Читать книгу «Теорія права і держави: Підручник.» онлайн.

7. Постанови Кабінету Міністрів України.

8. Накази, розпорядження, рішення міністерств та інших, центральних органів виконавчої влади. Накази, постанови, розпорядження інших органів державної влади[51].

Щодо нормативних актів місцевого значення, то в Україні їх дія відбувається відповідно до правила: акти місцевого самоврядування, що видаються в межах компетенції відповідного органу місцевого самоврядування, мають пріоритет над актами будь-якого місцевого органу виконавчої влади, тобто юридична сила перших є вищою порівняно з актами місцевих державних органів.

Акти місцевого самоврядування - це Постанови Верховної Ради АР Крим; рішення рад різних рівнів (обласних, міських, районних, районних у містах, сільських, селищних); розпорядження їх голів,

Акти місцевих органів виконавчої влади (державних адміністрацій на місцях) - це Постанови Ради міністрів Автономної Республіки Крим; накази міністерств та інших республіканських органів виконавчої влади АР Крим; накази територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади; розпорядження голів і накази управлінь, відділів, інших структурних підрозділів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; розпорядження голів і накази управлінь, відділів, інших структурних підрозділів районних державних адміністрацій.

Щодо локальних актів, то це - акти територіальних громад, акти певних підприємств, установ, організацій та ін.

Види нормативних актів в Україні за суб'єктами нормотворчості - прийняті народом у порядку референдуму, парламентом, урядом, міністерством, органом місцевого самоврядування, головою державної адміністрації, територіальною громадою тощо.

Види нормативних актів за способами встановлення державою: ухвалені державою; санкціоновані державою (акти, що одержали попередню санкцію держави); визнані державою (акти, що дістали наступну санкцію держави).

Види нормативно-правових актів за обсягом і характером дії: акти загальної дії (закон про вибори); акти спеціальної дії (постанова уряду про погашення заборгованості по пенсіях); акти виняткової дії (надзвичайні обставини - стихійне лихо, воєнні дії).

Види нормативно-правових актів за характером волевиявлення держави: акти встановлення норм права; акти доповнення чи зміни норм права; акти призупинення дії норм права; акти скасування норм права.

Види нормативно-правових актів за їх галузевою належністю: цивільні, адміністративні, міжнародні публічні, виправно-трудові та ін.

Види нормативних актів за зовнішньою формою вираження: закони, постанови, укази, рішення, накази тощо.

§ 3. Закон та його ознаки. Співвідношення понять «закон» і «законодавчий акт»

Закон - нормативно-правовий акт, ухвалений в особливому порядку вищим представницьким органом держави або безпосереднім волевиявленням народу (референдум), який регулює найбільш важливі суспільні відносини, виражає волю (інтереси) більшості населення та володіє вищою юридичною силою.

Основні ознаки закону:

1) є особливим різновидом нормативно-правових актів - законодавчим актом, що приймається вищим представницьким органом держави (парламентом) або безпосередньо громадянським суспільством (у порядку референдуму);

2) містить первинні норми права, яких раніше в правовій системі не було, до того ж норми з ключових, основних питань життя, установлює права і обов’язки громадян;

3) створюється в суворій відповідності з Конституцією і узгоджується з раніше прийнятими законами;

4) володіє вищою юридичною силою в системі нормативно-правових актів. Усі інші нормативні акти перебувають «під» законом, є підзаконними, тобто повинні видаватися на основі та на виконання законів, не суперечити їм;

5) приймається з додержанням особливої законодавчої процедури, яка називається законодавчим процесом (законодавча ініціатива, підготовка проекту на основі розробленої концепції, його попередня експертиза, розгляд і обговорення проекту закону у першому і другому читаннях, прийняття закону, промульгація закону (підписання й опублікування);

6) може бути скасований тільки законом і перевірений на відповідність Конституції тільки Конституційним Судом. Незаперечність закону полягає в тому, що ніякий інший орган, окрім законодавчого, не може його скасувати або змінити.

Закон в Україні є основною формою правового регулювання суспільних відносин. Саме закон може забезпечити модернізацію і прогрес права. До сфери виключної компетенції закону в Україні слід віднести регулювання всіх питань, що стосуються державного устрою суспільства, основних прав і свобод громадян, оподатковування, грошової емісії, юридичної відповідальності, оголошення надзвичайного стану, воєнних дій, державної безпеки, атомної енергетики, правового статусу громадських організацій, органів місцевого самоврядування, юрисдикційних повноважень, правоохоронних органів. Інші питання є сферою факультативної компетенції, тобто мають регулюватися не тільки законами, а й іншими нормативно-правовими актами (указами, постановами тощо).

Усі закони є законодавчими актами, але не всі законодавчі акти суть закони. Поняття «законодавчий акт» є ширшим за обсягом, ніж власне закон. Законодавчим актом є не лише закон, виданий парламентом, а й акт делегованого законодавства. Останній можна назвати «квазі-законом» або «субститутним» (замінювальним) законодавчим актом. У деяких країнах світу (Франція, Велика Британія та ін.) такими законодавчими актами є акти президента, уряду, видані в порядку делегування їм парламентом законодавчих повноважень відповідно до конституції. У Франції - це ордонанси, прийняті урядом; в Італії - законодавчі декрети уряду декрети президента, що мають силу законів, у Великій Британії - накази, що видаються урядом від імені королеви і Таємної Ради. В Україні делегована законотворчість не передбачена чинною Конституцією. Отже, закон і законодавчий акт - поняття тісно взаємозалежні, але не взаємозамінні.

§ 4. Види законів

Види законів за юридичною силою (або за значущістю регульованих суспільних відносин):

1. Конституція - основний закон громадянського суспільства і держави, який має найвищу юридичну силу, прийнятий народом шляхом референдуму або від його імені парламентом, що регламентує основи суспільного, політичного, економічного життя суспільства, права і свободи громадян, визначає межі здійснення державної влади і слугує юридичною базою всіх національних форм права.

2. Конституційні закони - законодавчі акти, які виходять із конституції і мають за мету конкретизувати основні конституційні положення шляхом регулювання найбільш важливих суспільних відносин або внести до неї (конституції) зміни та володіють стосовно інших нормативних актів, окрім конституції, вищою юридичною силою.

Є конституційні закони двох видів:

а) органічні («названі», «номінальні»), тобто закони, необхідність прийняття яких прямо передбачена чинною конституцією; їх перелік, організаційна назва визначені в конституції (в Україні - в законах про вибори народних депутатів, про всеукраїнський та місцеві референдуми, про вибори Президента, про Кабінет Міністрів, про місцеве самоврядування тощо). Вони не включаються в текст конституції, діють разом із конституцією, бо їх ухвалення органічно випливає з її змісту. Проте процедура їх ухвалення відрізняється від процедури ухвалення конституції можливістю використання стосовно них права «вето» президента;

б) «реформуючі», тобто закони, якими вносяться зміни, доповнення до чинної конституції. На відміну від «названих» (органічних) законів конституційні реформуючі закони після затвердження (прийняття) набувають вищої юридичної сили і стають складовою частиною конституції, її змістом {за відсутності оскарження їх конституційності). На них, як і на конституцію, не поширюється право «вето» президента. Конституційні закони приймаються з додержанням особливої ускладненої процедури конституційною більшістю голосів: в Україні - Уз, у Росії - %.

[51] Підзаконні (відомчі) нормативні акти (правила, порядок, регламент, статут, положення, інструкція), що затверджуються наказами, розпорядженнями, постановами, мають однакову з ними юридичну силу.