Костя. Я не можу.
Наташа. Але ж твоє мовчання може згубити моє життя, невже твоя совість тоді може бути спокійна.
Костя. Ти занадто все перебільшуєш.
Наташа. Повір мені, зовсім ні. І тільки ти можеш мені допомогти.
Костя. Хорошо, я скажу тобі все. Тільки нехай це все залишиться між нами.
Наташа. Я нікому не скажу.
Костя. Звичайно, Альоша, буде сердиться на мене, але ти, мабуть, маєш рацію – не можна починати життя з неправди.
Наташа. Я ж дала слово, то Альоша не дізнається.
Костя. Тут така справа, можна сказати делікатна, я навіть не знаю як тобі сказати, як пояснити, щоб ти зрозуміла мене вірно.
Наташа. Говори, як знаєш.
Костя. Розумієш ті повідомлення, які писав до тебе Альоша, писав не він, а я.
Наташа. Як то?!
Костя. А так. я писав листа, а він відсилав їх тобі по Інтернету..
Наташа. Ти писав?..
Костя. Так.
Наташа. Але навіщо?
Костя. Я навіть не знаю чому, і коли це почалось. Льоша попросив мене написати до тебе листа в інтернеті, бо знав, що я багато читаю, що я багато знаю, словом, людина цікава і може зацікавити іншу людину, тобто тебе і тому, попросив мене.
Наташа. То виходить я переписувалась з тобою.
Костя. Так.
Наташа. Це якийсь кошмар. Я нічого не розумію. Мені, здається, що світ перевернувся з ніг на голову.
РОМАНС НАТАШІ
О, янгол мій, втішальник милий,
Фальшивий мій божок добра,
Це ти зробив, щоб я любила –
Така була у тебе гра.
Тепер прийшов мене втішати –
Це ти продовжуєш, либонь.
Словами граючи, вбивати
Мою зневажену любов.
О, де тепер знайду я раду.