Читать книгу «Теорія права і держави: Підручник.» онлайн.

Корпоративні норми (від лат. corporatio - співтовариство, об’єднання) - правила поведінки, встановлені статутами (положеннями) об’єднань людей, створених для досягнення якої-небудь мети, а також рішеннями, прийнятими цими об’єднаннями для врегулювання внутрішніх відносин між їх членами. Корпоративні норми за цілями об’єднань людей можна поділити на: а) норми, що містяться в документах громадських об'єднань (політичних партій, профспілок, добровільних товариств, фондів, рухів, що засновані на членстві і не ставлять за мету отримання прибутку); б) норми, що містяться в документах комерційних корпорацій, насамперед тих, котрі створюються на добровільних засадах для підприємницької діяльності (господарських товариств - повних, командитних, акціонерних товариств - відкритих, закритих та ін.) і мають на меті одержання прибутку.

Ознаки корпоративних норм громадських організацій:

1) предметом їх регулювання є відносини, які неможливо або недоцільно регулювати правом;

2) відображають особливості розвитку громадянського суспільства, в якому вони утворені;

3) формально виражені в статуті (положенні) певної громадської організації;

4) регулюють виключно внутрішні відносини: визначають мет^ завдання, умови членства, порядок формування і компетенцію органів; установлюють гарантії дотримання встановлених норм, санкції за їх порушення, порядок взаємодії з державою;

5) поширюються тільки на членів певного громадського об’єднання.

Спільне корпоративних норм і норм права:

1) закріплюються у письмових актах-документах;

2) мають обов’язковий характер;

3) є системою норм;

4) регулюють типові ситуації, а не окремий випадок;

5) розраховані на багаторазове використання;

6) ухвалюються за відповідною процедурою;

7) забезпечуються певними засобами.

Поряд із спільним у корпоративних норм і норм права є чимало відмінностей:

Корпоративні норми можуть набувати правового характеру, коли видаються спільні акти державних органів і громадських об’єднань. Це зазвичай спільні акти органів держави і профспілок.

Корпоративні норми комерційних об’єднань (корпорацій, асоціацій, консорціумів, концернів та інших об’єднань) розробляються органами управління цих організацій. Предметом їх упорядкування є відносини, що свідомо не врегульовані державою через недоцільність або неможливість такого регулювання. Як правило, корпоративними нормами регулюються лише ті відносини, що стосуються основи життя колективу (використання фінансів, установлення умов праці, заохочення працівників, порядок застосування заходів відповідальності; відносини між працівниками корпорації і кредиторами, працівниками корпорації і клієнтами тощо), тобто трудові й організаційно- управлінські.

Незважаючи нате, що корпоративні норми комерційних об’єднань діють усередині певної організації, як і норми громадських об’єднань, між ними є відмінності у забезпеченні. Норми комерційних об’єднань породжують права і обов’язки, забезпечені юридичним механізмом державних органів (їх можна захистити в судовому порядку і за допомогою інших заходів державного впливу), тоді як норми громадських організацій такого забезпечення не мають.

§ 6. Норма права, її ознаки

Норма права - це загальнообов’язкове правило поведінки, сформоване в суспільстві відповідно до визнаної в ньому справедливої міри свободи і рівності та формально визначене (встановлене чи санкціоноване) і забезпечене державою з метою регулювання, охорони та захисту суспільних відносин. Зазначимо, що природні права людини, якщо вони не закріплені у формах права (тобто формально не визначені), є також чинними правом і підлягають забезпеченню державою так само, як і інші норми права.

Ознаки норми права.

Соціальні:

1) за внутрішнім змістом є зразком відносин, що складаються в суспільстві відповідно до об’єктивно існуючої соціально визнаної справедливої міри свободи і рівності;

2) є правилом поведінки (належної, дозволеної), що впорядковує відносини між людьми, коригує їх зв’язки, надає їм компромісно-комунікативного характеру;

3) витікає з природних невідчужуваних прав і свобод людини, незалежно від того, чи вони закріплені в конституції і законах, чи ні.

Юридичні:

1) є юридично значущим способом регулювання, охорони і захисту конкретних суспільних відносин - вводить нове правило, фіксує найтиповіші соціальні процеси і зв’язки; впливає на суспільні відносини з метою подолання конфліктів, недоведення до них;

2) регулює невизначену кількість суспільних відносин;

3) не має конкретного адресата (є неперсоніфікованою), поширюється на всіх, хто стає учасником відносин, регульованих нормою; розрахована на багатократність застосування за певних життєвих обставин;