Відьми знічено перезирнулися.
— У мене найближчими тижнями купа справ, — сказала Тітуня. — Дні народження і все таке. Гм… Та й купа справ накопичилася, поки коїлася вся ця катавасія. Ну, ви розумієте. Ще й з привидами треба щось вирішити.
— Я думала, ти їх відправила назад до замку, — сказала Бабуня.
— Та вони не схотіли, — невпевнено сказала Тітуня. — І, коли чесно, я до них уже якось звикла. З ними не так нудно вечорами. І тепер вони майже не галасують.
— Це добре, — сказала Бабуня. — А як щодо тебе, Маґрат?
— В цю пору року завжди стільки роботи, ви не помічали? — промовила Маґрат.
— О, так, — ввічливо сказала Бабуня Дощевіск. — Тоді не будемо домовлятись про конкретний час, еге ж? Зупинимося на відкритій даті.
Дві її компаньйонки кивнули. І коли на королівство рушив новий день, усі вони рушили по домівках, кожна в задумі про своє, кожна — відьма сама по собі.[70]
[70] Існує поширена думка, що відьми та чарівники не можуть мати власних домівок. Але відьом та чарівників чужі думки хвилюють мало. — Прим. авт.