Теорія права і держави: Підручник.: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Елементи класичної норми права можна умовно відобразити за такою схемою: «якщо -- тоді -у протилежному разі» чи «якщо - тоді - а інакше». В елементах норми права виявляється глибинна, онтологічна структура взаємодіянь: причина - дія - наслідок.

Від класичної (трьохелементної) норми слід відрізняти нормативно-правовий припис - цілісне, логічно і граматично завершене судження загального характеру, що формально закріплене в тексті нормативно-правового акту. Як первинний елемент нормативно-правового акту, нормативно-правовий припис має зазвичай форму статті чи пункта цього акту. Його структура є двохелементною: у зобов’язальних приписах - гіпотеза-диспозиція (якщо - то); в заборонних приписах - диспозиція-санкція (то - а інакше).

Нормативний припис виступає техніко-юридичним способом функціонування норми права, яку правозастосувач має встановити у повноті її елементів (у структурній єдності гіпотези, диспозиції, санкції) шляхом логічного аналізу, інтелектуальної роботи, тлумачення. Так, у нормативних приписах кримінального закону гіпотези є передбачуваними, гіпотетичними, які встановлюються шляхом тлумачення.

Варто звернути увагу на особливості структури процесуальних норм. Маючи трьохелементну структуру, процесуальні норми визначаються гіпотезою, диспозицією і санкцією норм матеріального права і є формами їх реалізації. Гіпотеза процесуальної норми закладена в гіпотезі і диспозиції норми матеріального права. Диспозиція норми матеріального права розчиняється в диспозиції процесуальної норми. Відносна самостійність диспозиції процесуальної норми допускає наявність процесуальних санкцій, похідних від санкцій матеріальних норм. Отже, норма матеріального права є «ніби присутньою» у гіпотезі процесуальної норми.

У міжнародних договорах відображені гіпотеза і диспозиція правових норм, а санкція має абсолютно невизначений характер і регламентується міжнародним звичаєм (щоправда, так звані «програмні правові норми» обов’язково містять санкції, але їх не завжди легко знайти). Незважаючи на те, що словесне вираження міжнародної норми здебільшого розосереджене у різних джерелах міжнародного права, вона становить єдине ціле і завжди регулює міждержавні відносини.

Структурні елементи норми права класифікують за ступенем визначеності і за складом.

Види структурних елементів норми права (гіпотези, диспозиції\санкції) за ступенем визначеності:

1) абсолютно визначені - вичерпно окреслені обставини, з наявністю або відсутністю яких пов’язується чинність юридичної норми (гіпотеза); чітко визначені права й обов’язки учасників відносин, точно названий варіант поведінки (диспозиція); точно зазначені вид і міра юридичної відповідальності за порушення норми права (санкція);

2) відносно визначені - не містять достатньо повних даних про обставини дії норми, обмежують умови застосування норми певним колом формальних вимог (гіпотеза); не містять істотних ознак поведінки учасників відносин, досить повних приписів про їх права й обов’язки (диспозиція); межі юридичної відповідальності за порушення норми права зазначені від мінімальної до максимальної або лише до максимальної (санкція);

3) альтернативні - ставлять дію юридичної норми в залежність від одного чи кількох фактичних обставин (умов) (гіпотеза); вказують на кілька правових наслідків, але передбачають настання лише одного з них (диспозиція); названі чи перелічені через з’єднально-роз’єднувальний сполучник «чи» («або») кілька видів юридичної відповідальності, із яких правозастосувач обирає лише один - найдоцільніший для випадку, що вирішується (санкція).

Види структурних елементів норми права (гіпотези, диспозиції, санкції) за складом:

• прості - ставлять дію юридичної норми у залежність від якоїсь однієї умови, однієї фактичної обставини (гіпотеза); передбачають один конкретний правовий наслідок, який настає за наявності певних фактичних обставин (диспозиція); визначають одну міру державного стягнення до порушника правил, передбачених диспозицією (санкція).

• складні - ставлять дію юридичної норми у залежність від певної сукупності умов, сукупності фактів (тобто передбачають фактичний юридичний склад) (гіпотеза); передбачає кілька правових наслідків, які одночасно настають за наявності певних фактичних обставин (диспозиція); визначають одночасно два (і більше) заходи державного стягнення з порушника правил, передбачених диспозицією (санкція).

§ 11. Способи (прийоми) викладення норм права в приписах статей нормативно-правових актів. Співвідношення норми права і припису статті нормативно-правового акта

Попередньо нагадаємо, що норми права як первинні елементи системи права зовнішньо (формально) виражені у приписах нормативно-правових актів. А приписи розміщуються у статтях цих актів.

Способи (прийоми) викладення норм права у приписах статей нормативно-правових актів можна класифікувати залежно від: 1) повноти викладу (ступеня визначеності); 2) рівня узагальнення.

Способи викладення норм права у приписах статей нормативно- правових актів залежно від повноти:

1) повний (прямий, визначений) - у статті викладено припис, в якому є всі необхідні елементи норми права без відсилань до інших статей. Наприклад, у ст. 99 Житлового кодексу України зазначені всі елементи: «У разі припинення дії договору наймання житлового приміщення (одночасно припиняється дія договору піднаймання), піднаймач і члени його сім’ї (а також тимчасові мешканці) зобов’язані негайно звільнити займане приміщення. У разі відмовлення, вони підлягають виселенню в судовому порядку, а з будинків, що загрожують обвалом,- в адміністративному порядку»;

2) відсильний (посилальний) - у статті викладено припис, в якому містяться не всі елементи норми права, для їх заповнення є відсилання до інших статей цього акта, де містяться недостатні відомості. Наприклад, ст. 138 «Оголошення розшуку обвинувачуваного» Кримінально-процесуального кодексу України проголошує: «Коли місце перебування особи, щодо якої винесена постанова про притягнення її в справі як обвинуваченого, не встановлене, слідчий оголошує її розшук. При наявності підстав, передбачених у статті 155 цього Кодексу, слідчий може обрати щодо обвинуваченого, який розшукується, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою»;

3) бланкетний - у статті викладено припис, в якому є відсилання не до якоїсь статті даного закону, а до іншого нормативного акта (вищої чи нижчої юридичної сили) або до міжнародного акта, який ратифікований парламентом. Така стаття є «бланком», що заповнюється приписом конкретного закону чи іншого джерела (форми) права. Наприклад, у п. 6 ст. 32 Цивільного кодексу України записано, що порядок обмеження цивільної дієздатності неповнолітньої особи встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому випадку здійснюється відсилання до іншого конкретного нормативного акта.

Способи викладення норм права у приписах статей нормативно- правових актів залежно від рівня узагальнення:

• абстрактний - зміст норми (ознаки фактичних обставин, дій, явищ) розкривається у приписах статей загальними, абстрактними, не індивідуалізованими поняттями, через родові особливості (характерний для романо-германського типу (сім’ї) правових систем). Абстрактний спосіб викладення норм права свідчить про більш високий рівень юридичної техніки і має тенденцію до розширення сфери застосування;

• казуальний - зміст норми (фактичні обставини, дії, явища, їх види) розкривається у приписах статей індивідуалізованими поняттями через певні факти, конкретні випадки (казуси), ознаки та ін. з широким застосуванням прийому переліків. Це призводить до громіздкості й утруднює використання (характерний для англо-американського типу (сім’ї) правових систем). Казуальний (детальний) спосіб може використовуватися обмежено в інших правових системах, зазвичай разом із абстрактним (максимально узагальнювальним) способом.

Співвідношення норми права і припису статті нормативно- правового акта має такі варіанти:

1) в одній статті укладено один припис, що містить одну норму права (її гіпотезу, диспозицію, санкцію), тобто норма права і стаття нормативно-правового акта збігаються, чим полегшується її сприйняття. Це оптимальний варіант;

2) в одній статті укладено два або більше приписів, що містять стільки ж норм права - у такому разі стаття акта має кілька частин, пунктів;

3) в одній статті укладемо частину припису, що містить частину норми права (її гіпотезу і/або диспозицію - особливо якщо норма складна), а інші частини припису (диспозиція і/або санкція) розміщуються в інших (декількох) статтях цього ж нормативно-правового акта (відсильний спосіб викладення норм права) або в статтях інших нормативно-правових актів (бланкетний спосіб викладення норм права).

ЧАСТИНА ШОСТА ТЕОРІЯ СИСТЕМИ ПРАВА І СИСТЕМИ ЗАКОНОДАВСТВА. ТИПОЛОГІЯ ПРАВОВИХ СИСТЕМ СВІТУ

Розділ 14. ПРАВО ЯК СИСТЕМНЕ УТВОРЕННЯ

§ 1. Поняття системи права, її структура