MoreKnig.org

Гетьмани і монархи. Українська держава в міжнародних відносинах 1648-1714 рр.: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Автор: Чухліб Тарас



Шрифт:

Як уже відзначалося вище, з ситуацією в Україні та навколо неї Г. Дука був ознайомлений ще задовго до початку свого гетьманування — з 1671 р.. А влітку 1675 р. Дука (вже перебуваючи на посаді господаря Волоського князівства) допомагає туркам збудувати міст через Дністер поблизу Хотина6. У жовтні 1676 р. у м. Журавно на Львівщині під час засідання спільної польсько-турецької комісії, яка мала випрацювати проект майбутнього договору, волоський господар Дука вперше виступає посередником у мирних переговорах між Османською імперією й Річчю Посполитою. Ще в березні того року польський король Ян III Собеський звернувся до Дуки з проханням прийняти свого посла Яна Карвовського, який прибув передати королівський лист Ібрагім-паші. Останній очолював турецьку армію, що мала вирушати в черговий похід проти Польщі. Карвовський одержав завдання запропонувати турецькому представникові попередні умови перемир’я між Річчю Посполитою й Османською імперією7. Після майже чотирьохрічної війни та великих битв під Хотином (1673) і Журавном (1676) ворогуючі сторони були вкрай знесилені, однак не бажали приймати якогось компромісного рішення. У мирі між цими державами, з огляду на різні причини, була зацікавлена Франція. Саме завдяки її впливу Г. Дука й трансільванський князь намагалися примирити султана з королем8.

Отже, на початку червня 1676 р. Дука прийняв у себе відомого польського дипломата, подольського чашника Я. Карвовського. Зважаючи на те, що війська Ібрагім-паші досить швидко просувалися до кордонів Речі Посполитої, волоський господар мав заявити великому візирю Османської імперії про необхідність віддання наказу татарським ордам «не дражнити» польські війська. Окрім того, господар повинен був вимагати обміну спеціальними заручниками з обох сторін, які б гарантували безпеку проведення переговорів9. Очевидно, Г. Дука добре справлявся з виконанням посередницької місії, адже невдовзі до нього надійшов лист з подякою від короля Яна III Собеського10.

Однак турецька сторона не бажала прислуховуватися до мирних пропозицій Польщі. У липні війська Ібрагім-паші об’єдналися з численними турецькими ордами під Цецорою (всього близько 40 тис. чол.), а в серпні того ж року вони вже перебували на західноукраїнських землях поблизу м. Журавно, де їх стримувала 20-тисячна польська армія.

Під час військового протистояння 13 вересня 1676 р. на раді польського сенату в Жовкві було вирішено надіслати комісарів для ведення безпосередніх переговорів з Ібрагім-пашею. Для польських дипломатів це було нелегке завдання, адже військова ситуація складалася не на користь Яна III Собеського. Тим паче, що комісари мали вимагати повернення всієї території Правобережної України за винятком Кам’янця-Подільського з навколишніми землями. Не дивно, що такі пропозиції польської сторони були відхилені турками, а переговори швидко зайшли в глухий кут.

Г. Дука в цей час перебував в обозі турецької армії. Зважаючи на його попередній досвід у польсько-турецьких переговорах, великий візир Ібрагім-паша запропонував йому знову виступити посередником, але тепер вже з турецького боку. Після закінчення першої сесії спільної комісії Дука виступив з промовою перед польськими дипломатами, намагаючись переконати їх у правомірності завоювання турецьким султаном правобережних земель України. Очевидно, Дука знайшов переконливі аргументи, адже поляки змирилися з присутністю турків у Кам’янці, а також погодилися на перехід під владу Османської імперії Західного Поділля з кордонами по річках Збруч і Мукша та Медоборі11.

Разом з тим, комісари відмовлялися обговорювати озвучені валаським господарем претензії Мегмеда IV на всю територію Правобережжя до повідомлення про них своєму королю. Усвідомлення значної переваги військових сил Туреччини змусило Яна III Собеського 17 жовтня 1676 р. підписати т. зв. Журавненський договір. Територіальний спір між Річчю Посполитою й Османською імперією завершився входженням більшої частини Правобережної України до володінь турецького султана.

У результаті цих подій Г. Дука здобув собі лаври непересічного дипломата, адже саме за його сприяння була припинена чотирьохлітня польсько-турецька війна. І хоча більшість статей Журавненського перемир’я в наступні роки не виконувалася польською стороною — варшавський сейм відмовився ратифікувати його положення, а султан у 1678 р. під час його затвердження змінив окремі статті договору — міжнародно-юридичне право на володіння більшою частиною Правобережжя майже чверть віку, до 1699 року, належало Османській імперії.

Маємо відомості про те, що в 1677 та 1678 рр. Дука на чолі військ свого князівства брав участь у походах турецької армії на тогочасну столицю козацької України — Чигирин. Це засвідчують молдавський літопис Й. Некульчі12, а також згадки послів Польщі в Туреччині Я. Гнінського[15] та С. Процького. Зокрема Я. Гнінський відзначав у своєму щоденниковому записі від 27 червня 1677 р.: «Господар Мултянський (інша назва Волоського князівства — Т. Ч.) до сераскера (Ібрагім-паші — Т. Ч.) прийшов, а військо пішло до Тягані, щоб рухатися далі у напрямку Чигирина»13. Більш докладний опис участі військових підрозділів під керівництвом Г. Дуки залишив інший польський дипломат С. Процький, який супроводжував турецькі війська під час їхнього походу в Україну влітку 1678 р. У своєму «Щоденнику виправи під Чигирин» він згадує, що 30 червня 1678 р. Г. Дука «... того ж дня після обіду презентувався візиреві (Кара-Мустафі — Т. Ч.) у чотирьох тисячах. Мав хоругви досить упорядковані, всі з стрільбою, післотетами, обмундировані... дві тисячі людей з мушкетами... На хоругвах всіх хрести, а на двох: на одній Св. Юрій, на другій Св. Михаїл. Біля кожної хоругви польська музика (котли, сурми, трубачі), а за самим Господарем турецька музика»14. Також маємо невеликий опис самого Дуки: «...сам сидів на коні дуже красивім; шість ординарців коло нього в пурпурових жупанах із золотими пасами»15. Процький не залишив свідчень про конкретні бойові дії господарських військ на території України, а лише зазначив, що в липні дві тисячі мультян мали добувати кожен день воду для турків, і що 15 жовтня Дука покинув турецьку армію16.

Заручившись підтримкою турецького султана та набувши значний міжнародний авторитет, Г. Дука у 1678 р. знову займає посаду господаря Молдавського князівства. Зважаючи на особливе геостратегічне положення Молдавії, він намагається проводити гнучку зовнішньополітичну діяльність, що полягала (вже вкотре!) у посередництві між могутніми державами Східної та Південно-Східної Європи — Річчю Посполитою, Османською імперією та Московською державою. Цього разу Г. Дука пропонує свої дипломатичні послуги для замирення Росії й Туреччини, які з 1677 р. перебували в стані війни.

22 листопада 1678 р. відомий молдавський культурний і церковний діяч М. Спафарій, перебуваючи в Москві, звертається з листом до своїх племінників Івана й Степана в Молдавію, в якому піднімає питання щодо можливої участі князівства як посередника в російсько-турецьких переговорах. Ті відразу повідомляють про таку цікаву пропозицію Г. Дуці. Розуміючи, що Спафарій висловлює бажання офіційних кіл Москви, господар одразу ж висилає до Стамбула свого представника — логофета Мирона Костіна з дорученням дізнатися про наміри султана щодо укладення миру з царем17. За результатами поїздки Костін доповів Г. Дуці про бажання Порти, знесиленої Чигиринськими походами в Україну, розпочати переговорний процес з Росією. Цю інформацію Дука передав до Москви, і вже навесні 1679 р. до Молдавії прибуває російський посол В. Даудов.

В особистій розмові з послом Г. Дука розповів йому про відсутність серед правлячої верхівки Туреччини одностайної думки стосовно відносин з Московською державою. З одного боку, як зазначав Дука, султан виступає за продовження війни, з іншого — існує думка великого візиря, муфтія та окремих бояр про необхідність припинення військових дій і укладення миру18. Окрім того, господар повідомив послові про те, що султан Мегмед IV незадовго до приїзду В. Даудова збирався відправити до Москви посланця з вимогою до царя відступити йому всю територію Українського гетьманату («якою володів Богдан Хмельницький»), але згодом відмінив цю місію. Натомість він наказав Г. Дуці направити до Москви своїх дипломатів, які мали обговорити з царем питання «передачі» України Османській імперії19.

Дука відразу ж розгортає активну діяльність, спрямовану на виконання важливого наказу свого протектора. 23 березня 1679 р. він пише лист до московського царя Федора Олексійовича з пропозицією прийняти свого посла Я. Білевича20, а вже 5 травня того ж року останнього зустрічають у Посольському приказі Московської держави. Головною метою посольства було, як засвідчував сам Білевич, «...те, що господар його, бачачи між царською Величністю і Султаном Турським війну і кровопролиття і полон, задумав, щоб тую війну припинити і помирити»21. Разом з тим, основним завданням, яке ставили перед молдавським послом султан і господар, було «просити України і Києва»22. Саме такий запис залишили в посольських книгах московські дяки, а тому не можемо погодитися з твердженнями Н. Смірнова та З. Вуйцика про те, що Туреччина вустами Я. Білевича вимагала встановлення кордону між Москвою й Портою по Дніпру, а також давала згоду на відступлення Києва росіянам23. Останнє було ініціативою молдавського господаря, який, на нашу думку, вів подвійну гру. З одного боку, за дорученням султана він мав вимагати всієї території України, а з іншого — заявляв, що за умови визнання його московським царем повноправним посередником (а не представником султана), він буде домагатися відмови Туреччини від її бажання володіти Україною. Очевидно, слід погодитися з молдавським істориком І. Єремією, який стверджував, що така позиція молдавської сторони під час місії Білевича визначалася тим, що «боярство... переслідувало мету мати Росію за гаранта автономії країни в системі Османської імперії»24.

Після прийому в царя Я. Білевич 12 травня 1679 р. одержав від нього грамоту, в якій, зокрема, відзначалося: «... і тобі б, Дуці воєводі, по цій нашій Царської Величності грамоті відати і по бажанню своєму між нами, великими государями, про дружбу і любов домовлятися. А захоче з нами Султан Турський бути в справжній дружбі і любові і тобі про те до нас... писати без промовчання»25. Таким чином Москва погодилася на посередницьку роль Г. Дуки в турецько-російських переговорах. Одночасно з Білевичем до Молдавії вирушив український посол Л. Уманський який за наказом царя і дорученням гетьмана І. Самойловича повинен був зустрітися з молдавським господарем і погодити деякі питання російсько-молдавських та українсько-молдавських стосунків. У липні 1679 р. Л. Уманський звітував до Малоросійського приказу про свої розмови з Дукою. Той настійливо радив царю і лівобережному гетьману йти «війною... у Волоську землю та турків, нічого не боячися, а відпору їм дати буде нікому»26. Окрім того, Дука передав через Уманського два особистих листи до І. Самойловича, датованих 19 червнем 1679 р. У них він висловлював надію на встановлення миру між Османською імперією та Московською державою, а також прохав гетьмана надіслати до Молдавії ікони для православного монастиря в Четецує27. 22 червня Дука надіслав лист до Самойловича з проханням відрядити козацькі війська для зайняття Немирова, який не обороняється турками28.

З українським послом Л. Уманським до Батурина приїхав також спеціальний представник молдавського господаря Г. Корецький. Він повідомив Самойловичу про спроби турків побудувати декілька фортець на Дніпрі, а також про надання султану Молдавією півтора тисяч чоловік та семисот возів.

У другій половині серпня Г. Дука, виконуючи султанський наказ знову відряджає до Москви Я. Білевича. Дорогою до Росії той на деякий час зупиняється в гетьманській столиці, де має розмову з Самойловичем і передає йому лист від молдавського гетьмана А. Бухуша з проханням до українського правителя посприяти в справі укладення миру між Москвою та Стамбулом29. Лівобережний гетьман, прислухавшись до порад молдавських сусідів, вручає Білевичу лист до царя, в якому рекомендує останньому якнайшвидше замиритися з султаном30.

Щоб пересвідчитися в щирості намірів господаря Дуки, І. Самойлович ще навесні 1679 р. надіслав до Молдавії свого розвідника А. Лук’янова, який був за походженням молдаванином і служив козаком компанійського полку в лівобережній частині гетьманату. Той у червні того ж року повідомив до Посольського приказу, що Г. Дука одержав завдання від султана відрядити до Росії своїх послів з вимогою, «щоб царська величність уступив (Україну — Т. Ч.) по Дніпру, а він, воєвода, може те у султана вчинити, що по його проханню султан до миру згоден»31. Погоджуємося з висловленими І. Єремією міркуваннями про те, що повідомлення А. Лук’янова мало певний вплив як на характер зустрічі другого молдавського посольства, так і на ставлення московського уряду до посередницьких функцій Г. Дуки32.

В інструкції, наданій Я. Білевичу для переговорів у Москві, господар Дука висловив своє бачення проблеми міжнародно-правового становища Українського гетьманату. «Україна, яка стала причиною усіх тих бід (війн між Польщею, Туреччиною і Росією — Т. Ч.), від правління того, якому випало тоді володіти нею (П. Дорошенку — Т. Ч.), і привів добровільно і піддався в підданство під велике царство турське, і прийняв бунчук і інші клейноди, і для того Україну нині Турське царство ніякими мірами покинути на може, тому що і поляки, які володіли дідично Україною, коли прийшли в договори з султаном між іншими договорами, коли дійшло до України, була вона в підданстві під солтаном, залишили і поляки так, щоб під ним же була»33 — відзначав Дука, згадуючи про те, що, згідно Бучацького договору 1672 р. і Журавненського перемир’я 1676 р. між Польщею й Туреччиною, Правобережна Україна відійшла в управління П. Дорошенка під протекцією Порти. Далі висловлювалось бажання, щоб московський цар уклав договір з султаном і «про Україну ніяку біду не вчинив»34. Посол Білевич віз з собою також лист Г. Дуки до Федора Олексійовича, в якому було викладено умови, за яких султан погоджувався укласти мирну угоду з Москвою35.

Російська сторона не залишила без відповіді це звернення молдаван. Цар звернувся до гетьмана І. Самойловича з проханням допомогти в укладенні російсько-турецького чи російсько-польського договору. У зв’язку з цим, 28 жовтня 1679 р. в Батурин із спеціальною місією прибув дяк Є. Українцев. Варто зазначити, що вже з середини 70-х років український гетьман активно виступав за підписанння миру з турецьким султаном36. У розмовах правителя Українського гетьманату та російського урядовця піднімалося питання щодо відправлення українсько-російського військового контингенту до Молдавії. І. Самойлович заперечував можливість такого походу. Він звертав увагу Українцева на велику відстань, яку треба було б подолати військам, а також «тому що Волоська земля а ще християни, но обаче під ігом і послушенством турським, і хоча на малий час приходом християнських сил і зрадіють, а побачать неприятеля, на християнські війська наступаючі і тоді нехотя будуть неприятелю допомагати... і тоді тим ратним людям вчинять тісноту...»37. Одночасно з консультаціями в Україні московський цар відрядив до Криму послів І. Сухотіна та В. Михайлова, які мали запропонувати султану (через кримського хана) встановити кордон між обома володарями по р. Дністер, або, в крайньому разі по р. Буг.

29 листопада Я. Білевич виклав у Посольському приказі умови свого господаря. Основною з них була вимога Османської імперії віддати їй Україну в територіальних межах по р. Дніпро (отже всю Правобережну Україну)38. Після цього Білевич повернувся до Молдавії, але не сам, а з російським послом до Стамбула К. Кудрявцевим. Той віз до Мегмеда IV листи, в яких говорилося, що цар згодний на переговори, але лише за посередництвом кримського хана39. Таким чином Г. Дука усувався від участі в російсько-турецькому переговорному процесі. Однак молдавський господар і надалі був не проти виконувати окремі дипломатичні доручення як московського царя, так і турецького султана. Зокрема молдавські урядовці привозили листи російського посла Н. Кудрявцева зі Стамбула до Москви та доставляли до цих столиць різні відомості міжнародного характеру40.

На початку 1680 р. Г. Дука приймає в себе з високими дипломатичними почестями українського посла О. Турбаловича. Повернувшись до України, той вручив гетьману І. Самойловичу листи від господаря та інших молдавських урядовців із запевненнями в продовженні дружніх стосунків між обома країнами41. Окрім того, Дука запропонував царю та гетьману делегувати своїх послів не в Багчисарай, а безпосередньо до Стамбула. Але Самойлович відкинув таку пропозицію, переконавши царя знову направити послів до Криму42. Згодом молдавський господар приймає в себе гетьманського посла І. Сербина. У липні 1680 р. Дука відрядив до України П. Михайлова, який у Батурині вів переговори з І. Самойловичем та московським стольником М. Головіним43.

Незважаючи на те, що Г. Дуку було усунуто від прямого посередництва в російсько-турецьких переговорах, перераховані вище факти переконливо засвідчують великий внесок молдавського господаря в справу укладення 3 січня 1681 р. між Московською державою та Османською імперією Багчисарайського миру. Згідно його положень, кордон між обома державами мав проходити по р. Дніпро. Другий пункт договору (московський варіант)[16] проголошував наступне: «...від річки Бог і до пом’янутого рубіжу ріки Дніпра Султановій Величності Турській і Вашій Ханській Величності знову міст своїх не ставити і старих козацьких розорених міст і містечок не відбудовувати; і з боку Царської Величності перебіжчиків не приймати і поволить того чинити нікому не веліти і поселення людям своїм ніякого народу на згаданих козацьких землях не чинити і залишити їх пустими. А які люди нині в тих козацьких містах і містечках і селах живуть, і тих поселень вислати геть і дати їм волю, де захочуть, там і йдуть...»44. Таким чином, землі Правобережної України («від Бога до Дніпра») мали залишатися пустими. Але в турецькому варіанті Багчисарайського договору відзначалося: «...І по сю сторону Дніпра (Правобережжя — Т. Ч.) бути величнішого... государя нашого Салтанової Величності під владою..., а від Києва до Запорожжя, по обидві сторони Дніпра міст і містечок не робити»45. Зважаючи на те, що у квітні 1682 р. в Стамбулі за присутності російського посла П. Возніцина остаточно був затверджений саме цей варіант[17], землі Правобережної України (окрім Києва, Трипілля і Стайок) мали відійти під владу Османської імперії. Договір був укладений терміном на 20 років. З турецького боку саме Г. Дуці довелося впроваджувати положення цього договору на практиці — у червні 1681 р. від імені турецького султана він стає гетьманом Правобережної України.

Факт призначення гетьманом однієї з частин України молдавського господаря є доволі цікавим не лише з огляду на тогочасні турецько-російські, українсько-турецькі та українсько-молдавські політичні відносини. Ця подія, що стала єдиною у своєму роді (адже як до, так і після 1681 р. королі, султани, царі та хани затверджували або призначали на гетьманській посаді лише українців), переконливо засвідчила можливість національної моделі управління у формі гетьманства та існування державної автономії Правобережної України. Окрім того, діяльність Г. Дуки на цій посаді протягом 1681–1683 рр. залишається маловисвітленою у вітчизняній та зарубіжній історіографіях. Лише окремі згадки про нього зустрічаємо в працях українських істориків М. Костомарова, В. Антоновича, В. Волк-Карачевського, Д. Дорошенка, Б. Крупницького, Г. Сергієнка, В. Смолія, В. Степанкова, Т. Чухліба46. Певні аспекти гетьманування Г. Дуки висвітлювали такі молдавські й румунські науковці, як Н. Мохов, А. Власова, Н. Йорга, І. Єремія47, а також польські вчені Т. Урбанський, Я. Віммер, З. Вуйцик, Н. Чаманська48.

Зі свідчень сучасників та досліджень істориків довідуємося про те, що Дука був доволі амбітним політиком свого часу. Перебуваючи в різний час господарем Молдавського та Волоського князівств, він планував також стати королем Угорщини та гетьманом усієї України (а не лише її правобережної частини), а українське гетьманство передати в спадок своєму зятю — сину волоського господаря С. Кантакузіо. Своїх двох синів він волів бачити не інакше, як господарями Молдавського та Волоського князівств.

На нашу думку, ідея стати володарем Українського гетьманату виникла в Г. Дуки під час першого Чигиринського походу турецької армії і сформувалася під впливом наступних факторів: участі Дуки як посередника в турецько-польських переговорах 1676 р., де одним з головних було питання про те, хто буде володіти козацькою Україною «від Дніпра до Случі»; відмови від гетьманської булави П. Дорошенка та проголошення «князем-гетьманом» слабкого Ю. Хмельницького, у маріонетковості якого Дука переконався під час походів на Чигирин у 1677 та 1678 рр.; присутності в турецькому таборі близько десятка претендентів на гетьманський уряд і потенційної готовності султана вибрати найздібнішого з них; ознайомлення з внутрішньополітичною ситуацією в Україні протягом 70-х рр. XVII ст. та налагодження особистих контактів з П. Дорошенком, І. Самойловичем й, очевидно, Ю. Хмельницьким.

Як свідчив молдавський літописець Й. Некульчі, Дука сам домагався в Мегмеда IV можливості управляти правобережною частиною Українського гетьманату49. Хоча в інших джерелах нам не вдалося знайти підтвердження цьому факту. Лише С. Величко писав на початку XVII ст.: «... повідали тоді, що господар Дука купив собі згадану порожню козацьку Україну в турського царя за немалу суму»50. З огляду на те, що перед цим Г. Дука доволі легко міг «купити» в Стамбулі право на володіння придунайськими князівствами[18], можемо припустити аналогічний розвиток подій і стосовно України.

Як би там не було, але в червні 1681 р. Г. Дука отримав від Мегмеда IV привілей на право володіння Правобережною Україною. Очевидець тих подій, боярин О. Балабан, повідомляв у листі від 26 червня до Варшави: «Вчора затверджено господаря Його Милість на державу, придано йому Україну, щоб під його владою була... Сам господар виїжджає в тих днях до Порти, щоб лицем своїм впасти під ноги цесарські при нової держави одібранні згідно звичаїв Порти»51. Таким чином, султан, опираючись на багатовікові традиції адміністрування імперії в підлеглих країнах, назначив Г. Дуку своїм намісником у правобережній частині Українського гетьманату («Україні від Дніпра до Случі»), який, згідно умов Багчисарайського миру мав відійти до володінь Османів. У даному випадку можна також говорити про утворення своєрідної українсько-молдавської персональної унії (союзу). Адже в особі Дуки об’єднувалася влада над Молдавським князівством та Українським гетьманатом з «правого берега» Дніпра.

23 липня того ж року Г. Дука прибув до Стамбула. Через чотири дні, 28 липня, він зустрічався з великим візирем Кара-Мустафою, а також із султаном Мегмедом IV. Останній вручив господарю «кафтан на підтвердження господарства волоського і при ньому України великі уряди відібравши...»52. Згідно свідчень хроніки М. Костіна, Дука отримав у Стамбулі не лише кафтан, а й булаву53. З інших джерел знаємо, що, окрім цих атрибутів влади, Дука одержав ще бунчук і шапку54.

Про те, на яких умовах молдавському господарю віддано Правобережну Україну, засвідчував все той же О. Балабан, зазначаючи, що той мав перед султаном лише обов’язок колонізувати спустошені довголітніми війнами землі та надавати для потреб імперії боєздатне військо й володіти Україною «без жодного трибуту»55. Це підтверджував і сам Дука, заявляючи в розмові з московським послом М. Тарасовим, що не вводив ніяких податків на території Правобережжя56. Виправдовуючись перед представником царя, Г. Дука говорив про те, як він хотів, щоб Москва віддала Стамбулу цю частину України і дуже жалкує, що цього не трапилося. А тепер, як заявив новопризначений правобережний гетьман Тарасову, згідно наказу султана «тую уступку (Правобережжя — Т. Ч.)... відати і оберігати йому Дуці»57. Австрійський дипломатичний представник у Туреччині Г. Крістодо де Кунз повідомляв своєму імператору, що Дуку призначили управляти «козацьким краєм» задля того, що він заселив спутошені землі та в майбутньому міг надати султану декілька тисяч козаків для участі у військових діях58.

Одержавши Правобережну Україну з рук турецького султана, Г. Дука звертається до традиційних форм управління краєм. Очевидно, вже у вересні 1681 р. він своїм універсалом призначає наказним гетьманом на Правобережжі молдавського боярина, грека за походженням, який добре знав «козацьку мову», Івана Дрешнича (з вітчизняних джерел він більше відомий як Ян або Іван Драгинич, поряд з цим зустрічаються й інші прочитання його прізвища — Грединевич, Гредіновський)59. О. Балабан зазначав, що Г. Дука мав намір призначити й вислати свого намісника («гетьмана, якого буде розуміти...») до Немирова ще в червні 1681 р.60 Очевидно, вже у вересні того ж року поблизу Немирова відбулася козацька рада (про неї згадує у своїй хроніці Й. Некульчі)61, на якій було обрано запропонованих Дукою та Драгиничем полковників. Полковником Корсунського полку став І. Губар-Бершадський (Губаренко), Черкаського — Вергун, Чигиринського — Уманець, (за іншими даними Гримбашевський), Білоцерківського — С. Куницький. М. Костомаров у своїй праці наводить фрагмент листа І. Драгинича до лівобережного полковника Л. Полуботка: «... маємо врученням від ясновельможного пана воєводи і господаря земель молдавських і земель українських. А то з найвищого дозволу самого цезаря Порти Отоманської, роздав полки на цьому боці Дніпра окрім київського українським достойним людям, які полковники від нас поставлені, щоб вільно призивали своїх полків людей на ті попелища, звідки вийшли і де родилися, ... рівним чином і Губаренко полк Корсунський врученням має від господаря...»62. 30 вересня 1681 р. польський король Ян III Собеський в одному зі своїх листів писав про немирівського старосту С. Куницького: «не знаю, що і робити з тим Куницьким віроломним, який проти пактів (Журавненського перемир’я 1676 р. — Т. Ч.) назначений полковником — чи пустити його, чи затримати, чи покарати?»63. Окрім призначення наказного гетьмана та полковників, Дука почав налагоджувати судову систему на Правобережжі: «суди згідно звичаїв їх встановив, за собою останню залишивши апеляцію»64. Це стало ще одним доказом того, що молдавський господар не хотів запроваджувати нові державні інституції в Україні (за молдавським чи турецьким зразком), а лише намагався відновити притаманний тут суспільно-політичний устрій у вигляді Війська Запорозького.

Як же відреагував тогочасний міжнародний політикум на нову посаду Г. Дуки? Гетьман Лівобережної України І. Самойлович у кінці серпня 1681 р. повідомив до Москви про те, що господар здобув Правобережжя за наказом султана. Пізніше він постійно відписував московському царю про приїзд Дуки до правобережної частини гетьманату65. Цар Федір Олексійович, одержавши від Самойловича звістку про призначення Дуки, відразу ж відрядив до останнього свого посла П. Возніцина, щоб той безпосередньо розпитав у господаря про те, що сталося. Пізніше цар направив до Г. Дуки лист, в якому вказував на порушення тим умов Багчисарайського договору66.

[15] Я. Гнінський перебуваючи у молдавському м. Ясси в червні 1677 р. згадував: «Гарні два монастирі над містом нещодавно господарем... Дукою збудовані» (Źródła do poselstwa Jana Gninskiego... — S. 13).

[16] Він оголошувався росіянам В. Тяпкіну, Н. Зотову та українцю С. Раковичу ще у січні 1681 р.

[17] При ратифікації цього договору султаном у березні 1682 р. окремі пункти були змінені турецькою стороною.

[18] Так, наприклад, у 1672 р., після втрати Молдавського князівства, Г. Дука заплатив сілістрійському баші (представнику султана у цьому регіоні) 500 торбинок левів, а також дозволив вибрати півтисячі душ ясиру і в результаті цього став господарем Волоського князівства (Дорошенко Д. Гетьман Петро Дорошенко. — С. 395).

Перейти на стр:
Шрифт:
Продолжить читать на другом устройстве:
QR code

Новые книги

Смотреть все
Существо, которое смеется в темноте
Существо, которое смеется в темноте
[Ужасы / Рассказ]
Гектор пойдет на все, чтобы спасти своего сына. Бедный Гильермо болен и врачи не могут помочь ребенку. Ради спасения родной и самой важной жизни, он готов пойти на сделку с дьяволом и пролить чужую
0
Rooms. Ый Чжи
Rooms. Ый Чжи
[Эротика, Секс / Проза / Современная проза]
Готовится экранизация данной книги рейтинг +12!!!!!!!!!????????‍❤️‍ Веб сериал будет доступен на канале Beauty Sin Rutyoube и YouTube Ссылку на экранизацию первой серии добавлю после релиза. Бритни
0
Наташка - мстительница. Настоящий мужчина для пышки
Наташка - мстительница. Настоящий мужчина для пышки
[Секс и семейная психология / Современные любовные романы / Проза]
— Боже мой, что тут непонятного?! — закатил глаза Сергей, вскинул руку и театрально провёл ею по идеально уложенным волосам. — Наташа, я хочу поговорить с тобой о разводе. Я нашёл другую и хочу быть
0
Женщина из золотой пыли
Женщина из золотой пыли
[Эротика, Секс / Любовная фантастика]
Он мертв уже несколько десятилетий. Но рядом с ней он снова чувствует себя живым. Деми Сент-Джеймс купила дом с привидениями и бросила своего никчемного парня. Именно в этом порядке. Будучи
0
Мертвая тишина. Тетралогия
Мертвая тишина. Тетралогия
[Боевая фантастика]
Не залипайте в телефонах на сомнительных ресурсах. Читайте книги и, возможно, не станете молчунами. Они не говорят, не чувствуют боли, не ищут еды. Только идут на любой звук и убивают. Я видел, как
0
Stargate Commander: История
Stargate Commander: История "Рассвета". Часть 1, 2, 3.
[Приключения / Фантастика / Научная фантастика / Космическая фантастика]
На инопланетный корабль Древних должна была отправиться экспедиция: да только сорвалась, как всегда, забавно. Вместо этого все триста человек оказались на борту неизвестного корабля Древних,
0
Дама сердец
Дама сердец
[Детективы / Триллер / Современная проза]
Никогда не раскрывай свои карты. Особенно тому, кто способен превратить твою слабость в свой главный козырь. В мире покера меня называют Дамой сердец. Иронично, ведь все уверены, что собственного
0
Пышка-попаданка и дракон
Пышка-попаданка и дракон
[Любовное фэнтези / Приключения / Попаданцы]
Я попала в тело пышки, которую хотят сожрать драконы. Ну, или жениться на мне. Но я — старший менеджер отдела снабжения, и у меня свои методы! Лидия Ивановна, циник и профессионал по выбиванию
0
Система Геймдизайнера Олдфага. Том 2
Система Геймдизайнера Олдфага. Том 2
[Компьютерная литература / Программирование / Фэнтези / ЛитРПГ (LitRPG)]
В мире пережившим апокалипсис, люди живут в густонаселенных, высокотехнологичных городах, а все за их пределами населено жуткими монстрами, зомби и смертоносными порождениями магии. Люди
0
Восточная сказка для султана
Восточная сказка для султана
[Боевик / Любовное фэнтези / Приключения / Фэнтези]
Чтобы спасти отца, красавица Лейла проникает во дворец султана под видом танцовщицы. Её цель — похитить перстень с руки самого султана. Но она не учла трёх вещей: султан не сводит с нее глаз, в
0
Ведьма и медведь
Ведьма и медведь
[Любовное фэнтези / Современная проза / Приключения / Фэнтези]
За окном мастерской стучит дождь, и огни городского канала расплываются в темноте. Обычный рабочий вечер — пока в голове Миланы не раздается звериный рев. Так она узнаёт, что связана с оборотнем,
0
Любовь моя боль моя
Любовь моя боль моя
[Любовные романы / Современные любовные романы / Проза / Современная проза]
Моя любовь, моя печаль, моя Анна. С тобой я познал любовь — настоящую, до дрожи, до тишины внутри. Иногда мне кажется, что я застрял в одном мгновении: мир движется вперёд, время неумолимо идёт, а
0

Самые популярные книги

Хорошая, плохая, грешная 3
Хорошая, плохая, грешная 3
[Попаданцы]
У Эвирейл Миардо нет ни единой свободной минутки на грусть и рефлексию! Да и когда? Столько дел, столько дел! Шахту выкопай, лавку открой, артефакты создай, эльфа за попу укуси... Ничего не
12
Хозяйка Тиховодья. Развод на краю болот
Хозяйка Тиховодья. Развод на краю болот
[Любовное фэнтези / Попаданцы]
- Двадцать четыре года, Веста. Наследника нет. Подпиши, и получишь Тиховодье. - А где это? - На краю Хляби. Тихо, сыро, никого. Утром я собирала клюкву в Мещёре и шагнула в болотное окно. Очнулась в
13
Те, кто приходит в тишине
Те, кто приходит в тишине
[Альтернативная история / Попаданцы / Самиздат / Боевая фантастика]
Редкий бой бывает похож на предыдущий. Мы учимся. На своих и на чужих ошибках. Стараемся расти над собой. Противник – тоже. Он анализирует наши ошибки, учитывает остроумные решения. То есть
10
Последняя Гадина империи
Последняя Гадина империи
[Попаданцы / Бояръ-Аниме / Русское фэнтези / Самиздат]
Пятьсот лет назад я была прославленным зельеваром, матриархом и почтенной основательницей династии. А сегодня очнулась в теле изнеженной барышни на пепелище семейной усадьбы и обнаружила, что весь
8
Петербургский врач 11
Петербургский врач 11
[Военное дело, спецслужбы / Медицина / Проза / Современная проза]
Вадим – хирург и микробиолог, попавший волей судьбы в Петербург 1904 года, в тело медицинского секретаря, работающего у богатого врача-мошенника. …Во дворах-колодцах тускло горят газовые фонари.
7
Замок над морем
Замок над морем
[Героическая фантастика / Любовное фэнтези]
Волны перемешивают гальку, жизнь перемешивает людские судьбы. Воины и рабы, дети Ардена и слуги Ириона, все равны перед вечностью. Казалось бы, все решено, расставлены фигуры и начата игра. Но
6
Второй шанс для Лекаря. Том 8
Второй шанс для Лекаря. Том 8
[Альтернативная история / Попаданцы / Исторические приключения / Самиздат]
Аннотация с первого тома: Умереть после спасения чужой жизни — не самый плохой финал для врача. Всю свою жизнь я посвятил медицине. Последняя операция стала для меня одновременно победой и
5
Имперец. Ранг 4. Воевода
Имперец. Ранг 4. Воевода
[Боевая фантастика / Боевое фэнтези]
Спасение цесаревича от пули принесло Александру титул, должность личного телохранителя и редкую магию стихий. Теперь он – правая рука наследника престола и командир его личного отряда особого
6
Измена. Я тебя (не) любил
Измена. Я тебя (не) любил
[Современные любовные романы]
— Как тебе… — слышу прерывистый голос подруги, — мой подарок в честь твоего дня рождения?По меньшей мере иду я в верном направлении. Но вот предчувствие не из лучших. Голос Светы перемешивается со
6
Наследник $$$ уровня Х
Наследник $$$ уровня Х
[Попаданцы / Книги про волшебников / Городское фэнтези / Самиздат]
Надо судить человека, прежде чем полюбил его, ибо, полюбив, уже не судят.
4
Тени сумрака
Тени сумрака
[Альтернативная история / Попаданцы / Боевая фантастика / Самиздат]
Один известный драматург сказал: вся жизнь – театр. А у Егора вся жизнь сплошное приключение. Вроде и не собирался ни с кем воевать, даже ссоры не искал, а неожиданно для себя вдруг нарвался на
4
Оружейникъ. 1866
Оружейникъ. 1866
[Попаданцы / Альтернативная история / Самиздат]
Умереть в шестьдесят шесть, заслонив собой молодого стажёра, — достойный финал для оружейника. Очнуться в теле семнадцатилетнего подручного на Тульском оружейном заводе в 1866 году — уже второй
4

Самые комментируемые

Замок над морем
Замок над морем
[Героическая фантастика / Любовное фэнтези]
Волны перемешивают гальку, жизнь перемешивает людские судьбы. Воины и рабы, дети Ардена и слуги Ириона, все равны перед вечностью. Казалось бы, все решено, расставлены фигуры и начата игра. Но
6
Семья для брошенки. Вторая жизнь с нуля
Семья для брошенки. Вторая жизнь с нуля
[Любовная фантастика / Самиздат / Попаданцы]
Семь лет унижений, презрения и пустой постели. Герцог Дрейк Ашфорд объявил свою истинную жену бракованной и отправил в ссылку на Ольцег — умирать среди таких же «ненужных». Он думал, что сломал
22
Отбор невест, или Три орешка для темного
Отбор невест, или Три орешка для темного
[Любовная фантастика]
Каждая приличная драконица должна пройти отбор невест, иначе внукам у камина будет нечего рассказать. Так говорила моя маменька, а ей можно верить — за ее спиной аж четыре таких отбора! Так что я
14
Печать Забытой Эпохи
Печать Забытой Эпохи
[Любовная фантастика / Попаданцы]
— Скажи спасибо, что не оставил босой на улице, Верадель. Забирай свои проклятые северные руины и убирайся, — самодовольно бросил мне бывший муж, швырнув на стол бумаги о разводе. Он думал, что
25
Кодекс Магических Зверей XI
Кодекс Магических Зверей XI
[РеалРПГ (RealRPG) / Попаданцы / Городское фэнтези]
Десятки лет спасения жизней и смерть на полу собственной ветеринарной клиники. Только вместо небытия — пробуждение в теле юнца, чья лавка «целителя чудовищ» на грани полного развала. Вот только у
2
Хозяйка Тиховодья. Развод на краю болот
Хозяйка Тиховодья. Развод на краю болот
[Любовное фэнтези / Попаданцы]
- Двадцать четыре года, Веста. Наследника нет. Подпиши, и получишь Тиховодье. - А где это? - На краю Хляби. Тихо, сыро, никого. Утром я собирала клюкву в Мещёре и шагнула в болотное окно. Очнулась в
13
Шахматистка. Выжить на Арене Смерти
Шахматистка. Выжить на Арене Смерти
[Любовное фэнтези / Попаданцы / Книги про волшебников / Самиздат]
Кто-то попадает в имбовых персов: Избранных, Тёмных властелинов и прочих крутых ребят. А я попала в тело бездарной адептки магической академии. Как она сюда поступила-то, без грамма магии? Неважно,
13
Пулеметчик Федя
Пулеметчик Федя
[Альтернативная история / Юмористическая фантастика / Попаданцы / Самиздат]
Пулеметчик — это не звание, это диагноз. Тридцать пять лет, пулемёт «Печенег», рукавица прилипла к раскалённому кожуху — и здравствуйте: июнь сорок первого, чужие двадцать два года, чужие руки,
10
Диагноз
Диагноз
[Самиздат / Детективная фантастика / Городское фэнтези / Юмористическая фантастика]
Некромантия в нашем мире давно стала такой же частью жизни, как радио, кино, телефоны и аэропланы. Но разве могла я подумать, что однажды приду наниматься на службу к лучшему некроманту столицы! Он —
18
Ведьма и Экзорцист. Второй шанс на жизнь
Ведьма и Экзорцист. Второй шанс на жизнь
[Детективы / Триллер / Любовное фэнтези / Фэнтези]
Приказ ясен: отравить Дерека вель Гранна. Последствия – костёр и пепел. Белладонна уже прошла этот круг, сгорела и получила второй шанс. Теперь она знает, что приказ – лишь верхушка заговора, в
4
Последняя Гадина империи
Последняя Гадина империи
[Попаданцы / Бояръ-Аниме / Русское фэнтези / Самиздат]
Пятьсот лет назад я была прославленным зельеваром, матриархом и почтенной основательницей династии. А сегодня очнулась в теле изнеженной барышни на пепелище семейной усадьбы и обнаружила, что весь
8
Железный характер Кристианы Морли
Железный характер Кристианы Морли
[Любовная фантастика / Попаданцы / Классическое фэнтези]
Удар копытом лошади рушит блестящие перспективы дебютантки. По мнению общества, хромота испортила не только плавную поступь девицы, но и характер! Это ж надо умудриться — вместо монастыря или
38

Прямо сейчас читают

Тайна Разума 1
Тайна Разума 1
[Повесть / Попаданцы / Фантастика: прочее / Героическая фантастика]
Пять лет комы. Инвалидная коляска и нищета. Казалось бы, Система Разума — мой единственный шанс, но она дает выжить лишь одному из пяти. Моя оценка — "Невозможный". Теперь в моей голове живут много
0
Берсеркер: Синяя смерть. Техника обмана
Берсеркер: Синяя смерть. Техника обмана
[Научная фантастика / Боевая фантастика / Фантастика: прочее / Космическая фантастика]
Давным-давно где-то в глубинах Вселенной встретились две расы разумных существ, и начали войну на взаимное уничтожение, и преуспели в этом. Единственное наследие той войны – абсолютное оружие,
1
Чёрт из Чертаново. Том 2
Чёрт из Чертаново. Том 2
[Книги про волшебников / Юмористическое фэнтези]
После смерти моя жизнь стала заметно насыщеннее. В нижнем ящике кухонного гарнитура храпит дух леса страдающий алкоголизмом. Над ночными девятиэтажками скользят тени размером с автомобиль, а в
2
Мальчики из блокады
Мальчики из блокады
[Детская проза / О войне]
Лирико-драматическое повествование о жизни ребят в осажденном фашистами Ленинграде. Для среднего и старшего школьного возраста.
0
Лунар. Книга 2
Лунар. Книга 2
[Самиздат / Детективная фантастика / Космическая фантастика / Триллер]
Экспедиция, продвигающаяся через Сектор Фобос, привыкла к тому, что это территория смертельной угрозы. Каждая его аномалия способна уничтожить любую жизнь, каждый его парадокс грозит разрушением. Но
1
Долг человечества. Том 2
Долг человечества. Том 2
[Самиздат / Попаданцы]
Группа сумела выжить в первые дни, но дальше всё становится гораздо сложнее. Растерянность потихоньку уходит, люди адаптируются и настало время показать, насколько хорошо они могут это делать.
1
Навьи пляски
Навьи пляски
[Русское фэнтези / Ужасы]
Святочные ночи окутаны тайной. Смех ряженых приобретает зловещий оттенок, а знакомая песня таит в себе древние силы. Холод зимы проникает под кожу, оставляя непреодолимую дрожь. В эти ночи оживают
1
Украинство в теории и на практике
Украинство в теории и на практике
[Публицистика / Научпоп]
Работа посвящена феномену украинства, который как инструмент борьбы Запада с Россией существует уже длительное время. В книге рассматривается процесс зарождения и развития украинства и украинской
1
Миттельшпиль
Миттельшпиль
[Героическая фантастика / Зарубежная фантастика / Социальная фантастика]
«Эта история никогда не была про добро и зло. Она про силу и власть». Знакомьтесь – Роджер, прирожденный лингвист и талантливый рассказчик. Ему с самого детства легко даются языки, и мир он
0
Кайа.История про одолженную жизнь
Кайа.История про одолженную жизнь
[Самиздат / Попаданцы]
Человек оканчивал свой земной путь… Человек готовился к забвению… Но, как это часто бывает, у Вселенной, на этот счет, было свое, особое, мнение. Роман повествует о девушке-подростке, из
0
Когда-то тому назад...  Сказки английских писателей
Когда-то тому назад... Сказки английских писателей
[Сказка]
В сборник вошли сказки английских писателей: Д. Рескина, ф. Браун, Э. Несбит, Д. Барри, Р. Киплинга, А. Милна, С. Моэма, Д. Толкина. Составитель: Кандидат филологических наук В. А. Симоновский
0
Василиска 4
Василиска 4
[Любовная фантастика / Самиздат / Попаданцы]
Отжала Василиска часть своего наследства — магическую школу. Правда, пришлось поделиться финансовой частью состояния, пожертвовать портальными арками. Но есть ещё кое-что. Она в душе дракон! Нет-нет,
0