Коли в очах стоїть туман,
О, де тепер шукати правду,
Коли навкруг самій обман?
Я наче стала на дорогу
Серед отруйних орхідей…
О, як тепер без віри в Бога
Я буду вірити в людей?
О, доле ти моя підступна,
Навіщо крилася в тіні,
Користолюбна й перелюбна
У душу вкралася мені?
Чиї тепер врятують руки
Мов осміяну фату,
Весілля, схоже на розлуку,
І щастя, схоже на біду?
Костя. Тобі не варто хвилюватись так… Льоша ж кохає тебе, і дуже хотів сподобатись тобі, через те і попросив мене писати повідомлення.
Наташа. Але ж це справжній обман, невже ти не розумієш цього.
Костя. Можливо. Я вибачаюсь перед тобою за те, що приймав участь у твоєму обмані, але я не думав, що це зайде так далеко. У нас багато хлопців таким займаються, але не у всіх це закінчується весіллям.
Наташа. Але ж у нас це закінчилось весіллям – весіллям, яке побудоване на обмані.
Костя. Обман був тільки в листах, але ж на справді Льоша кохає тебе і дарма, що він не такий начитаний у нього ж маса інших позитивних якостей: у нього золоті руки, він чоловік практичний не те що я.
Наташа. Це вже я помітила. Мені тільки цікаво знати, коли ти писав про свої почуття до мене, то ти, правда, писав про свої почуття?
Костя. Мабуть, що так.
Наташа. Навіщо ти це робив? Ти хотів посміятись наді мною?
Костя. Зовсім, ні.
Наташа. Але ж це у тебе вийшло дуже хорошо… В мене голова йде обертом від ваших зізнань.
Костя. Не звертай уваги.
Наташа. Як це не звертати уваги! Фактично я вела переписку з іншим чоловіком, який мені освідчувався в коханні, а я йому. Виходить я вийшла заміж за другого чоловіка, зовсім не того, що в мене в серці. Як ми зможемо жити?
Костя. Він кохає тебе і зробить все, щоб ти була щаслива.
Наташа. Дякую. Я вже трішки відкрила для себе його справжнє обличчя і те, як він хоче мене зробити щасливою.
Костя. Я ж говорю, що він дуже імпульсивний і може зопалу наговорити, або натворити богзнащо, але потім він відійде і все буде хорошо. Я його давно знаю, то вивчив дуже хорошо.