— Тільки частина, Бабуню. Там ще багато всього.
Бабуня Дощевіск зітхнула.
— Ну, напевно, кожному своє. Хоча нехай мені грець, якщо я коли-небудь стану питати поради у якої-небудь кулі з кришталю.
— Та ну його все в пень, — сказала Тітуня. — Давайте вже кого-небудь зурочимо.
Блазень обережно пробирався нічними коридорами. Втім, ніякої особливої небезпеки попереду бути не мало. Маґрат намалювала йому приблизну мапу розташування Ґрібо, а він не забув прихопити в замковому арсеналі щось на кшталт кольчужного фартуха і пару таких же рукавиць.
Він дістався потрібної комірчини, акуратно підняв клямку, прочинив двері і одразу ж відскочив до стіни.
Непроникна темрява комірчини змішалася з помітно світлішою темрявою коридору, і в коридорі дещо потемнішало.
Нічого іншого, однак, не сталося. Кількість смертоносних клубків хутра, що кинулися на нього, розбризкуючи слину та лють, дорівнювала нулю. Блазень полегшено видихнув і ковзнув усередину.
На голову йому звалився Ґрібо.
Для Ґрібо це був не найкращий день. Приміщення, в якому він опинився, аж ніяк не надавало умов, необхідних для тієї повноти життя, до якої він звик. Єдиною цікавою подією було відкриття незадовго до обіднього часу колонії мишей, які поколіннями прогризали свій шлях до свободи через безцінне зібрання гобеленів з історії Ланкру, і саме дісталися до правління короля Муруна (709–745), який свого часу зустрів мученицьку смерть[39], що ось тепер не оминула і мишей. Після цього Ґрібо погострив пазурі об бюст єдиного в історії Ланкру монарха-вампіра — Прокольної Гримнір (1514–1553, 1553–1557, 1557–1562, 1562–1567 і 1568–1573) і справив потреби на портрет невідомого правителя, від чого з портрета негайно почала облазити фарба. Далі ж Ґрібо знудився, а відтак — розсердився.
Він увіп’явся пазурами туди, де мали б бути блазневі вуха, але результатом стало лише металеве шкрябання.
— А хто це в нас хороший котик? — прожебонів блазень. — Киць-киць-киць.
Ґрібо це заінтригувало. Єдиною особою, що досі зверталася до нього подібним чином, була Тітуня Оґґ; усі інші зазвичай вживали що-небудь на кшталт «а-щоб-тобі-пішов-геть-жирна-потворо». Зацікавлений, кіт дуже обережно звісив голову вниз.
У поле зору блазня повільно вповзла зловісно-допитлива перевернута котяча морда.
— Котик хоче домці? — з надією спитав блазень. — Дивися, дверцята вже відчинені.
Ґрібо міцніше вчепився пазурами. Нарешті він знайшов тут друга.
Блазень дуже акуратно знизав плечима, розвернувся і рушив коридором назад. Він пройшов через зал, перетнув двір, обігнув караулку і вийшов за браму, обережно кивнувши вартовим.
— Тут щойно пройшов чоловік з котом на голові, — промовив один із них по парі хвилин роздумів.
— Ти його впізнав?
— По-моєму, це був наш блазень.
Запала сповнена роботи думки пауза. Другий вартовий зручніше перехопив держало алебарди.
— Гнила у нас робота, — сказав він. — Але ж мусить її хтось робити.
— Не будемо ми нікого зурочувати, — твердо заявила Бабуня. — Тим більше, це не працює, якщо людина не знає, що її зурочили.
— Ой, та достатньо послати цій людині внизану шпильками ляльку.
— Ні, Ґіто.
— А для цього достатньо мати трохи обрізків нігтів цієї людини, — з ентузіазмом вела своєї Тітуня.
— Ні.
— Чи жмуток волосся, чи хоч щось. А голки в мене з собою.
— Ні.
— Зурочення є аморальним вчинком і негативно впливає на карму, — додала Маґрат.
[39] В смерті короля відіграли роль розпечена кочерга в туалеті, десять фунтів живих вугрів, трьохмильна мандрівка під кригою, діжка вина, пара цибулин тюльпана, отруєні вушні краплі, устриця та здоровило з довбнею. Король Мурун погано знаходив спільну мову з оточенням. — Прим. авт.