— Я не сумую, я думаю, — відповіла Бабуня. — Не стійте над душею.
Тітуня Оґґ підняла брови і застережно поглянула на Маґрат. Обидві відійшли подалі — хоча, враховуючи Бабунин настрій, навіть інший Всесвіт був би не досить віддаленим — і сіли на порослу мохом брилу.
— А ти як? — поцікавилася Маґрат. — Вони нічого тобі не зробили?
— І пальцем не зачепили, — зневажливо форкнула Тітуня. — Які з них королі… От старий король Грюневальд, наприклад, не гаяв би часу на розмахування всілякими там плоскогубцями і різні погрози. Бах — голки під нігті, і вся морока. Ніяких тобі дурнуватих смішків. Оце був справжній король. Дуже шляхетний був чоловік.
— Герцог погрожував тебе спалити.
— Я б усе одно не погодилась. Між іншим, бачу, в тебе завівся шанувальник?
— Що?
— Той юнак із дзвіночками, — пояснила Тітуня. — У нього ще обличчя схоже на мордочку спанієля, якого щойно копнули з ноги.
— А, цей, — шар пудри не зміг приховати, як спалахнуло обличчя Маґрат. — Так, є такий. Постійно за мною бігає.
— Авжеж, непросто йому, — замислено вставила Тітуня.
— Крім того, він низенький, — вела своєї Маґрат. — І весь час підстрибує, ніби нормально ходити не може.
— А ти до нього добре придивилася? — спитала раптом стара відьма.
— Прошу?
— Не придивилася, еге ж? Гадаю, що ні. Він дуже розумний, цей твій блазень. Йому б одним із тих акторів бути.
— Що ти маєш на увазі?
— Наступного разу поглянь на нього не як жінка, а як відьма, — сказала Тітуня, змовницьки штовхаючи Маґрат ліктем. — А з дверима у тебе непогано вийшло, — додала вона. — Ростеш над собою. Сподіваюся, ти сказала йому про Ґрібо?
— Він пообіцяв, що випустить його якнайшвидше.
З того боку, де перебувала Бабуня, почулося обурене чмихання.
— Ви чули цей регіт у натовпі? — сказала вона. — Хтось посмів посміятися!
Тітуня підійшла до поваленого стовбура і сіла поруч із приятелькою.
— А дехто тицяв у нас пальцями, — сказала вона. — Я бачила.
— Цього не можна терпіти!
Маґрат сіла на стовбур з іншого боку.
— Ми ж не єдині відьми на світі, — сказала вона. — Далі в горах відьом ще чимало. Може, вони допомогли б.
Хоч трохи схвальної реакції старших відьом ця ідея не викликала.
— Навряд чи нам варто заходити аж настільки далеко, — пробурчала Бабуня. — Просити про допомогу, ха!
— Нездорова практика, — погодилася Тітуня Оґґ.
— Але ж ви просили про допомогу навіть демона, — нагадала Маґрат.
— Нічого подібного, — заперечила Бабуня.
— Так, нічого подібного.