Читать книгу «Теорія права і держави: Підручник.» онлайн.

Норми права за суб'єктами нормотворчості: норми органів представницької влади; норми глави держави; норми органів виконавчої влади; норми органів місцевого самоврядування; норми підприємств, установ; норми територіальних громад та ін.

Норми права за дією в просторі: загальні (на всій території), обмежено-загальні (на частині території, наприклад, у межах АР Крим); локальні (на певному підприємстві, в організації, установі, наприклад, правила внутрішнього трудового розпорядку в університеті).

Норми права за дією у часі: постійні (діють до їх скасування), тимчасові (з визначеним строком дії), норми зі зворотною силою дії.

Норми права за дією по колу осіб: загальні (поширюються на все населення); спеціальні (поширюються на певне коло осіб, наприклад на біженців); виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних норм, наприклад, для дипломатів і консулів).

§ 8. Норми матеріального і процесуального права, їх взаємозв’язок і відмінність. Особливість процедурних норм матеріального права

За субординацією у правовому регулюванні розрізняють норми права:

1) матеріальні (первинний регулятор суспільних відносин) - закріплюють права і обов’язки суб’єктів права, на підставі яких можливо вирішити справу за суто (право на сумлінну конкуренцію);

2) процесуальні (вторинний регулятор суспільних відносин) - містять правила про порядок реалізації норм матеріального права та вирішення справи за суттю (порядок розслідування злочину, порядок виклику свідків у суд). Призначення норм процесуального права - встановити «регламент» (фр. reglement, лат. regula - правило) здійснення прав або виконання обов’язків, закріплених у матеріальних нормах; сприяти досягненню результату, передбаченого нормою матеріального права; реалізовувати право на захист.

Норми процесуального права відрізняються від норм матеріального права: змістом, що виражається у своєрідності їх приписів; особливостями адресата; структурою будови.

Взаємозв'язок і відмінність норм матеріального і процесуального права:

Норми матеріального права:

1) регулюють фактичні зв'язки, що слугують змістом процесуального права;

2) є більш динамічними, ніж процесуальні;

3) зумовлені матеріальними обставинами суспільного життя;

4) мають на меті забезпечувати права і свободи людини, упорядковувати відносини в суспільстві, встановлювати правопорядок;

5) мають регулятивну, правоохоронну і правозахисну дію;

6) адресуються всім суб’єктам права;

7) скасовуються в офіційному порядку.

Норми процесуального права:

1) регулюють юридичні зв'язки, що виступають формою матеріального права, покликані сприяти розвитку матеріальних норм, забезпечувати їх реалізацію;

2) є більш статичними, ніж матеріальні норми, за своєю природою є обмежувальними;

3) мають подвійну зумовленість: а) матеріальними умовами життя суспільства; б) особливостями норм тієї галузі матеріального права, з якою вони тісно пов’язані і потреби якої обслуговують;

4) мають на меті забезпечувати право на захист прав, свобод та інтересів людини і громадянина у поєднанні з правом звертатися за таким захистом до суду, а також закріплювати владні повноваження суду з розгляду юридичних справ;

5) мають процедурний характер (визначають оптимальний порядок здійснення юридичного процесу), тому їх ще називають процедурними;

6) адресуються зазвичай уповноваженим суб’єктам, тобто тим, які наділені владними повноваженнями щодо застосування норм матеріального права (слідчим, суддям, прокурорам та ін.);

7) припиняють дію зі скасуванням норм матеріального права.

Види норм процесуального права за галузями права: кримінально-процесуальні; цивільно-процесуальні; адміністративно- процесуальні; господарсько-процесуальні та ін.

Норми процесуального права не можна ототожнювати з процедурними нормами матеріального права, хоч і ті й інші є процедурними за характером. Процедурні норми матеріального права є необхідною умовою реалізації низки матеріальних регулятивних норм і зв’язків та існують майже в усіх його галузях. Вони невіддільні від усієї іншої системи норм матеріальних галузей права і регламентують порядок реалізації норм права завдяки такій її особливій формі, як застосування норми права відповідними державними органами. Кожна матеріально-процедурна норма пов’язана з відповідним регулятивним відношенням і є обов’язковою умовою його нормальної реалізації. Зміст матеріально-процедурної норми визначається змістом «своїх» основних матеріальних регулятивних правовідносин і не може бути використаний для здійснення «чужих». Наприклад, матеріальні норми, об’єднані в інститут виборчого права, не можуть бути використані для процедури обміну житлових приміщень.

Щоб запобігти плутанині між процедурними нормами матеріального права і нормами процесуального права, необхідно чітко усвідомити існуючу між ними різницю: процедурні норми матеріального права регламентують оперативно-виконавчу форму застосування права, в той час як норми процесуального права регламентують правозахисну форму застосування права. Основною відмінною ознакою є те, що оперативно-виконавча форма застосування права спрямована на безпосередню реалізацію права (державна реєстрація прав на охорону права інтелектуальної власності), а правозахисна спрямована на розв’язання справ про правопорушення, на відновлення або компенсацію порушених прав.

На відміну від процедурних норм матеріального права, норми процесуального права створюються для регулювання відносин ніби «ззовні». Вони мають якість універсальності, пристосованості, забезпечують реалізацію юридичних обов’язків, які регулюються різними галузями матеріального права, і отже, виконують службову роль - регламентують порядок застосування норм матеріального права та діяльність компетентних органів щодо захисту прав.