Тектоніка почуттів: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

РОДІКА: О, я вам вірю! Дякую, мадам!

ДІАНА (обернувшись до юнки): Я дуже співчуваю вам, Еліно, і хоча в цю мить це нічого не може змінити, знайте — я з вами!

Еліна ж ніби не чує її.

Діана не намагається достукатися до неї і збирається йти.

Та щойно вона робить кілька кроків, як Еліна спиняє її.

ЕЛІНА: Заждіть! Я прочитаю вам вірші.

РОДІКА (роздратовано): Еліно, уже не треба! Та й пізно вже для поезії!

Діана усміхається Еліні та схвильовано каже:

ДІАНА: Із задоволенням послухаю!

ЕЛІНА: Це вірш Шарля Бодлера. Я вивчила його вже тут.

Еліна, обернувшись обличчям до світла, починає декламувати.

ЕЛІНА:

Якщо ви стрінете в химерному убранні

Її — скрадається на вулиці безславній

Підбитим голубом, що гнеться від картань,

Підбори збиті тягне поміж калабань.

Не кидайте, панове, ні кляття, ні сміття

В лице нечистій нарум’яненій — не смійте:

Богиня Голодівка в зимні вечори

Звеліла підкидать спідницю догори.

Мандрьоха ця — то все моє багатство нині,

Коштовність, перла, і царівна, й герцогиня,

В її обіймах колисання пойняло,

І відживили руки серденько теплом.

І осяйна, чиста, неначе мадонна, Еліна дочитує вірші зі сльозами на очах.

Діана не відводить від неї схвильованих очей.

3. У Діани

Рішар у вечірньому вбранні, елегантний, похмурий, спокусливий ввалюється до вітальні Діани з пляшкою шампанського та бере два бокали.

РІШАР (до куліс): Шампанське!

ДІАНА (з-за куліс): Шампанське?