А через два тижні я здогадався, що між мамою і Птухою щось відбулося. Вони сиділи з Алісою на кухні й розмовляли.
— Ти була в нього? — запитала Цицалюк.
— Була.
— І як він?
Затискуючи долонькою рота, мама нахилилась до Цицалюк і щось зашепотіла їй на вушко.
— Ух ти!.. — вигукнула вона. — А де він живе?
— На Лохвицькій. Але в нього свої прибамбахи.
— Які? — в очах Цицалюк загорілися вогники.
Вони пили чай із тортом і збуджено розмовляли.
— Уявляєш, він живе без електричного світла.
— А як же він телевізора дивиться?..
— Він його не дивиться. Каже, що це інструмент для маніпулювання людською свідомістю.
— А праскою він користується?..
Мама надкусила шматок торта «Ромео і Джульєтта» чомусь із трьома кетягами рожевого гіацинту й зробила інтригуючу паузу, доки Аліса Цицалюк нетерпляче їй не нагадала:
— Як же він малює?!
— Він живе при гасових лампах.
— Економить на електроенергії?!
— Це в нього такий принцип, — запила чаєм торт мама. — Ставить гасові лампи й малює. Каже, що хоче відчути внутрішній стан Сальвадора Далі, який малював при світлі чотирьох гасових лам.
— А як він заряджає мобільного телефона?
— У нього є сонячні батареї, від яких через перехідний шнур підживлює телефона. А одяг він не прасує. Носить усе з бавовни і льону.
— Оце кадр! — пирснула Аліса Цицалюк. — Це ж осліпнути можна при лампах.
— Перед сном медитує, довго дивиться на язичок полум’я в гасовій лампі. Після цього спить, як дитина. Лягає і встає з пташками. Каже, що відмовився від цивілізації, щоб відчути всю повноту свободи.
— А що він малює?
— Сюрреалістичні міста й ананаси в шампанському.
— А машина в нього хоч є?
Мама лизнула крем із торту «Ромео і Джульєтта» і вдоволено відповіла:
— У нього найбільший у світі джип «Вепр». Може перевозити більше двадцяти пасажирів.
— А як у нього в квартирі?
— Всюди книжки й картини. І пахне гасом і фарбами.
— Який мавпусик, — муркнула Аліса Цицалюк.