Німа смерть: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Це трапилося під час зйомки.

— То розкажи лишень.

— Ми зробимо, як завжди. Я розкажу тобі все, що знаю, але ти зачекаєш із публікацією, аж доки я дам тобі червоне світло.

— Можеш на мене розраховувати.

— А ти подбаєш про те, щоб моє ім’я вигулькнуло в потрібному місці, і я не видавався тим, хто тобі все розповів...

— Я не вперше це робитиму.

Вони вже дісталися Вассерторплац. Рат припаркував «Б’юїк» просто перед «Мокрим Трикутником».

— Хочеш пива? — запитав він.

Вайнерт кивнув, і невдовзі по тому вони же сиділи за шинквасом, єдині відвідувачі — Рат підозрював, що саме завдяки його бонусному статусу завсідника Шорш, господар, взагалі обслуговує їх. Він навіть не розставив усіх стільців, і пічку, здається, розпалив не так давно. На щастя, зала була не надто великою, тож нагрілася доволі швидко.

Ґереон притягнув із машини речі, поруч із собою поставив на шинквасі друкарську машинку, а на неї, стосом — касети з кіноплівкою і сценарій. Він тільки скинув оком на Шорша, і той, не питаючи, налив своїм раннім гостям два пива і дві чарки шнапсу, а тоді повернувся до протирання келихів.

Чоловіки перехилили по чарці за здоров’я і запили пивом.

— Потішний магазин, — зауважив Вайнерт. — Ти часто тут буваєш?

— З моменту переїзду, — кивнув Рат. — До речі, ти знав, що Зілле сюди регулярно навідувався?

— Ну, напевно, вже ні, — Вайнерт підняв свій келих. — Нехай земля йому пухом...

— Ти знаєш репортера на прізвище Фінк? — запитав Рат. — З «Бе-Зет опівдні»?

— Він до тебе підкочував? — Вайнер похитав головою. — Стережися, стережися. Таких домовленостей, як зі мною, з ним тобі укладати не варто. Він лютий собака. Сенсацію ставить вище за правду.

— Я гадав, це девіз усіх журналістів.

Вайнерт засміявся.

— Тобі треба трохи змінити думку про нашу професію. За винятком, можливо, ситуації зі Штефаном Фінком. Що ж... то на чиєму сумлінні смерть Бетті Вінтер?

— Я ще не маю остаточного висновку. Але є чимало новин. Побачиш сам, що з цього вимудруєш.

Рат розповів Вайнерту все, що він планував завтра покласти Бьому на стіл у вигляді письмового звіту. Він приховав лише дзвінки Фелікса Кремпіна, цією інформацією він не хотів ділитися ні з ким, навіть із колегами в Замку.

Вайнерт уважно вислухав.

— А що ти хочеш від сценарію? — запитав він.

— У ньому сказано, коли і в яких сценах має спрацьовувати спецефект грому. Вбивця знав сценарій і навмисне обрав сцену, в якій Вінтер мала стояти під прожектором.

Вайнерт задумливо розкрив теку.

— Невинний сценарій як план убивства? Здається, ти маєш рацію.

Журналіст зробив паузу, читаючи ім’я на першій сторінці.

— Сценарій Гайєра, — схвально кивнув він. — Цей не з найгірших.

— Ти його знаєш?

— Віллі Гайєр раніше був журналістом. Ми якось зустрілися — потрібні були поради щодо сценарної майстерности для мого першого фільму.