MoreKnig.org

Гетьмани і монархи. Українська держава в міжнародних відносинах 1648-1714 рр.: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Автор: Чухліб Тарас



Шрифт:

Побоюючись наступу турецько-татарських військ та полків Хмельницького на Київ, І. Самойлович наказав будувати фортецю біля Межигірського монастиря. Проте похід українського князя й правобережного гетьмана на Київ не відбувся. Протягом 1679 р з Немирова на Лівобережжя ним висилались лише окремі загони для переселення людей і «підпалення лівобережних українських містечок»45. Під час однієї такої операції до польського короля втікає І. Яненко, очевидно, відчуваючи неминучу поразку турецьких планів і згадуючи образу від Ю. Хмельницького, коли той без важливих підстав закував його у кайдани46. У липні гетьман вже вкотре відсилає до монарха Речі Посполитої посольство з вимогами дотримуватися Журавненського договору47.

На жаль, досить обмеженою є джерельна база про діяльність Ю. Хмельницького у 1680–1681 рр. Відомо, що у квітні 1680 р. він знову вимагав від коменданта Білої Церкви здачі фортеці, а також погрожував польському королеві війною48. Польський дослідник К. Малішевський віднайшов в архівосховищі Торуня три листи князя Хмельницького до Яна III Собеського, один з яких датується 20 лютого 1680 р. і був відправлений з Немирова49. В ньому, зокрема, відзначалося: «...як з Королем Й.М. Панем М. Приятелем і сусідом стараюся і буду за Божою поміччю, аби між нами мир і згода продовжувалася, так на майбутнє раду добру подаю, аби король не тільки в Білій Церкві християн не страчував, але щоб сам з усім народом польським за Віслу відійшов, як кукіль і полова від пшениці з вітром і димом і порохом з Русі вивіявся...»50. Отже, як бачимо, Хмельницький все ж таки не прислухався ні до численних протестів польського уряду, ні до заборон турецького султана не посилати до короля «неучтиві» листи й продовжував (так само, як колись його знаменитий батько, а потім і гетьман П. Дорошенко) домагатися виведення військ Речі Посполитої аж «за Віслу».

У червні 1680 р. на службу до Речі Посполитої перейшли два волоських підрозділи, що раніше знаходились у підпорядкуванні гетьмана51. Однак на допомогу йому поспішали Кримська та Білгородська орди, що йшли «на злуку з Хмельницьким до Чигирина»52. Очевидно, протягом року (літо 1680 — літо 1681 рр.) Хмельниченко перебував у зруйнованому Чигирині. 9 червня 1681 р. С. Куницький повідомляв, що в Немирові управляв «намісник» Хмельницького Таращенко (Тарасенко), який у цей час затримав якогось польського капітана53.

На початку червня 1681 р. не дуже вдалого князя Хмельницького відкликали до Туреччини. Можливо, що дорогою до Стамбула він помер чи був страчений, хоча існує декілька версій його смерті. Свідчення С. Величка про повернення Хмельницького на Правобережну Україну у 1685 р. не підтверджуються документальними джерелами54. Після смерті Ю. Хмельницького з політичної арени зникають й інститути Руського князівства. Хоча, по суті, вони були уособлені лише в титулуванні його правителя. Всі останні державно-політичні установи цього «напівкнязівства» дублювали вже усталені перед тим інституції Українського гетьманату.

Таким чином, слід зазначити, що геополітичні інтереси Туреччини полягали в тому, щоб ослабити міжнародні позиції урядів Польщі та Росії й не давати їм змоги виступити «єдиним фронтом» проти османських планів завоювання європейського регіону. Задля цього Мегмеду IV необхідно було стабілізувати політичну ситуацію на Правобережній Україні, якій відводилася роль своєрідного плацдарму для поширення турецького впливу в Центрально-Східній та Південно-Східній Європі. Саме тому Порта, «помилившись» з підтримкою П. Дорошенка, звернулася до призабутої ідеї створення Українського князівства на чолі з сином Б. Хмельницького Юрієм. Згідно з доступними джерелами воно було у повній васальній залежності від султана. Це збіглося з прагненням частини козацької старшини, яка не бажала визнавати протекцію ні польського, ні російського монархів та хотіла зберегти власні державні інтереси. Тому їй залишався лише один шлях — визнати владу Османської імперії та Кримського ханату. Але вже вкотре «турецький» напрямок зовнішньополітичної орієнтації не спрацював. Так само виявилася нежиттєздатною й модель князівського управління Україною. Наприкінці червня султан передає «турецьку» частину України до володінь молдавського господаря Г. Дуки. Дії Мегмеда IV вказували на тверді наміри Порти щодо подальшого утвердження її впливу в даному регіоні Центрально-Східної Європи.

12

Повернення правобережних гетьманів до сюзеренітету польських королів в останній чверті XVII ст.

Події Української революції 1648–1676 рр. та довготривала боротьба її провідників за державні, політичні, соціальні й інші привілеї з монархами Речі Посполитої, на жаль, так і не змусили останніх задовільнити вимоги «самовільних» володарів України. Польські королі не змогли примиритися з утратою «дідичних» Київського, Чернігівського, Брацлавського та Подільського воєводств. Розуміючи, що відродити свою владу на українських землях можна лише за рахунок використання елементів традиційного для них суспільно-політичного устрою, король Ян III Собеський провів низку заходів щодо реанімації інститутів Українського гетьманату на Правобережжі, які були знищені польською армією під час боротьби з турками і П. Дорошенком у першій половині 70-х рр. XVII ст.

Від свого імені король призначає гетьманами Правобережної України С. Куницького (1683–1684), А. Могилу (1684–1689), Г. Івановича (Гришка, 1689–1692), С. Івановича (Самуся, 1693–1699), атому стосовно цього періоду можемо говорити про заснування інституту наказного гетьманства під патронатом Польської корони. Такі заходи короля збігаються з процесом самовільної козацької «реколонізації» краю, у зв’язку з чим, Ян III Собеський намагається підпорядкувати її своєму контролю. З огляду на утворення протягом 1683–1684 р. антитурецької «Священної ліги», польський уряд також потребував військової допомоги українського козацтва для боротьби з Османською імперією.

Спустошливі походи турецьких військ, «великі згони» правобережного українського населення на Лівобережну Україну протягом 1679–1680 рр. призвели до значного зменшення кількісного складу козацтва в правобережному регіоні. Окрім того, період функціонування «польської» козацької організації Правобережної України з 1679 до 1683 рр. досить слабо репрезентований джерельною базою. Відомо, що вв цей час «старшими» (але не гетьманами!) над українськими козаками, які перебували на Поліссі, польським урядом призначались представники козацької старшини — генеральний суддя Мирон, полковники О. Урбанович та М. Булига, а також київський стольник К. Ласка.1 У постанові сеймику Волинського воєводства від 3 грудня 1680 р. відзначалося, що «Асигнація й. м. п. Олександра Урбановича, полковника Й. М. П. (його милості пана — Т. Ч.), війська Запорозького, щоб з податків на сеймику з реляцій, ухвалених на минулому [сеймику] була виплачена»2. На тому ж сеймику, але вже наступного року, говорилося, що «ребелія» козацька в Київськім воєводстві триває — козаки всілякими способами намагаються звільнитися від польського підданства3. У липні 1681 р. в інструкції депутатам від Київського воєводства на Вальний сейм зазначалось, що «... його Королівська Милість за листом своїм до воєводи Руського пропонує нам консервацію козаків»4. Київські посли повинні були вимагати на сеймі, щоб «... кілька тисяч козаків під Мироном були локовані в королівських і духовних добрах»5. 5 березня 1682 р. київський сеймик постановив виділити на них 1000 зл. і «пану Урбановичу, полковнику того ж війська, особисто 300 зл.»6 Разом з тим, королем видавались т. зв. «приповідні листи» представникам польської шляхти на вербування козацьких полків. За влучним висловом історика В. Антоновича, набрані відділи «зберігали тільки ім’я козаків»7. Загони під керівництвом полковників-шляхтичів Тишецького, Лончинського, Тишкевича, Демблевського, Праєвського, Висоцького головним чином займалися не обороною Правобережжя від татарських набігів, а грабуванням місцевого населення.

23 липня 1683 р. на козацькій раді в присутності 40 старшин була прийнята відозва правобережного українського козацтва до владних структур Речі Посполитої. Колишній немирівський староста С. Куницький у своєму листі до коронного гетьмана виклав короткий зміст перебігу ради та сформулював її пропозиції до польського уряду. Зокрема, він відзначав: що 1)»народ християнський український вже не має змоги терпіти турецького панування і чекає щасливої війни польського короля з султаном», 2) козаки наказали македонському митрополиту, який був у них проїздом до Москви, щоб той передав царю, «аби разом з Польщею йшли проти Порти», 3) «є добра можливість напасти на Молдавію і Буджак, бо вони майже не обороняються»8. У зв’язку з цим С. Куницький прохав короля дати згоду на похід козацького війська до Молдавії й запевнював Яна III Собеського, що він розраховує набрати до 10 000 козаків для цієї операції. Наприкінці листа Куницький прохав польського короля «до ніг падаючи Вашої Милості... щоб нас блукаючих овечок, так як батько і пастор до своєї ласки прийняв»9. Ян III Собеський у відповідь на це послання козацтва універсалом від 24 серпня 1683 р. призначив С. Куницького гетьманом правобережної частини Українського гетьманату.

Дані про життя та діяльність гетьмана С. Куницького знаходимо в працях українських істориків В. Антоновича, М. Костомарова, В. Волк-Карачевського, Б. Крупницького, І. Назарка, Г. Сергієнка, В. Смолія, В. Степанкова, О. Гуржія, Т. Чухліба10. Відомості, що стосуються, головним чином, походу козацьких військ взимку 1683–1684 рр. під проводом Куницького на турецько-татарські володіння в Північному Причорномор’ї, подають польські науковці Т. Урбанський, Ч. Хованський, Т. Корзон, Я. Перденія, Я. Віммер, З. Вуйцик.11 Також військову діяльність українського гетьмана на землях Молдавії аналізували історики цієї країни Н. Мохов і А. Власова.12.

Вже наприкінці літа підрозділи гетьмана Куницького оволоділи Немировим, вигнавши звідти наказного гетьмана від імені «володаря Молдавських земель та України» Г. Дуки Драгинича13. У грудні того ж року Куницький отримав листа від польського короля, де говорилося: «підеш на Буджак і Білгород і не дозволиш потіхи ханові і Дуці господареві, щоб не зробили ані найменшого кроку»14. Козацькі сили мали стримувати союзників Порти, поки польська армія завершувала післявіденську операцію по витісненню турків із східноєвропейського регіону.

Отже, в кінці листопада козацькі полки С. Куницького зайняли м. Нагаї, де знищили турецько-татарську залогу й рушили до Кишинева. Там вони об’єдналися з військом молдавського господаря пропольської орієнтації Ш. Петричейку. Крім того, «на плацу з дітьми і жінками рахуючи до 30 000 Військо Волоське в Кишиневі виконало присягу на службу Божу Й.К.М. (його королівській милості — Т. Ч.) і Речі Посполитої і нам, Війську Й.К.М. Запорозькому»15, — повідомляв український гетьман до Кракова. Дана присяга засвідчувала бажання певної частини молдавського народу відмовитись від турецького протекторату й перейти під зверхність польського короля та українського гетьмана.

4 грудня (за іншими даними — 5 грудня) 1683 р. козацько-молдавське військо одержало переконливу перемогу над турецько-татарськими силами, які очолював Яла-паша під м. Кіцканами (в інших джерелах називаються Тілгротин або Філогранум (?)). У цій битві загинули тягинський бей Алі, старший над Буджацькою ордою Алігер-паша та кілька татарських мурз. Згідно свідчень очевидців, Тягинський шлях впродовж чотирьох миль був усіяний ворожими трупами. Згодом Куницький відзначав, що в його війську не загинуло жодної людини16. Здобувши перемогу, правобережний гетьман рушив углиб ногайських володінь. Історик Т. Урбанський писав, що козаки вирішили хоча б раз показати татарам «у їх власних кордонах», як-то плюндрувати чужий край і забирати людей в ясир. С. Куницький зі своїми козаками винищив поселення навколо Білгорода та Акермана й дійшов до берегів Чорного моря, завоювавши міста Ізмаїл та Килію. «Понад тридцять тисяч нікчемних гяурів ударили на люд ногайський на рівнинній околиці Бендер та Ізмаїлу. Руйнуючи житла і забираючи особисті речі люду магометанського, багатьох з них вбивали на палі і припікали вогнем, а села їхні пускаючи з димом і збурюючи, опанували вони містечко Ізмаїл»17, — читаємо про ці події в «Хроніці» Мегмед-Гірея. У тогочасних повідомленнях Куницький звітував до Варшави про знищення близько трьохсот тисяч (?) ворогів, а також, «що старий хан хоче піддітися з 5 000 татарів до Війська Запорозького»18.

Також досить повно висвітлювали бої С. Куницького з татарами тогочасні європейські газети польські, італійські, німецькі «летючі листки». Краківське видання «Nowiny z Wegier» за грудень 1683 р. повідомляло про зайняття підрозділами Куницького Білгороду, що над Дністром19. «Eigentliche Relation» (Краків, 1684) описувало битви козацтва з турками й татарами на українських та молдавських землях, а також інформувало про перемогу гетьмана під Тілгротином 4 грудня 1683 р.20 Ту саму інформацію подає «летючий листок» під назвою «Extraktschreiben des Kosaken» (Краків, 01.1684 р.)21 Тогочасна німецька «газета», що вийшла в Регенсбурзі 22 січня 1684 р., писала про успішні дії козацтва на землях Білгородської орди.22 Венеціанське видання «Novissima relazione» за 1684 р. свідчило про перемогу козаків Куницького поблизу Тягині та завоювання Білгорода.23 Про військовий талант козацького ватажка повідомляли «листки», надруковані в лютому 1684 р. в італійських містах Римі та Неаполі.24 Вони цікаві тим, що гетьмана Правобережної України йменують не інакше як «Generale de Cosacchi» Ось що, зокрема, писалося в італійському виданні «Nuova е distinta Relatione,..», що видавалося у Неаполі: «...Козацький генерал Куницький завоював Поділля, Валощину і Татарію»25.

Наприкінці грудня 1683 р. козацька розвідка повідомила свого гетьмана про наближення залишків багатотисячної армії турецького султана, що поверталася на батьківщину після віденського розгрому. Спішно відступаючи з Буджаку, українсько-молдавське військо дійшло до Пруту й почало переправлятися на другий берег біля с. Тобак, що на північний схід від м. Рені над Дністром. Саме тут 30 грудня їх наздогнали війська татарського хана Хаджи-Гірея, які нараховували близько 12 тис. чоловік. Протягом п’яти діб в оборонному військовому таборі відбивали козаки ворожий наступ, чекаючи на допомогу польських підрозділів краківського каштеляна А. Потоцького, які перебували в Яссах26. Не витримавши ворожого натиску, С. Куницький разом з кінними полками (бл. 2 000 чол.) зумів переправитися через річку й покинути оборонний табір, в якому залишалися піхотні полки на чолі з полковником А. Могилою (бл. 4 000 чол.). Згодом, виправдовуючись перед королем, гетьман так аргументував свій відступ-втечу: «... повтікали за Прут волохи, побачивши це, почали втікати і козаки. Я їх не міг втримати і мусив сам за ними вплав переходити за Прут і йти прямо до Ясс»27. У свою чергу молдавська сторона й козаки, що залишились на полі бою, звинувачували в поразці Куницького. Невідомий кореспондент повідомляв, що «утік Куницький під Тобаком разом з кіннотою, а на піших козаків вся орда обрушилась, але вони оборонялися в таборі і пішли потім»28. 10 січня 1684 р. господар Ш. Петричейку скаржився краківському каштеляну на те, що С. Куницький, який «прийшов в Ясси з кіннотою, сьогодні в Україну до Немирова рушив і мене самого з людьми залишив»29.

У січні 1684 р. наказний гетьман разом зі своїми козаками з’являється в м. Могилеві, що на Дністрі. Невдовзі тут відбулася козацька рада, яка відібрала булаву в боягузливого С. Куницького й поставила на гетьманство А. Могилу. 30 січня рішення могилівської ради були затверджені польським королем30. Можемо стверджувати, що обрання Могили на Правобережжі за правовим статусом нічим не відрізнялося, наприклад, від виборів гетьманів І. Самойловича чи І. Мазепи на Лівобережній Україні. Вони також обиралися на козацьких радах, а потім затверджувались сюзереном — московським царем. Додатковим підтверженням є титулування новообраного гетьмана «гетьман Його Королівської Милості Війська Запорозького».

Рішення козацької ради в Могилеві свідчать про існування певних автономних прав козацької військової адміністрації в межах Правобережної України задовго до відомого указу Яна III Собеського 1685 р., який дозволяв формування козацьких полків на території Київщини й Брацлавщини. Відродженню української військово-політичної структури на землях Правобережжя сприяло також непевне міжнародно-правове становище цієї території. Адже ні Журавненський мир 1676 р. між Туреччиною й Польщею, ні Багчисарайський договір 1681 р. між Росією й Туреччиною не призвели до укріплення на цих землях влади одного з монархів.

У 80-х роках XVII ст. Річ Посполита продовжує провадити рішучу політику щодо посилення свого впливу в Молдавії й Волощині. У зв’язку з цим А. Могила веде активне листування з пропольським молдавським господарем Ш. Петричейку31. У травні 1684 р. український гетьман вирушає на допомогу західному сусідові, але цей перший похід Могили в ранзі найвищого козацького керівника закінчується невдало. Під м. Студеницею його військо зазнало жорстокої поразки від татар. Сам гетьман вийшов з оточення лише з двома сотнями козаків32. Довідавшись про значні втрати серед товаришів (загальна кількість вбитих і полонених становила біля 3 000 чол.), козаки «за шию його, Могиленка, волочили»33, однак булави не відібрали. Невдалий похід правобережного гетьмана спричинився до масового переходу козацтва на лівий берег Дніпра, у Переяславський полк. Додатковим поштовхом до втечі декількох тисяч козаків з-під влади А. Могили була також невелика платня від польського короля.

1 червня 1684 р. Могила пише листа до Яна III Собеського, в якому скаржиться, що йому підкоряється не вся козацька старшина, а тому він не має змоги знову йти на допомогу молдавському господарю34. Він також повідомив, що полковник С. Палій, забравши 100 000 злотих з платні короля, перейшов разом з полковниками Дробязгою й Кришталем до І. Самойловича. Пізніше, повернувшись на Правобережну Україну, С. Палій запевнює короля, що буде підкорятися наказам гетьмана Могили35. Однак два роки по тому обіцянку він порушував. Лише коли С. Палій взяв участь у молдавському поході разом з польськими військами (жовтень, 1687 р.), а потім розбив татарську орду Батир-аги, Ян III Собеський пише листа до «бунтівного» полковника й висловлює сподівання, що, можливо, він «помириться» з А. Могилою36.

Заворушенням у військах Могили й переходу більшої частини правобережних козаків на Лівобережну Україну сприяла політика лівобережного гетьмана І. Самойловича. За його наказом полковник П. Полуботок навесні 1684 р. «засилає» до м. Немирова, гетьманської резиденції Правобережжя, бориспільських козаків братів Яковенків «для повернення війська і його самого (Могили — Т. Ч.)»37. Після п’ятитижневого перебування в стані правобережного гетьмана вони загітували перейти на лівий берег декілька тисяч козаків.

Слід зазначити, що І. Самойлович не лише всілякими засобами переманював на свій бік «лядських» козаків, а й робив усе можливе для дискредитації А. Могили як правобережного гетьмана, перед польським королем. Відразу по обранні Могили гетьманом Самойлович заявляє офіційний протест перед польською владою, вказуючи на неправомірність дій правобережного козацтва. Згодом у листах до представників уряду Речі Посполитої Самойлович називає Могилу «зрадником», «дурним Могиленком», який «не тільки п’яний, але й тверезий не має розуму»38. Керуючись суб’єктивною оцінкою лівобережного гетьмана, В. Антонович, а за ним й інші українські історики дають негативну характеристику діяльності А. Могили. Повністю не можемо погодитися з такою оцінкою ролі правобережного гетьмана в українській історіографії, оскільки ще козацькі літописці відзначали його велику роль у вигнанні турків з Поділля в останній чверті XVII ст.

У серпні 1684 р. він проголошує наказним гетьманом димерського полковника Мирона, який відразу ж по обранні починає розсилати універсали по всіх правобережних землях. У них він стверджував, що польський король віддав запорозькому гетьману Україну по р. Случ, як то було за Б. Хмельницького39. Всі селяни мали перейти в козацький стан і не підкорятися владі польської шляхти. Цілком можливо, що Мирон діяв не без відома свого патрона — А. Могили. Козацькі ватажки хотіли скористатися з наказу Яна III Собеського, який надав козакам територію «коло Корсуня, коло Черкас, коло Чигирина, коло Лисянки, понад Тясминем, понад Тікичем і коло Умані»40.

Військо Могили наприкінці літа 1684 р. налічувало близько п’яти тисяч козаків. Вони, незважаючи на заборону, переходили під владу гетьмана Правобережної України, сподіваючись, що польський уряд платитиме їм великі гроші. Правобережні землі успішно заселялися вихідцями з Лівобережної України та інших регіонів41. Могила повідомляв Яна III Собеського, що московський цар заборонив такий перехід під страхом смертної кари (а «границі від Запорогів по Київ і по Батурин міцні»42) і що вже страчено двадцять козаків. Лівобережний гетьман Самойлович арештував навіть жінку А. Могили. Виявив бажання перейти на службу до польського короля і переяславський полковник Войца-Сербин, за що й був висланий Самойловичем у кайданах до Москви.

Однак репресивні заходи не стримували козаків та селян: Правобережжя заселялось, у полках Могили з’являлося все більше досвідчених воїнів.

Це давало змогу успішно провадити військові операції проти турків, татар і козаків, які перейшли на їхній бік. У листопаді під Немировим гетьман неодноразово висилає полонених татар і турків. «... По градах, біля Кам’янця, турків вигнавши, своїми військами козацькими гради обложив», — так оцінює даний період діяльності правобережного гетьмана Г. Грабянка43. У грудні 1684 р. війська Могили відзначилися в битві польсько-українських сил з турками під Цецорою.

Визнанням видатної ролі козацтва в обороні Правобережної України, Речі Посполитої і всієї Східної Європи від турецької агресії стала постанова Вального сейму від 16 лютого 1685 р., в якій зазначалося, що «всіх козаків низових і українських, як тих, які побажали признати його (гетьмана — Т. Ч.), мають осідати на Україні, вернути їм їхні прадавні вольності, свободи і привілеї, що даровані були нашими попередниками...»44. А. Могилі також було доручено набирати полковників не з шляхетського стану, як було досі, а серед козаків. Разом з тим, сеймова конституція надавала козацтву землю в межах шляхетської власності, що й спричинило майбутні конфлікти між ними та польською владою. Відразу ж по цьому на Правобережній Україні відроджуються чотири козацьких полки — Білоцерківський (Фастівський), Брацлавський, Богуславський і Корсунський. Панівні кола Речі Посполитої в даному випадку керувалися принципом «найменшого зла» — перед загрозою турецької агресії козацтво юридично визнається за окрему військово-політичну силу, що призводить до відродження інститутів Українського гетьманату на правобережних землях.

Однак знову спрацьовує чинник, що завжди перешкоджав українству створити повноцінну державу, а в 80-і роки XVII ст. — відтворити державно-адміністративні інститути на Правобережній Україні. Полковники Сулимка, Булук-Баша, Барабаш і Корсунець відмовляються підпорядковуватись гетьману. Один з них висловив таку думку: «Я ні короля, ні гетьмана не боюся, у мене король — цар турецький, а гетьман — господар волоський, бо треба тоє відати: де Барабаш, там нічого не маш»45. У січні 1685 р. А. Могила розбив війська «турецького» гетьмана Сулимки. Того ж року він відправляє своїх послів до Калмицької орди з пропозицією йти на службу до короля46. Згодом гетьман взяв участь у спільному поході з хоругвами Яблоновського. Козацькі війська беруть у полон два десятки татар під Зінковим і разом з полком Апостола-Щуровського відганяють їх від Немирова.

Наприкінці літа 1686 р. двохтисячний загін Могили приходить до військового табору Яна III Собеського, який вирушив під Цецору «на допомогу цесарю римському проти турок». У вересні об’єднані війська були оточені турецько-татарською армією поблизу Кам’янця. Облога тривала майже два тижні. Після того, як загинуло близько третини королівського війська, коронний гетьман Яблоновський дав наказ відступати до Львова, а «козаків розпустив, заплативши на дві людини по 3 таляри і по зипуну на козака»47. По отриманні грошей полковники Кулик, Макуха та Штепа покинули свого ватажка й подалися на Лівобережжя.

Тут треба зазначити, що ще в травні 1686 р. між Московською державою й Річчю Посполитою було укладено т. зв. «Вічний мир». Зокрема, сторони дійшли згоди у проблемі переходів козаків з Правобережжя на лівий берег Дніпра і навпаки — віднині «їхня царська величність тих козаків... які живуть у Немирові, в Паволочі і біля Білої Церкви, не будуть і не велять приймати в свою оборону»48. Так само мав діяти і польський монарх щодо запорозьких козаків, які часто приходили на допомогу гетьману.

Перейти на стр:
Шрифт:
Продолжить читать на другом устройстве:
QR code

Новые книги

Смотреть все
Самуил Цвиллинг
Самуил Цвиллинг
[Биографии и Мемуары / Советская классическая проза]
Советские люди с чувством глубокой признательности вспоминают тех, кто беззаветно боролся за власть Советов и отдал свою жизнь за народное счастье. Одним из борцов за великое дело был первый
0
Потерянный дом, или Разговоры с милордом
Потерянный дом, или Разговоры с милордом
[Советская классическая проза / Социальная фантастика]
Думаете, чудес не бывает? Бывают, да еще и какие! Однажды вечером в городе Ленинграде поднялся в воздух кооперативный дом. То есть просто взлетел, чуть полетал по небу и приземлился в совершенно
0
Журналистка. Второй шанс на счастье
Журналистка. Второй шанс на счастье
[Современные любовные романы / Эротика, Секс]
НЕЗАКОННОЕ ПОТРЕБЛЕНИЕ НАРКОТИЧЕСКИХ СРЕДСТВ, ПСИХОТРОПНЫХ ВЕЩЕСТВ, ИХ АНАЛОГОВ ПРИЧИНЯЕТ ВРЕД ЗДОРОВЬЮ, ИХ НЕЗАКОННЫЙ ОБОРОТ ЗАПРЕЩЕН И ВЛЕЧЕТ УСТАНОВЛЕННУЮ ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВОМ ОТВЕТСТВЕННОСТЬ. —
0
Женихи из другой Галактики. Космос. Страсть
Женихи из другой Галактики. Космос. Страсть
[Любовная фантастика / Эротика, Секс]
❤️‍У Евы был худший день в жизни: её уволили, а любимый мужчина ушёл к другой. В поисках утешения она заглянула к странной гадалке, которая пообещала ей «скалу и крыло», а также замужество сразу за
0
Связанная грехом
Связанная грехом
[Детективы / Триллер / Современные любовные романы / Эротика, Секс]
Бет вырывается на свежий воздух из душной клетки любви, которую для неё выстроила лучшая подруга, — и не ожидает найти утешение в объятиях Мэттью. Он верный телохранитель Себастьяна и единственный,
0
Свод отражений
Свод отражений
[Детективы / Документальная литература / Проза / Современная проза]
Частный детектив Саша Рудакова получает в наследство дом в сибирском Криволучье. Город построен так, что его отражение в реке не совпадает с самим собой. В доме все зеркала повернуты к стене, а во
0
Эффект дьявола
Эффект дьявола
[Современные любовные романы / Эротика, Секс / Проза]
Дьяволы всегда добиваются своего, и молодой владелец нефтяной компании не исключение. Вот только природа не наградила его обаянием, и вместо того, чтобы искушать, ему приходится рушить чужие судьбы,
0
Повелитель Стихий. Том 6
Повелитель Стихий. Том 6
[Боевое фэнтези / Бояръ-Аниме]
Что общего у разведчика Легиона и белки-летяги? Оба они живут не более трёх лет. За это время средний разведчик успевает провести около пяти экспираций, после чего встречает свой конец. Я же каким
0
Целитель, который вернулся спустя 2000 лет
Целитель, который вернулся спустя 2000 лет
[Боевое фэнтези / Магические академии]
За две тысячи лет моего заточения мир успел забыть, чего стоит бояться. В Латерне целители носят сумки боевых магов, стоят у них за спиной и благодарят за место в отряде. Когда-то армии отступали,
0
Тренер Гильдии Фамильяров 9
Тренер Гильдии Фамильяров 9
[Городское фэнтези / РеалРПГ (RealRPG) / Попаданцы]
Меня зовут Артур Горай. Я вернулся на сорок лет в прошлое, и с меня хватит чемпионских титулов. Теперь я намерен разобрать Синдикаты по винтикам! В этом мне помогает мой дракон. Он знает будущее, но
0
Мужчина в моем шкафу
Мужчина в моем шкафу
[Любовные романы / Любовное фэнтези / Современная проза / Фэнтези]
Нелегко начинать жизнь заново, когда у тебя ничего нет. Муж забрал квартиру, карьеру Майя принесла в жертву семье. Но чудеса случаются, даже когда в них не веришь. Не просто случаются, а выскакивают
0
Искры на орбите
Искры на орбите
[Любовные романы / Современные любовные романы / Фантастика / Космическая фантастика]
Я устроилась помощницей Деда Мороза на роскошный космический лайнер «Аврора», рассчитывая немного подзаработать и провести праздники среди огней, музыки и счастливых детских улыбок.Но с напарником
0

Самые популярные книги

Хорошая, плохая, грешная 3
Хорошая, плохая, грешная 3
[Попаданцы]
У Эвирейл Миардо нет ни единой свободной минутки на грусть и рефлексию! Да и когда? Столько дел, столько дел! Шахту выкопай, лавку открой, артефакты создай, эльфа за попу укуси... Ничего не
12
Последняя Гадина империи
Последняя Гадина империи
[Попаданцы / Бояръ-Аниме / Русское фэнтези / Самиздат]
Пятьсот лет назад я была прославленным зельеваром, матриархом и почтенной основательницей династии. А сегодня очнулась в теле изнеженной барышни на пепелище семейной усадьбы и обнаружила, что весь
10
Те, кто приходит в тишине
Те, кто приходит в тишине
[Альтернативная история / Попаданцы / Самиздат / Боевая фантастика]
Редкий бой бывает похож на предыдущий. Мы учимся. На своих и на чужих ошибках. Стараемся расти над собой. Противник – тоже. Он анализирует наши ошибки, учитывает остроумные решения. То есть
10
Петербургский врач 11
Петербургский врач 11
[Военное дело, спецслужбы / Медицина / Проза / Современная проза]
Вадим – хирург и микробиолог, попавший волей судьбы в Петербург 1904 года, в тело медицинского секретаря, работающего у богатого врача-мошенника. …Во дворах-колодцах тускло горят газовые фонари.
8
Замок над морем
Замок над морем
[Героическая фантастика / Любовное фэнтези]
Волны перемешивают гальку, жизнь перемешивает людские судьбы. Воины и рабы, дети Ардена и слуги Ириона, все равны перед вечностью. Казалось бы, все решено, расставлены фигуры и начата игра. Но
6
Измена. Я тебя (не) любил
Измена. Я тебя (не) любил
[Современные любовные романы]
— Как тебе… — слышу прерывистый голос подруги, — мой подарок в честь твоего дня рождения?По меньшей мере иду я в верном направлении. Но вот предчувствие не из лучших. Голос Светы перемешивается со
6
Наследник $$$ уровня Х
Наследник $$$ уровня Х
[Попаданцы / Книги про волшебников / Городское фэнтези / Самиздат]
Надо судить человека, прежде чем полюбил его, ибо, полюбив, уже не судят.
4
Тени сумрака
Тени сумрака
[Альтернативная история / Попаданцы / Боевая фантастика / Самиздат]
Один известный драматург сказал: вся жизнь – театр. А у Егора вся жизнь сплошное приключение. Вроде и не собирался ни с кем воевать, даже ссоры не искал, а неожиданно для себя вдруг нарвался на
4
Оружейникъ. 1866
Оружейникъ. 1866
[Попаданцы / Альтернативная история / Самиздат]
Умереть в шестьдесят шесть, заслонив собой молодого стажёра, — достойный финал для оружейника. Очнуться в теле семнадцатилетнего подручного на Тульском оружейном заводе в 1866 году — уже второй
4
Ревизор: возвращение в СССР 65
Ревизор: возвращение в СССР 65
[Самиздат / Попаданцы / Альтернативная история]
Продолжение приключений московского аудитора, попавшего из нашего времени в 1971 год. Павел Ивлев буквально завален работой по уши, но его все устраивает. Ведь он видит, как понемножку, но его усилия
4
Без страха и упрёка 7
Без страха и упрёка 7
[Альтернативная история / Попаданцы]
Алексей Штурмин достиг многого, но настоящее восхождение на вершины власти только начинается.
4
Граф поневоле. Книга вторая
Граф поневоле. Книга вторая
[Юмористическая фантастика / Альтернативная история / Попаданцы / Самиздат]
Умереть от пули киллера — обидно. Очнуться в 1827 году — странно. Обнаружить, что я теперь двадцатилетний граф, а моё имение разорено, — перебор. Хотя… Жив, молод, с титулом — уже хорошо. С
4

Самые комментируемые

Замок над морем
Замок над морем
[Героическая фантастика / Любовное фэнтези]
Волны перемешивают гальку, жизнь перемешивает людские судьбы. Воины и рабы, дети Ардена и слуги Ириона, все равны перед вечностью. Казалось бы, все решено, расставлены фигуры и начата игра. Но
6
Семья для брошенки. Вторая жизнь с нуля
Семья для брошенки. Вторая жизнь с нуля
[Любовная фантастика / Самиздат / Попаданцы]
Семь лет унижений, презрения и пустой постели. Герцог Дрейк Ашфорд объявил свою истинную жену бракованной и отправил в ссылку на Ольцег — умирать среди таких же «ненужных». Он думал, что сломал
22
Отбор невест, или Три орешка для темного
Отбор невест, или Три орешка для темного
[Любовная фантастика]
Каждая приличная драконица должна пройти отбор невест, иначе внукам у камина будет нечего рассказать. Так говорила моя маменька, а ей можно верить — за ее спиной аж четыре таких отбора! Так что я
14
Печать Забытой Эпохи
Печать Забытой Эпохи
[Любовная фантастика / Попаданцы]
— Скажи спасибо, что не оставил босой на улице, Верадель. Забирай свои проклятые северные руины и убирайся, — самодовольно бросил мне бывший муж, швырнув на стол бумаги о разводе. Он думал, что
25
Кодекс Магических Зверей XI
Кодекс Магических Зверей XI
[РеалРПГ (RealRPG) / Попаданцы / Городское фэнтези]
Десятки лет спасения жизней и смерть на полу собственной ветеринарной клиники. Только вместо небытия — пробуждение в теле юнца, чья лавка «целителя чудовищ» на грани полного развала. Вот только у
2
Хозяйка Тиховодья. Развод на краю болот
Хозяйка Тиховодья. Развод на краю болот
[Любовное фэнтези / Попаданцы]
- Двадцать четыре года, Веста. Наследника нет. Подпиши, и получишь Тиховодье. - А где это? - На краю Хляби. Тихо, сыро, никого. Утром я собирала клюкву в Мещёре и шагнула в болотное окно. Очнулась в
14
Шахматистка. Выжить на Арене Смерти
Шахматистка. Выжить на Арене Смерти
[Любовное фэнтези / Попаданцы / Книги про волшебников / Самиздат]
Кто-то попадает в имбовых персов: Избранных, Тёмных властелинов и прочих крутых ребят. А я попала в тело бездарной адептки магической академии. Как она сюда поступила-то, без грамма магии? Неважно,
14
Пулеметчик Федя
Пулеметчик Федя
[Альтернативная история / Юмористическая фантастика / Попаданцы / Самиздат]
Пулеметчик — это не звание, это диагноз. Тридцать пять лет, пулемёт «Печенег», рукавица прилипла к раскалённому кожуху — и здравствуйте: июнь сорок первого, чужие двадцать два года, чужие руки,
11
Диагноз
Диагноз
[Самиздат / Детективная фантастика / Городское фэнтези / Юмористическая фантастика]
Некромантия в нашем мире давно стала такой же частью жизни, как радио, кино, телефоны и аэропланы. Но разве могла я подумать, что однажды приду наниматься на службу к лучшему некроманту столицы! Он —
18
Ведьма и Экзорцист. Второй шанс на жизнь
Ведьма и Экзорцист. Второй шанс на жизнь
[Детективы / Триллер / Любовное фэнтези / Фэнтези]
Приказ ясен: отравить Дерека вель Гранна. Последствия – костёр и пепел. Белладонна уже прошла этот круг, сгорела и получила второй шанс. Теперь она знает, что приказ – лишь верхушка заговора, в
4
Последняя Гадина империи
Последняя Гадина империи
[Попаданцы / Бояръ-Аниме / Русское фэнтези / Самиздат]
Пятьсот лет назад я была прославленным зельеваром, матриархом и почтенной основательницей династии. А сегодня очнулась в теле изнеженной барышни на пепелище семейной усадьбы и обнаружила, что весь
10
Железный характер Кристианы Морли
Железный характер Кристианы Морли
[Любовная фантастика / Попаданцы / Классическое фэнтези]
Удар копытом лошади рушит блестящие перспективы дебютантки. По мнению общества, хромота испортила не только плавную поступь девицы, но и характер! Это ж надо умудриться — вместо монастыря или
38

Прямо сейчас читают

Херонейский Лев
Херонейский Лев
[Приключения: прочее / Боевик / Проза / Историческая проза]
Херонея, 338 год до н. э. Жирная точка в истории Классической Греции и отправная веха Эллинистической эпохи. Пока объединенные полисы выставляют стену щитов, чтобы защитить свою свободу, хитрый
0
Зеленая лампа
Зеленая лампа
[Русская классическая проза / Новелла]
Торговец будущим 4
Торговец будущим 4
[Самиздат / Попаданцы / Альтернативная история]
В сентябре 1803 года Англия разорвала Амьенский мирный договор, объявив Франции войну. Теперь у России могут возникнуть проблемы с морской торговлей. Небось англичане начнут блокировать поставки
1
После развода. И даром не нужен
После развода. И даром не нужен
[Современные любовные романы / Самиздат]
Возвращаюсь домой из отпуска и слышу от нашего говорящего попугая странные фразы: «Ксаночка, кубничку будешь? Чьи такие ножки? М-м-м». Тем же вечером муж знакомит меня с красивой брюнеткой лет
2
Искусство избегать свою вторую половинку
Искусство избегать свою вторую половинку
[Любовная фантастика]
Я случайно переспала со своим суженым… и теперь он хочет этого на постоянной основе. Не помогает и то, что в данный момент я, возможно, ношу его ребенка, а, возможно, и нет. Избегать его
0
Образцовый доктор
Образцовый доктор
[Современные любовные романы]
Я только что пережила тяжелый развод с мужем. А моя малышка внезапно заболела и попала в больницу. Никто из врачей не может понять, что с моей девочкой. Я в отчаянии. Она – всё, что у меня есть. И
0
Белая слива Хуаньхуань
Белая слива Хуаньхуань
[Классическое фэнтези]
Юная Чжэнь Хуань, которая во время отбора произвела большое впечатление на императора и попала в его гарем, оказывается не единственной любимицей Сюаньлина. Статус наложницы дал ей не только
0
Попаданка и ее айдолы
Попаданка и ее айдолы
[Любовная фантастика / Самиздат]
Вы бы хотели коснуться любимого актера? А еще дышать с ним одним воздухом, есть из одной тарелки, ездить в одной машине, таскать на руках и... эх. Вот я — не хотела. А потому слушайте сюда: отдам
1
Анархия в школе Прескотт (ЛП)
Анархия в школе Прескотт (ЛП)
[Эротика, Секс / Современные любовные романы]
Одну ошибку в школе Прескотт нельзя совершать. Если не хотите, чтобы я уничтожила вас. Не трогайте моих прекрасно сломленных Парней Хавок. Смерть бродит по коридорам школы Прескотт. Однажды моя
1
Ко всем бурям лицом
Ко всем бурям лицом
[Детективы / Приключения: прочее / О войне / Советская классическая проза]
«Ко всем бурям лицом» — повествование о прошлом и настоящем Свердловской милиции, познавательное и одинаково интересное для любого круга читателей. Книга А. Трофимова не претендует на полное
1
Белочка и Тамарочка
Белочка и Тамарочка
[Детская литература: прочее]
В небольшом цикле рассказов описаны приключения маленьких, довольно шаловливых сестричек Белочки и Тамарочки.
0
Ловушка для стервятника
Ловушка для стервятника
[Исторический детектив]
1948 год. На окраине Казани убита и ограблена пожилая семья, муж и жена. Следов взлома и повреждений на двери нет. Очевидно, хозяева сами впустили убийцу в дом и поплатились за это жизнью. Начальник
0