Не вышел из роли. Сборник юмористических рассказов: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Альоша. Про що ви з боярином розмовляли?

Настя. Він розповідав мені, про заморські краї, про море, про кораблі.

Альоша. І все?

Настя. Все. А чому це тебе так хвилює?

Альоша. Просто так.

Настя. Сам говорив тільки що, що просто так нічого не буває.

Альоша. А в мене буває.

Настя. Нудний ти якийсь, зовсім не похоже на те, що у тебе весілля.

Альоша. Весілля вийшло не таким як я думав.

Настя. Чому?

Альоша. Тому що… Розуєш, я так мрів про власну машину. В мене вже є деяка сума грошей, але трішки не вистачає. Я так надіявся, що на весіллі мені подарують гроші та батьки додадуть і ми зможемо купити хорошу новеньку машину. На якій ми з Наташою поїдемо подорожувати Європою. Але, нажаль, все вийшло зовсім не так, бо нам такого непотребу надарували, а грошей обмаль. І що я буду з тими подарунками робити? Дурні люди.

Настя. Село. Такі тут звичаї.

Альоша. Так, село. Невже вони думають, що я в своїй квартирі буду вішати килими із нейлону чи то капрону, або розпивати чай з дешевих китайських сервізів, або розвішу в своїх кімнатах годинники, які будуть мені нагадувати про цей жах.

Настя. Село. Що ти хочеш. Нема у людей клепок в голові.

Альоша. Я ж те саме говорив і Наташі, а вона образилась на мене. Хіба ж я для себе того автомобіля хочу, а для нас, щоб поїхати куди в гості, чи влітку поїхати до моря. Та і як жити без автомобіля я не знаю.

Настя. Звичайно, я теж мрію купити авто і вже на курси водіїв поступила. Машина в наш час не розкіш, а засіб пересування.

Альоша. От ти мене розумієш, а Наташа говорить, почекаємо. Та що ж мені до сорока років чекати, поки назбираю грошей. Тоді й машина мені не буде потрібна.

Настя. Звичайно.

(Входять Наташа і Костя).

Наташа. Ось де ти, а я тебе на вулиці шукаю.

Альоша. А я теж тебе шукав, люба моя.

Наташа. Не говори мені так.

Альоша. Чому?

Наташа. Тому що… Скажи мені правду, хто писав мені листи в інтернеті?

Альоша. Що за питання. Звичайно, я писав.

Наташа. Ні ти не спіши відповідати, ти хорошо подумай, бо це для мене дуже важливо.

Альоша. Не розумію. Які можуть бути сумніви? Хто б ще міг тобі писати листи з такими щирими почуттями.

Наташа. Не говори поро свої щирі почуття, бо вони були тобі продиктованими кимось другим.

Альша. Дивна ти якась зараз, яке це має значення хто писав, хто диктував. Ми з тобою сьогодні стали чоловіком та дружиною.

Наташа. Має значення, бо виявляється я переписувалась з зовсім іншим чоловіком? Він писав про свої почуття, а не про твої.