Куточок Бабуниних вуст трохи смикнувся. Вона не була впевнена, що розуміє значення слова «дуенья», тож просто коротко вклонилася у відповідь.
— Це я, — сказала вона і велично додала: — Можете встати.
Король лишався стояти на одному коліні — точніше, висіти за пару дюймів від землі.
— Благаю милості, — наполегливо вимовив він.
— Слухайте, а як ви вибралися з замку? — спитала Бабуня.
— Мені допомогла достойна пані Оґґ, — повідомив король. — Я розсудив, що коли вже мене прикуто до каменю замку, то я можу перебувати скрізь, де перебуває хоча б його частина[35]. Мушу визнати, для цього мені доводиться вдаватися до деяких хитрощів. Наразі, наприклад, я мешкаю в неї під спідницею.
— Ну, ви там не перший, — машинально кинула Бабуня.
— Есме!
— …І я уклінно прошу вас, Бабуню Дощевіск, повернути трон моєму синові.
— Повернути?
— Ви знаєте, про що я. Як його справи?
Бабуня опустила голову.
— Коли я востаннє його бачила, він їв яблуко, — сказала вона.
— І це — доля короля Ланкру!
— Ну, так. Доля підступна, ви ж знаєте, — сказала Бабуня.
— Ви не допоможете?
Стара відьма мала пригнічений вигляд.
— Розумієте, це буде втручання, — сказала вона. — Втручання чарів у політику добром ніколи не закінчується. Тут лише почни, то не зупинишся. Основне правило магії. Не можна порушувати основні правила.
— То ви не допоможете?
— Ну… Звісно, коли він трохи підросте…
— Де він зараз? — холодно спитав король.
Відьми уникали дивитися одна на одну.
— Коли ми бачилися, він благополучно виїжджав за межі королівства, — сказала нарешті Бабуня незграбно.
— З дуже пристойною сім’єю, — швидко додала Тітуня Оґґ.
— І хто вони? — спитав король. — Сподіваюся, не простолюд?
— Жодним чином, — відказала Бабуня з усією можливою впевненістю, водночас намагаючись відігнати постале в її свідомості видіння Вітолера. — Нічого простецького. Дуже непрості. Гм.
Вона кинула благальний погляд на Маґрат.
— Вони справжні теспійці[36], — заявила та з таким благоговінням у голосі, що король несвідомо кивнув на знак схвалення.
— Що ж, — сказав він. — Це добре.
— Справді? — прошепотіла Тітуня Оґґ. — А так і не скажеш.
[35] Алюзія на пізньогрецький варіант міфу про Прометея, в якому Гефест зробив Прометеєві спеціальний залізний перстень і вставив у нього уламок скелі, до якої титан мав бути довіку прикутий за наказом Зевса. — Прим. пер.
[36] «Теспійці» — як мешканці давньогрецького міста Теспії, так і давньогрецька назва акторів на честь першого зафіксованого грецькою історією актора Теспія. В наш час існує Міжнародне Теспійське товариство (International Thespian Society), яке об’єднує найуспішніших випускників театральних університетів світу. — Прим. пер.