все це зробити? — розгублено спитав він.
— Зрубати ліс.
— Але ж ти щойно сказав…
— Помовч-но, Шельметю, — втрутилася герцогиня.
Вона обдарувала блазня ще одним довгим замисленим поглядом.
— Десь так само, — нарешті вимовила вона, — як знести будинки недостойних мешканців?
— Впорядкування території житлових масивів, — підказав блазень.
— Непогано було б їх спалити.
— Дотримання норм із захисту довкілля.
— А згарища засипати сіллю.
— О, це було б впорядкування з дотриманням усіх норм захисту довкілля. Можливо, годилося б висадити там кілька дерев.
— Ніяких дерев! — закричав герцог.
— Та не переймайтеся. Вони там все одно не приживуться. Суть у тому, щоб їх висадити.
— Але я хочу також підняти податки, — сказала герцогиня.
— Я вас прошу, шановна…
— Я тобі не «шановна».
— Не шановна? — перепитав блазень.
— Ні.
— Що ж… звеселі… гм… скажімо, вам необхідно залучити кошти на фінансування вашої амбіційної програми розвитку.
— Тобто? — знову розгубившись, спитав герцог.
— Він каже, що для вирубування лісу потрібні гроші, — пояснила герцогиня і усміхнулася блазневі.