Мати. Чому ж тоді Наташа плаче?
Альоша. Не знаю. Я тільки сказав зауваження, що гості подарували нам дуже непотрібні подарунки.
Мати. Альоша, що зробиш? Ми ж не можемо наказувати гостям, але ж це не причина, щоб зіпсувати свято. Пішлите до гостей.
Альоша. Ідіть святкуйте, а я не піду.
Мати. Чому?
Альоша. Тому що я замовив автомобіль, щоб його купити, але в мене не вистачає грошей, щоб купити його. Я надіявся, що гості подарують мені потрібну суму, але вони принесли мені такий непотріб. Мої мрії не здійснились. Я в розпачі.
Мати. Пішлите, до гостей, а з грошима ми щось вирішим. В крайному разі, візьмемо кредит.
Альоша. Мені ці гроші вже завтра потрібні будуть, інакше моє замовлення ліквідірують.
Мати. Та що ж люди подумають?
Альоша. Це не має значення. Ідіть самі до гостей, а я тут один побуду.
(Мати і Наташа виходять, через деякий час заходить Костя.)
Костя. Альоша, у нас наречену вкрали.
Альоша. Як вкрали, так і повернуть.
Костя. Альоша, що ти говориш? Це ж народний звичай. Ми повинні знайти Наташа, і заплатити викуп викрадачам.
Альоша. У мене немає грошей.
Костя. Це ж зовсім незначна сума, можна сказата суто символічна сума.
Альоша. У мене немає навіть такої суми.
Костя. Нічого, зате у мене знайдеться така сума.
Альоша. Не треба і тобі тратити гроші?
Костя. Чому?
Альоша. Тому що ти краще віддаси свої гроші мені, бо в мене не вистачає грошей для того, щоб викупити машину, яку я уже замовив на завтра.
Костя. Я тебе не розумію. Яке відношення весілля має до купівлі автомобіля.
Альоша. Саме пряме. Я надіявся, що мені гості подарують суму, якої мені не вистачає для купівлі машини. А вони мені тут надарували богзнащо. Помилуйся, що мені надарували. Може тобі треба китайські чайні сервізи, то забирай всі чотири, чи годинники може тобі треба, то бери їх аж дванадцять.
Костя. Дякую, мені досить і одного. Але попри все тобі можна позаздрити. Ти знайшов свою гавань. У тебе прекрасна дружина. Тепер ти будеш відчувати під ногами тверду землю. Заведеш своє хозяйство, будеш садити тут картошку та кавуни, розведеш багато курей та свиней.
Альоша. Я в свинарстві нічого не розумію. Правда, раніше я підсовував знайомим свиню.
Костя. О, в цьому ти був справжній майстер. Памятаю, як в компот ти насипав солі, а в зубну пасту напхнув рідкого мила, позвязував шнурки на ботиках.
Альоша. Тепер мені велику свиню підсунули.
Костя. Але ж ти сам хотів женитись, говорив про кохання.
Альоша. Я ж не думав, що все буде не так, як я хотів. Я ж хотів купити машину і поїхати на ній по Європі разом з Наташою.
Костя. Нічого поїдеш трошки пізніше. Пішли до нареченої, не треба заставляти її сумувати, особливо, в цей день.