Арсен здригнувся. Облизнув губи.
— Можна води?
— Візьми там у холодильнику, а хочеш, зваримо кави… Тільки спокійно, Арсене. Ти нервовий, я знаю.
— Це завжди так буде?
— Як ти забажаєш.
«Правда».
Арсен сів, не дійшовши до холодильника.
— Треба її відрегулювати, — сказав Максим діловито. — Щоб сигнал не виникав у відповідь на будь-яку інформацію, а відзначав важливу для тебе, і тільки в разі брехні. А то заколупаєшся дуже скоро.
— Як ти це зробив?!
— Тихо, тихо. Не сподобається — зніму. Це дуже проста програмка, інформаційна утиліта. Те, чого тобі так бракувало: здатність одразу відрізняти брехню від правди.
«Правда».
— Навіщо я тобі потрібний? — швидко запитав Арсен.
— Прекрасна реакція, — Максим кивнув, — я вже було думав, що ненароком тебе зламав. Ні, живий-живісінький…
— Тобто ти не відповіси, — Арсен опустив плечі. — Це нечесно.
— А ти що думав? — Максим вийняв з кишені мишу з одрізаним штекером, підкинув, упіймав. — Утиліта відрізняє правду від неправди, але не може змусити співрозмовника відповідати! Знаєш чому? Тому, що є на світі добра воля, я її тобі зараз продемонструю.
«Правда».
— Навіщо ти мені потрібний? — Максим прищулився. — Щоб ти тестував для мене програми, виконував роботи з дистанційного маніпулювання людьми та ще деякі цікаві завдання. Це не аморальніше, ніж складати рекламні тексти. Ніякого криміналу. Ніяких поступок перед совістю.
«Правда».
— А я тобі платитиму. Не тільки грішми, хоч суму в договорі проставлено. Я тобі платитиму можливостями. Різноманітними. Дуже корисними.
«Правда».
— Додам: ти мені потрібний надзвичайно. Ти носій рідкісних якостей. Винятково талановита дитина.
«Правда».
— Якими можливостями?
— Одну з них, найпростішу, ти зараз тестуєш. Подобається? — Максим крутив мишею над головою, так, що аж свистіло. Він знову був схожий на маніяка.
— Ти маніяк? — вирвалося в Арсена.
— До певної міри… Жартую. Для тебе я цілком безпечний. Я не заподію тобі зла.
«Правда».
Арсен прислухався до себе.
— А тренінг, що ми проходили… Усі ці локальні іграшки, «шуба», війна в піонерському таборі… Це ж не тренінг був насправді?
— Що на етикетці, те й у коробці. Тренінг, так, добір, так. Просто в усі подробиці експерименту вас не втаємничували. Ця «шуба», наприклад, узагалі сміх, — хто ж захоче використати для входу у віртуальну реальність стільки барахла й заліза?!