MoreKnig.org

Гетьмани Правобережної України в історії Центрально-Східної Європи (1663–1713): читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Автор: Чухліб Тарас



Шрифт:

Записи у «Щоденнику» за 1694 р. засвідчували, що вже «5 січня Григорій, сотник Самуся, тижня два тому привів язика з двома козаками»14. За це вони отримали 189 талярів. 4 березня «брат Самуся» отримав на потреби полку 1209 талярів. 21 березня від Самуся з відомостями до Яблоновського приїхав полковий суддя. Через деякий час він знову перебував у резиденції коронного гетьмана (з 28 квітня до 25 травня) й отримував щоденно по 5 талярів, 8 квітня Самусь отримав «китайки на корогви», що оцінювалися в 94 таляри. 1 листопада «козаки Самуся гетьмана… приїхали для учинення реляцій з Буджаку» й отримали 201 таляр. 8 листопада Самусеві козаки привели язика, за що взяли 166 талярів. 1 грудня у Яблоновського знову були представники Правобережжя «з новинами», а 14 грудня — «обозний Самуся за свій кошт і осавул»15.

Таким чином, протягом 1694 р. козаки Вінницького полку отримали 2043 таляри. У тому ж році півтисячі кіннотників з полку Самуся було внесено до реєстрових списків, які налічували 2 тисячі козаків, що перебували на утриманні Речі Посполитої16.

Згідно із щоденниковими відомостями, початок 1695 р. відзначився тим, що «від Самуся гетьмана сотник з 12 козаками привели 2 татар під Кам’янцем узятих»17. Вони були винагороджені 437 талярами. З 9 до 13 серпня з новинами від наказного гетьмана Правобережної України у С. Яблоновського перебував сотник Рубан з сімома козаками. 5 вересня за платою приїжджав ще один сотник Самуся на ім’я Максим. А наприкінці року, 30 грудня, його козаки відзначилися тим, що привели до коронного гетьмана трьох полонених турків. За 1695 р. зі скарбниці С. Яблоновського козакам було виплачено 1819 талярів.

Окрім того, у квітні 1695 р. сенатська комісія Речі Посполитої прийняла рішення виплатити правобережному Війську Запорозькому 27 858 злотих18. Це було здійснено 10 жовтня наступного року згідно з «Платою і барвою Війську Козацькому, яке прийшло з поля в 1696 р.» для 2050 козаків19. Документ засвідчив, що наказному гетьману Самусю особисто видали грошей і сукна на суму 1000 злотих, його полковнику — 300, полковому осавулу — 40, хорунжому, писарю, судді та п’ятьом сотникам — по 30, чотирьом сотенним хорунжим — по 15, обозному — 30, довбушеві, двом сурмачам і двом гармашам — по 15. Всього на 479 козаків (окрім переліченої старшини) було видано 5748 злотих. Отже, кожен «рядовий» отримав по 12 злотих на руки. Разом з оцінкою виданого «сукна», «атласу», «паклаку» на козацький одяг загальна сума отриманих полками Самуся грошей становила 9041 злотий.

У 1695 р. був складений ще один реєстр козацького війська загальною кількістю 2 тисячі осіб, де кінний полк «Самуся гетьмана наказного» налічував 600 козаків20. Тут слід зазначити, що складені наприкінці 80-х — середині 90-х рр. XVII ст. реєстри не охоплювали всієї маси козацтва правобережної частини Українського гетьманату. Так, якщо, наприклад, згідно з компутовими та сплатними списками 1694–1695 рр. до полку гетьмана Самуся входило від 500 до 600 козаків, то насправді його полк складався з двох тисяч, а то й більше чоловік. Одним з підтверджень цьому є секретна інформація, яка була оголошена сенатській комісії у квітні 1695 р.21 і свідчила про наявність близько двох тисяч осіб.

Протягом 1696 р. Самусь лише чотири рази посилав своїх старшин і козаків до коронного гетьмана Яблоновського. В одному випадку, 24 березня, «брат Самуся гетьмана приїхав від Війська Запорозького в справах», у другому — «козаки Самуся привели язика (26.IV), в третьому — «козак від Самуся прибув з листами» (10.VI), в четвертому — 13 листопада сотник і бунчужний Самуся отримали певну суму талярів. У цьому році наказний гетьман отримав від Яблоновського загалом 827 талярів.

Протягом 1693–1696 рр. майже кожен рік гетьман Самусь висилав козацькі делегації до польського короля, а інколи (у 1693 та 1694 рр.) особисто зустрічався з Яном III Собеським. Під час цих зустрічей обговорювалися різні проблеми функціонування козацьких інститутів на Правобережній Україні — представники гетьманської адміністрації вимагали від польської влади відновлення традиційних «прав і привілеїв».

Самуся постійно непокоїла думка про відновлення гетьманської влади на всій території Брацлавщини та організації там козацького устрою. У 1696 р. він зробив чергову спробу утвердитися в цьому регіоні України, розгромивши маєтки вінницького старости К. Лещинського в околицях Вінниці22. За рік перед тим Самусь намагався укріпитися в Немирові та Шаргороді23. 20 лютого 1696 р. С. Яблоновський видав універсал до наказного гетьмана Самуся про те, щоб той вивів з маєтностей луцького єпископа Жабокрицького своїх козаків і заборонив їм у майбутньому займати ці землі24.

Козацько-шляхетське протистояння на Правобережній Україні закінчилося тим, що польський сейм 1697 р. скасував постанову щодо козацтва 1686 р. і заборонив йому розміщатися в земських угіддях25. Отже, Самусь почав поступово втягуватися у конфлікт з місцевою польською владою, який розпочався ще в 1688 р. і до того часу уособлювався з українського боку головним чином спротивом полковника С. Палія. Але поки існувала реальна турецько-татарська загроза оволодіти Правобережжям, верховна влада Речі Посполитої в особі короля закривала очі на претензії гетьманів і полковників Війська Запорозького щодо встановлення їхньої влади в Україні. Тим паче, що одночасно із «свавільствами» правобережні козаки продовжували нищити татарські загони як на власній території, так і на ворожих землях. Так, наприклад, 17 жовтня 1696 р. Самусь повідомляв С. Палія про похід у Польщу 40-тисячної орди на чолі з кримським султаном і пропонував полковнику напасти на них у дорозі26.

Перед цим, у липні, наказний гетьман повідомляв своїх полковників, насамперед Палія, про смерть багатолітнього патрона правобережного Війська Запорозького — польського короля Яна III Собеського27. У зв’язку з чим козацтво почало хвилювалися щодо його наступника, адже, хоч як би там було, але саме цьому королю воно завдячувало своїм відновленням на землях Правобережної України (щоправда, заради справедливості треба відзначити, що перед тим, у 60–70-х рр. XVII ст., Ян Собеський доклав багато зусиль для знищення тут козацького устрою).

Протягом тривалого часу польська шляхта не могла вибрати собі нового зверхника, а тому Самусь дедалі відкритіше починає спілкуватися з гетьманом Лівобережної України І. Мазепою. Він неодноразово звертався до нього з листами, що містили різнопланові відомості військово-політичного характеру. Раніше статус наказного гетьмана від імені короля не дозволяв Самусеві безпосередньо листуватися з лівобережним гетьманом, і він домовився з С. Палієм, щоб той передавав його повідомлення до фастівського полковника гетьману Мазепі28. Таким чином, останній знав про те, що відбувалося не лише на Правобережжі, а й у Польщі.

Після того як польський сейм усе ж таки спромігся обрати на королівський трон саксонського курфюрста Августа II, полковники правобережного Війська Запорозького на чолі з Самусем одразу ж запевнили його як «найяснішого Антесесора» у своїй вірності29. Гетьман відправив до Варшави посольство, яке мало б вирішити різні питання функціонування козацтва в межах українських воєводств Речі Посполитої. «Листи і посольство Вірності Твоєї перше до нас, приймаємо тим серцем панським, яке всім підданим у державі тим відкритим ласками і доброчинністю освідчити хочемо. Не потолкуєш Вірність твоя на особливу нашу прихильність, що послуги свої нам і Речі Посполитій зичливо і хвалебно при воєнних оказіях віддавати будеш… Уконтенування для молодців Війська Запорозького, опираючись на звичай Речі Посполитої, вже обчислене і до Львова спроваджене»30, — писав Август II до Самуся 21 серпня 1698 р. у відповідь на його посольство. Також новообраний король дякував за присланого полоненого турка й запевняв наказного гетьмана у «доброчинних наших респектах».

Зважаючи на суперечності між королівською владою і польським сеймом, рішення і накази короля не поспішали виконувати у віддалених українських воєводствах. Шляхта Брацлавщини скаржилася на те, що Самусь разом зі своїми козаками збирає у їхніх маєтностях прибутки, а тому вони просили центральну владу очистити їхнє воєводство від «ребеліянтів»31. Відчуваючи натиск місцевої шляхти та військ регіментаря Б. Вільги, Самусь повідомляв 21 січня 1699 р. з Вінниці лівобережного гетьмана І. Мазепу: «Прошу, щоб мені можна було із цього рубежу в ті сторони до Дніпра наближатися… адже пани поляки хочуть мене вигнати»32 Невдовзі так воно і сталося. Червневий сейм 1699 р. ухвалив постанову про знищення «козацької міліції» на Правобережній Україні33. Виконуючи сеймове рішення, на українські землі вирушило коронне військо, яке швидко оволоділо Немировим та Брацлавом (де розміщувалася полкова канцелярія А. Абазина), а також резиденцією наказного гетьмана Самуся — Вінницею. Туди увійшли п’ять гусарських корогв і два піхотні полки армії Речі Посполитої. Саме тому частина вінницького козацького полку змушена була передислокуватися на Київщину, в район Богуслава. Тут Самусь заснував Богуславський полк.

Ще перед вступом польських корогв в Україну Самусь як наказний гетьман організував посольство до Варшави, яке мало домовитися про «спокійне перебування» козацтва в «своїх осідлостях». Однак козацькі посли на чолі з полковником З. Іскрою не були прийняті королем — їхні вимоги вислухала рада сенату. У розмові сенатори лише повторили зміст попередньої заборонної постанови й наголосили на тому, що старшині не дозволяється набирати до себе нових козаків34.

«У такий спосіб Річ Посполита платила козакам за участь в її обороні»35, — оцінював поведінку коронної влади у 1699 р. польський історик Й. Янчак. Зі свого боку зазначимо, що саме небажання політиків Речі Посполитої (а перед тим, як відомо, майже півстоліття точилася українсько-польська боротьба) визнати хоча б мінімальні політичні права за українським козацтвом, знову штовхало останніх до боротьби проти польських владних структур. І хоча наступного року полк української кінноти з Правобережжя виступив на боці армії Августа II під час облоги нею Риги, іскра, яка була вкинута у бочку з порохом на сеймі 1699 р., невдовзі спалахнула величезним полум’ям — правобережне Військо Запорозьке, очолюване наказним гетьманом Самусем, відкинуло політику декларацій і компромісів й обернуло шаблі та мушкети проти своїх нещодавніх покровителів, які зі смертю короля Яна III Собеського відмовилися від своїх попередніх зобов’язань перед провідниками козацтва.

Навесні 1702 р. у Фастові відбулася козацька рада, куди традиційно були запрошені представники інших станів українського суспільства — від православної шляхти (серед якої одну з головних ролей відігравав Д. Братковський), міщан (поряд з іншими їх репрезентував межигірський війт Ю. Косовський), нижчого духовенства (клеванський священик з Волині Іван)36. Від козацької старшини на раді виступили наказний гетьман Самусь, полковники С. Палій, З. Іскра та А. Абазин. Були вирішені такі питання: 1) не вступатися з Правобережжя без боротьби й проводити агітацію серед місцевого населення, щоб збирати сили для антипольського повстання; 2) захопити найсильнішу польську фортецю Білу Церкву; 3) у ході повстання заявити про об’єднання з Лівобережною Україною й провести об’єднавчу козацьку раду37.

Безпосереднім поштовхом до збройного виступу стало те, що великий коронний обозний (очевидно, не без дозволу самого короля) прислав до Богуслава свого представника й наказав «відібрати у нього, Самуся, військові клейноди, які після Могили йому в догляд вручені, як то: булаву, бунчук, печатку і п’ять гармат»38. Така неповага переповнила чашу терпіння козаків та їхнього гетьмана, який відмовився віддавати свої атрибути влади полякам. Не стерпівши образи, Самусь, як засвідчувало джерело, «…тих присланих поляка і жидів до смерті побив, а потім до Корсуня: губернатора тамошнього і драгунію скільки було і жидів всіх смерті віддав же, також і в Лисянці то учинив»39. Свої жорстокі дії відносно місцевої польської шляхти й верхівки єврейського населення Самусь пояснював тим, що від місцевого українського люду постійно «чув відчай», а тому мусив боротися за його права, які протягом багатьох десятиліть утискалися політичною й торговельно-економічною владою східних воєводств Речі Посполитої.

Образи й прагнення повсталого козацтва (до яких долучилася й частина патріотично налаштованої православної шляхти та дрібного духовенства) були викладені гетьманом Самусем у документі під назвою «Маніфест до білоцерківської громади»40 та ряді листів — до гетьмана І. Мазепи, чільних представників лівобережної старшини та правобережного козацтва. Так, наприклад, у листі Самуся Івановича, «Гетьмана українського» (саме так він був підписаний), до козацької старшини Поділля від 7 вересня 1702 р. відзначалося: «…Цареві Московському і пану Гетьману Мазепі цілою душою присягнув… служити вірно на службі монаршій і регіментарській за весь народ православний Український, щоб від того часу ляхи з отчизн наших українських відійшли і вже більше на Україні не розпоряджалися…»41. Заява про підданство Петру I й І. Мазепі свідчила не про що інше, як про бажання нарешті сполучити право- і лівобережну частини Українського гетьманату. Однак ні російський цар, ні його регіментар Мазепа не поспішали визнавати протекторат над правобережним козацтвом, з огляду на укладений «Вічний мир» між Польщею й Росією. Протягом серпня-вересня Самусь неодноразово писав і відсилав своїх представників до лівобережного гетьмана, прохаючи допомоги, але той відповідав, що без наказу російського монарха не може цього зробити. Мазепа хоча й хотів об’єднати Україну, але на той час сподівався це зробити іншим шляхом — за допомогою міжнародних домовленостей Петра I й Августа II Сильного.

Розуміючи, що лівобережний уряд вагається щодо підтримки повстання, гетьман Самусь зібрав п’ятитисячне військо й вирішив самостійно атакувати Білу Церкву — 4 вересня він уже був біля її мурів. 12 вересня відбувся перший штурм, який завершився невдало, зважаючи на нестачу боєприпасів, озброєння та спеціальної техніки. Однак це не дуже засмутило Самуся, який вирішив досягти свого задуму мирним шляхом. Він звернувся до білоцерківських міщан із закликом підтримати повстанців і перейти на їхній бік. «..Міщани не міщанами, через панщину велику милості не було. Вже і козак хоч найслухняніший, то нижчий у них, бо вже всім ярмо на шиї козацькі мали тією осінню остаточно бути»42, — вказував на причини свого збройного виступу Самусь. Якщо вся Україна від Дніпра до Дністра підніметься на «ляхів», то вони швидко опиняться за давньою польсько-українською межею («по р. Случ») і скрізь запанують «вольності козацькі», — агітував білоцерківців козацький провідник. Він вирішив більше не атакувати місто, тим самим даючи певний час на роздуми його міщанам та польському гарнізону. Залишивши кілька тисяч козаків біля стін Білої Церкви, Самусь разом з основними силами вирушив у напрямку Вінниччини для злуки з брацлавським полковником А. Абазином (який перед тим відвоював Брацлав) і визволення від польської присутності подільських міст і містечок.

14 жовтня Самусь звернувся до великого коронного гетьмана Є. Любомирського з листом, в якому говорив, що «вольностей згідно права нашого не маємо в Україні»43, а вже 26 жовтня повстанці розгромили коронні війська та частини посполитого рушення Я. Потоцького й Д. Рушиця під Бердичевом. Протягом жовтня-листопада козацькі підрозділи Самуся, А. Абазина, С. Палія, М. Омельченка, З. Іскри оволоділи такими містами, як Вінниця, Немирів, Котельня, Бердичів, Бихов, Бар, Дунаєвці, Шаргород, Буша, Рашків, Калюс та ін. Колишня столиця правобережних гетьманів Ю. Хмельницького, С. Куницького, А. Могили, Гришка, містечко Немирів було атаковане з двох боків: Самусеві козаки штурмували з півночі, Абазинові — з півдня. Місцева залога боронилася три дні. Четвертого дня козаків підтримали міщани, які розпочали боротьбу з поляками в самому місті. Таким чином був узятий Немирів, звідки Самусь вивіз 12 гармат44. Отже, зважаючи на попередні здобутки, козацька влада охопила протягом невеликого проміжку часу більшу частину Правобережжя — Київщину, Східне Поділля й навіть окремі райони Західної Волині та Галичини.

Такий стрімкий розвиток подій занепокоїв польського короля і змусив його видати універсал до Самуся й «усього козацького війська» з наказом не «узурпувати» Україну, перестати бунтувати й розійтися по домівках. Окрім того, пропонувалося спрямувати українську войовничість проти спільного ворога — шведів, які на чолі з Карлом XII Густавом увійшли до Польщі. Також Август II Сильний обіцяв правобережному козацтву, що призначить спеціальних комісарів, які б вивчили (?) завдані йому «кривди»45. Начебто король не був ознайомлений з політикою утисків козаччини і взагалі українського люду в попередні роки! Саме тому Самусь уже не довіряв своєму колишньому патрону, який перед тим наказав відібрати у нього гетьманські клейноди.

А як реагував на тогочасні події в Україні інший впливовий монарх — російський цар Петро I? У грудні 1702 р. він звернувся з листом особисто до Самуся (якого називав «Самусь Іванов») та С. Палія, пропонуючи їм звільнити завойовані правобережні міста на користь поляків, при цьому зовсім нічого не згадуючи про можливість своєї протекції над Правобережною Україною46. На початку наступного року в листі до Августа II Сильного цар писав: «Також що і не належало було нам, Великому Государю, до них, Самуся і Палія [писати], тому що вони піддані Вашої Королівської Величності і Речі Посполитої, про те наші, Великого Государя грамоти послали, щоб вони від цього злого бажання перестали»47. Отже, сподівання Самуся на підтримку російського монарха і втягнення Москви до українсько-польського конфлікту не справдилися.

Хоча віра повстанців і їхнього керівництва в «доброго православного царя» танула на очах, вони не збиралися відступатися від своїх задумів. Облога Білої Церкви, яка тривала з 2 вересня, завершилася 10 листопада капітуляцією польської залоги перед десятитисячним козацьким військом. До рук гетьмана Самуся і його прибічників потрапили великі трофеї: 28 гармат, 11 бочок пороху, 2 бочки сірки, 6 тис. великих і 10 тис. малих ядер, кількасот гранат, свинець, різна військова зброя, амуніція, припаси тощо48. Того ж дня Самусь відіслав до І. Мазепи листа з повідомленням про взяття польської фортеці «українською зброєю». Також він пропонував останньому направити до Білої Церкви «якусь знатну надійну людину» на посаду коменданта та «людей з сотню-другу, які б перебували в місті на правах залоги»49. У цій справі лівобережний гетьман 20 листопада звернувся також по дозвіл до Петра І, але не отримав від царя ніякої відповіді.

Взяття Білої Церкви козацькими військами стало кульмінацією у розгортанні повстання на Правобережній Україні. Вже на початку наступного, 1703 р., сюди вступила 15-тисячна коронна армія на чолі з польним гетьманом А. Синявським. Він відвоював у Самуся Бар, Хмільник, Немирів і розпочав підготовку до штурму Білої Церкви. Правобережний гетьман знову (вже вкотре!) звернувся по військову допомогу до Мазепи, але не одержав її в повному обсязі — лівобережний правитель надіслав лише незначну кількість боєприпасів та грошей.

Зібравши розрізнені козацькі загони, Самусь вирішив дати бій польським корогвам під Старокостянтиновим. Але численніші сили противника під керівництвом Й. Потоцького та Я. Вишневецького розгромили повстанців, які втратили вбитими й пораненими близько півтори тисячі чоловік. За свідченнями сучасників, після цієї битви Самусь «в силі своїй став слабий»50. У січні-лютому 1703 р. козацький устрій на подільських землях був повністю розгромлений. Самусь разом з уцілілими підрозділами відійшов до Білої Церкви, де разом з С. Палієм вирішив боротися до останнього. «Старшину бунтівників у більшій частині страчено, тільки Самуся не можемо дістати»51, — повідомляли у квітні того ж року польські воєначальники. У цей час гетьман та правобережні полковники укріплювали Білу Церкву, Богуслав, Фастів і Корсунь.

Розуміючи, що в цих старовинних козацьких містах повстанців перемогти буде важче, владні структури Речі Посполитої знову вдалися до дипломатичних заходів. Ще 12 січня Август II Сильний звернувся до Петра I з проханням заборонити лівобережним козакам переходити на Правобережжя для допомоги Самусю (а такі випадки були непоодинокими), а також карати тих, хто вже взяв участь у повстанні52. Російський цар відреагував на це звернення короля і 25 лютого відіслав до правобережної козацької старшини лист, в якому, зокрема, говорилося: «…а тобі, кінному Охотницькому Полковникові (Палію. — Т. Ч.) і кінному Охотницькому Полковнику Самусю Іванову, якщо б і кривда яка з боку Його Королівської Величності від кого була, і про те довелося бити чолом Його Королівській Величності, і ті б всі противності заспокоєні були добрим охороненням заспокоєнням всенародним.., а від початого свого противного на сторону Королівської Величності наміри перестали»53.

Крім того, між Польщею та Росією розпочався переговорний процес, метою якого було укладення чергового військово-політичного союзу. Поряд з повстанням на Правобережній Україні, причиною початку цих переговорів стало вторгнення до Речі Посполитої шведських військ Карла XII Густава, який мав далекосяжні плани щодо утвердження свого впливу в цьому регіоні Європи. 30 серпня 1704 р. польські та російські дипломати уклали т. з. Нарвський трактат, згідно з яким «українське замішання» й «узурпація» влади козацькою старшиною мали бути придушені спільними зусиллями обох сторін, а цар отримував право ввести свої війська на Правобережжя54.

Незадовго до цього, 1 січня 1704 р., Самусь спільно з 15 старшинами вирушив на Лівобережжя для зустрічі з І. Мазепою. Метою «посольства» була передача Самусем лівобережному регіментареві своїх клейнодів, а отже, такою дією було б визнано єдиного гетьмана з «обох боків Дніпра». Також «тогобічні» полковники хотіли просити Мазепу про гетьманські універсали для їхніх полків на Правобережжі55. Спочатку Самусь побував у Переяславі, де мав зустріч з місцевим полковником І. Мировичем. Потому він рушив у напрямку Батурина й на деякий час зупинився в Ніжині. Саме тут його застав присланий Мазепою осавул з наказом гетьмана залишити привезені клейноди в Ніжині або забрати їх назад. Лівобережний гетьман відмовився їх узяти з огляду на те, що вони були надані польським королем і їхнє прийняття означало б порушення умов російсько-польського «Вічного миру». Таким чином, Самусю нічого не залишалося, як повернутися на Правобережжя.

Але невдовзі проблема об’єднання України під єдиною гетьманською булавою вирішилася зовсім іншим шляхом. У зв’язку зі шведською загрозою Август II Сильний запросив Петра I надати йому посильну військову допомогу. Російський монарх у свою чергу наказав правителю лівобережного Українського гетьманату вирушити на Правобережну Україну для об’єднання з польськими військами. У травні 1704 р. здійснилася давня мрія І. Мазепи та Самуся про злучення «обох боків Дніпра» — лівобережні козацькі полки вступили на Правобережжя. Вже в 20-х числах травня Самусь разом з С. Палієм та З. Іскрою приєднався до підрозділів Мазепи. 15 червня в таборі поблизу Паволочі Самусь передав тепер уже «обобічному» гетьману свої клейноди — булаву, бунчук і королівський універсал на гетьманство. Цю подію занотував у своєму літописі гадяцький полковник Г. Граб’янка56.

І. Мазепа залишив Самуся на посаді полковника Богуславського полісу, а також наказав йому виділити дві сотні досвідчених вояків, які б увійшли до складу гарнізону Білоцерківської фортеці. У червні 1705 р. розпочалася нова бойова операція лівобережного козацького війська. За наказом Петра І 40-тисячна армія під керівництвом І. Мазепи рушила в напрямку Львова. У цьому поході брали участь і богуславські козаки на чолі з Самусем. Досягнувши кордонів Белзького воєводства, гетьманський уряд тим самим поширив свою владу на всю територію Правобережної України. І хоча польські урядовці виступали проти цього, до кінця липня 1708 р. (коли гетьман разом з військом покинув терени Правобережжя) тут під захистом І. Мазепи урядувала місцева козацька старшина. До існуючих Корсунського, Білоцерківського, Богуславського і Брацлавського приєдналися відроджені Уманський, Чигиринський та Могилівський полки.

Перейти на стр:
Шрифт:
Продолжить читать на другом устройстве:
QR code

Новые книги

Смотреть все
Моя девка
Моя девка
[Психология / Секс и семейная психология / Любовные романы / Современная проза]
Старшая сестра Инессы — успешный адвокат. Холодная, умная, неподступная. Но однажды она видит по новостям опасного преступника — и влюбляется в того, кому, казалось бы, не место на свободе. Она
0
Его красивая проблема литсериал
Его красивая проблема литсериал
[Современные любовные романы / Эротика, Секс]
Анфиса, двадцатипятилетняя мажорка из обеспеченной семьи, летит на Бали на ретрит — залечить разбитое сердце: парень ушёл к «самодостаточной» девушке, которая умеет готовить и работать. Чтобы
0
Пышное счастье, если милый рядом
Пышное счастье, если милый рядом
[Военное дело, спецслужбы / Кулинария / Современные любовные романы / Эротика, Секс]
Я пеку десерты, а не ищу приключения. Но однажды в мою пекарню вошёл майор спецназа — огромный, опасный и слишком уверенный в себе. С того дня каждый день в три часа я должна привозить
0
Одиссея Мстителя 1: Пария
Одиссея Мстителя 1: Пария
[Современная проза / Приключения / Фантастика / Киберпанк]
Безумный мир полисов — человеческих поселений, затерянных в бескрайней Пустоте. Священные коды и мёртвый интеллект, чудовища Хтони и Бессмертные, которым поклоняются как богам. И я. Потомок
0
Твой личный палач
Твой личный палач
[Эротика, Секс / Современная проза / Роман]
— Я Вадим, — вдруг говорит, поднимая ручку, и отдаёт мне. — Ты первокурсница, да? — У меня на лице написано? — вмиг краснею. — Не то чтобы. Просто ты очень напугана, да и раньше я тебя здесь не
0
Сезон Лихорадки
Сезон Лихорадки
[Ужасы / Любовные романы / Современные любовные романы / Проза]
Академия «Хельворсен» расположена на арктическом острове, посреди холодных вод и чёрных скал. Здесь живут в изоляции и предпочитают не говорить вслух о некоторых вещах. Я видела их во снах ещё до
0
Кто управляет Галактикой
Кто управляет Галактикой
[Военное дело, спецслужбы / Фантастика / Космическая фантастика]
Создано с помощью нейросети. *** Судебный процесс над генералом, провалившим вторжение на планету Земля. Кто спас человечество от орд роботизированных тараканов-завоевателей? Прокуроры и
0
Приговор для прокурора.
Приговор для прокурора.
[Любовные романы / Современные любовные романы / Эротика, Секс / Современная проза]
Возле изуродованной машины Ливанова я вижу размалеванную куклу, размахивающую руками. Подхожу ближе и прислушиваюсь к диалогу. — Гражданка, еще раз вам повторяю! Если вы целы и вам не нужна
0
Пышные формы доктора Бархатовой
Пышные формы доктора Бархатовой
[Современные любовные романы / Медицина / Проза]
— Как вы справляетесь с нагрузкой... с вашей конституцией? — холодно спросил мой новый начальник. В тот момент я поклялась доказать ему, что талант врача не зависит от размера одежды. Но я и
0
Попаданка. Служанка для графа
Попаданка. Служанка для графа
[Любовные романы / Современная проза / Историческая проза / Попаданцы]
Что делать, если ты очнулась в старой доброй Англии девятнадцатого века, да ещё в теле служанки холодного и надменного графа? Если тебя держат за что-то вроде робота-пылесоса? Что делать, если
0
(Не)Колдунья из Хоторн-Холла
(Не)Колдунья из Хоторн-Холла
[Исторические любовные романы / Медицина / Историческая проза / Попаданцы]
Из родильного зала в XVIII век. Из лучшего акушера-гинеколога в невесту лорда и в чужой мир, где знания — это проклятие, а наука — колдовство. Здесь женщины умирают при родах. Дети — от занозы. А
0
Развод в сорок. Точка или многоточие
Развод в сорок. Точка или многоточие
[Психология / Секс и семейная психология / Современная проза / Роман]
Он посмотрел на неё так, как смотрят на случайного прохожего. И в этом взгляде она увидела всё: сколько боли она ему причинила. — Давно ждёшь? — Я в десять прилетела. Кхм. Я не хочу снимать
0

Самые популярные книги

Хорошая, плохая, грешная 3
Хорошая, плохая, грешная 3
[Попаданцы]
У Эвирейл Миардо нет ни единой свободной минутки на грусть и рефлексию! Да и когда? Столько дел, столько дел! Шахту выкопай, лавку открой, артефакты создай, эльфа за попу укуси... Ничего не
12
Хозяйка Тиховодья. Развод на краю болот
Хозяйка Тиховодья. Развод на краю болот
[Любовное фэнтези / Попаданцы]
- Двадцать четыре года, Веста. Наследника нет. Подпиши, и получишь Тиховодье. - А где это? - На краю Хляби. Тихо, сыро, никого. Утром я собирала клюкву в Мещёре и шагнула в болотное окно. Очнулась в
13
Те, кто приходит в тишине
Те, кто приходит в тишине
[Альтернативная история / Попаданцы / Самиздат / Боевая фантастика]
Редкий бой бывает похож на предыдущий. Мы учимся. На своих и на чужих ошибках. Стараемся расти над собой. Противник – тоже. Он анализирует наши ошибки, учитывает остроумные решения. То есть
10
Последняя Гадина империи
Последняя Гадина империи
[Попаданцы / Бояръ-Аниме / Русское фэнтези / Самиздат]
Пятьсот лет назад я была прославленным зельеваром, матриархом и почтенной основательницей династии. А сегодня очнулась в теле изнеженной барышни на пепелище семейной усадьбы и обнаружила, что весь
8
Петербургский врач 11
Петербургский врач 11
[Военное дело, спецслужбы / Медицина / Проза / Современная проза]
Вадим – хирург и микробиолог, попавший волей судьбы в Петербург 1904 года, в тело медицинского секретаря, работающего у богатого врача-мошенника. …Во дворах-колодцах тускло горят газовые фонари.
7
Замок над морем
Замок над морем
[Героическая фантастика / Любовное фэнтези]
Волны перемешивают гальку, жизнь перемешивает людские судьбы. Воины и рабы, дети Ардена и слуги Ириона, все равны перед вечностью. Казалось бы, все решено, расставлены фигуры и начата игра. Но
6
Второй шанс для Лекаря. Том 8
Второй шанс для Лекаря. Том 8
[Альтернативная история / Попаданцы / Исторические приключения / Самиздат]
Аннотация с первого тома: Умереть после спасения чужой жизни — не самый плохой финал для врача. Всю свою жизнь я посвятил медицине. Последняя операция стала для меня одновременно победой и
5
Имперец. Ранг 4. Воевода
Имперец. Ранг 4. Воевода
[Боевая фантастика / Боевое фэнтези]
Спасение цесаревича от пули принесло Александру титул, должность личного телохранителя и редкую магию стихий. Теперь он – правая рука наследника престола и командир его личного отряда особого
6
Измена. Я тебя (не) любил
Измена. Я тебя (не) любил
[Современные любовные романы]
— Как тебе… — слышу прерывистый голос подруги, — мой подарок в честь твоего дня рождения?По меньшей мере иду я в верном направлении. Но вот предчувствие не из лучших. Голос Светы перемешивается со
6
Наследник $$$ уровня Х
Наследник $$$ уровня Х
[Попаданцы / Книги про волшебников / Городское фэнтези / Самиздат]
Надо судить человека, прежде чем полюбил его, ибо, полюбив, уже не судят.
4
Тени сумрака
Тени сумрака
[Альтернативная история / Попаданцы / Боевая фантастика / Самиздат]
Один известный драматург сказал: вся жизнь – театр. А у Егора вся жизнь сплошное приключение. Вроде и не собирался ни с кем воевать, даже ссоры не искал, а неожиданно для себя вдруг нарвался на
4
Оружейникъ. 1866
Оружейникъ. 1866
[Попаданцы / Альтернативная история / Самиздат]
Умереть в шестьдесят шесть, заслонив собой молодого стажёра, — достойный финал для оружейника. Очнуться в теле семнадцатилетнего подручного на Тульском оружейном заводе в 1866 году — уже второй
4

Самые комментируемые

Замок над морем
Замок над морем
[Героическая фантастика / Любовное фэнтези]
Волны перемешивают гальку, жизнь перемешивает людские судьбы. Воины и рабы, дети Ардена и слуги Ириона, все равны перед вечностью. Казалось бы, все решено, расставлены фигуры и начата игра. Но
6
Семья для брошенки. Вторая жизнь с нуля
Семья для брошенки. Вторая жизнь с нуля
[Любовная фантастика / Самиздат / Попаданцы]
Семь лет унижений, презрения и пустой постели. Герцог Дрейк Ашфорд объявил свою истинную жену бракованной и отправил в ссылку на Ольцег — умирать среди таких же «ненужных». Он думал, что сломал
22
Отбор невест, или Три орешка для темного
Отбор невест, или Три орешка для темного
[Любовная фантастика]
Каждая приличная драконица должна пройти отбор невест, иначе внукам у камина будет нечего рассказать. Так говорила моя маменька, а ей можно верить — за ее спиной аж четыре таких отбора! Так что я
14
Печать Забытой Эпохи
Печать Забытой Эпохи
[Любовная фантастика / Попаданцы]
— Скажи спасибо, что не оставил босой на улице, Верадель. Забирай свои проклятые северные руины и убирайся, — самодовольно бросил мне бывший муж, швырнув на стол бумаги о разводе. Он думал, что
25
Кодекс Магических Зверей XI
Кодекс Магических Зверей XI
[РеалРПГ (RealRPG) / Попаданцы / Городское фэнтези]
Десятки лет спасения жизней и смерть на полу собственной ветеринарной клиники. Только вместо небытия — пробуждение в теле юнца, чья лавка «целителя чудовищ» на грани полного развала. Вот только у
1
Хозяйка Тиховодья. Развод на краю болот
Хозяйка Тиховодья. Развод на краю болот
[Любовное фэнтези / Попаданцы]
- Двадцать четыре года, Веста. Наследника нет. Подпиши, и получишь Тиховодье. - А где это? - На краю Хляби. Тихо, сыро, никого. Утром я собирала клюкву в Мещёре и шагнула в болотное окно. Очнулась в
13
Шахматистка. Выжить на Арене Смерти
Шахматистка. Выжить на Арене Смерти
[Любовное фэнтези / Попаданцы / Книги про волшебников / Самиздат]
Кто-то попадает в имбовых персов: Избранных, Тёмных властелинов и прочих крутых ребят. А я попала в тело бездарной адептки магической академии. Как она сюда поступила-то, без грамма магии? Неважно,
13
Пулеметчик Федя
Пулеметчик Федя
[Альтернативная история / Юмористическая фантастика / Попаданцы / Самиздат]
Пулеметчик — это не звание, это диагноз. Тридцать пять лет, пулемёт «Печенег», рукавица прилипла к раскалённому кожуху — и здравствуйте: июнь сорок первого, чужие двадцать два года, чужие руки,
10
Диагноз
Диагноз
[Самиздат / Детективная фантастика / Городское фэнтези / Юмористическая фантастика]
Некромантия в нашем мире давно стала такой же частью жизни, как радио, кино, телефоны и аэропланы. Но разве могла я подумать, что однажды приду наниматься на службу к лучшему некроманту столицы! Он —
18
Ведьма и Экзорцист. Второй шанс на жизнь
Ведьма и Экзорцист. Второй шанс на жизнь
[Детективы / Триллер / Любовное фэнтези / Фэнтези]
Приказ ясен: отравить Дерека вель Гранна. Последствия – костёр и пепел. Белладонна уже прошла этот круг, сгорела и получила второй шанс. Теперь она знает, что приказ – лишь верхушка заговора, в
4
Последняя Гадина империи
Последняя Гадина империи
[Попаданцы / Бояръ-Аниме / Русское фэнтези / Самиздат]
Пятьсот лет назад я была прославленным зельеваром, матриархом и почтенной основательницей династии. А сегодня очнулась в теле изнеженной барышни на пепелище семейной усадьбы и обнаружила, что весь
8
Железный характер Кристианы Морли
Железный характер Кристианы Морли
[Любовная фантастика / Попаданцы / Классическое фэнтези]
Удар копытом лошади рушит блестящие перспективы дебютантки. По мнению общества, хромота испортила не только плавную поступь девицы, но и характер! Это ж надо умудриться — вместо монастыря или
38

Прямо сейчас читают

Обратный путь. Мороз идёт по следу книга 12
Обратный путь. Мороз идёт по следу книга 12
[Детективная фантастика / Попаданцы / Классическое фэнтези]
Москва, апрель 1914 года. За Каланчёвской площадью, на пустыре между складами и Красным прудом, находят убитого мужика в сибирских сапогах. Дело идёт по разряду, который в отделении называют
0
Недостающее звено
Недостающее звено
[Научная фантастика]
Ивар Тревельян – прогрессор по специальности и авантюрист по духу – продолжает свою звездную одиссею. Ему уже давно полагалось бы быть в Пекле, а вернее на Пекле, планете с отвратительным климатом и
1
Зима возмездия
Зима возмездия
[Полицейский детектив]
Вена, начало марта. Зима почти на исходе. На крыше соседнего дома молодой кровельщик чинит прохудившиеся скаты — работа не терпит отлагательств, — и именно оттуда, сверху, ему открывается то, что не
1
Риелтор от бога
Риелтор от бога
[Боевое фэнтези / Попаданцы / Книги про волшебников / Самиздат]
Говорят, что для риелторов приготовлен отдельный котёл в аду – тёплый, просторный, в шаговой доступности от чистилища. Но я был честным риелтором, поэтому вместо ада мне был уготован второй шанс в
1
Россия. Наши дни III. Презумпция виновности. Часть 2. Свой среди чужих, чужой среди своих
Россия. Наши дни III. Презумпция виновности. Часть 2. Свой среди чужих, чужой среди своих
[Детективы / Современная проза / Историческая проза]
После суда Григорий Тополев оказывается в исправительной колонии под Тамбовом вместе с оппозиционером Сергеем Пудальцовым, призывавшим народ к бунту на Болотной площади в Москве, и узником власти
1
Операция «Мост» (1982, худ. Л. Хайлов)
Операция «Мост» (1982, худ. Л. Хайлов)
[О войне / Детская проза]
В годы Великой Отечественной войны в тылу врага действовали партизанские отряды. Партизаны уничтожили тысячи железнодорожных и шоссейных мостов, около трёх тысяч танков и бронемашин, вывели из строя
0
Сборник повестей и рассказов
Сборник повестей и рассказов
[Научная фантастика / Киберпанк]
ДРАКОНиЯ тайна
ДРАКОНиЯ тайна
[Любовная фантастика / Самиздат]
Мне много не надо: найти своего отца-дракона и сделать так, чтобы он пожалел об этом. Тайна моего рождения скрыта в стенах Даллийской Высшей Академии Магии. При моём уровне дара и упорстве добраться
2
Любовь без обратного билета
Любовь без обратного билета
[Повесть / Современные любовные романы]
После того, как главред отказался публиковать его статью, посчитав «сырой», Максим Корнеев, московский журналист, бывший военкор, последние восемь лет пишущий в жанре журналистских расследований,
0
Ветер перемен. Книга третья
Ветер перемен. Книга третья
[Попаданцы / Альтернативная история]
Наш современник возвращается в 1972 год в Группу советских войск в Германии, в военный оркестр. Встречает свою прошлую любовь. Вместе с ней выступает на концертах и начинает деятельность по изменению
1
Тайна вечернего сада
Тайна вечернего сада
[Классический детектив / Крутой детектив / Детективы]
«В тихом городке Сент-Мэри пропадает семейная реликвия Рэйвенов – загадочная картина, связанная с вечерним садом. Детектив Алан Уэст, вернувшись домой из Нью-Йорка, берётся распутать клубок тайн, где
0
Поднятие уровня в одиночку. Solo Leveling. Книга 7
Поднятие уровня в одиночку. Solo Leveling. Книга 7
[Зарубежная фантастика / Героическая фантастика / Боевая фантастика]
КОНЕЦ ИСТОРИИ ЧЕЛОВЕЧЕСТВА ИЛИ НОВОЕ НАЧАЛО… Мир потрясен убийством нескольких выдающихся охотников S-ранга. Сон Чину знает, что это лишь вопрос времени, когда монстры нанесут новый удар.
1