Німа смерть: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Я вже все це сказав вашому комісарові щодо спадщини!

— Але ви не згадували про свій театр. Адже це ваш театр?

— Я художній керівник, — уточнив Майснер, — якщо ви це маєте на увазі.

— А хто купив будівлю?

— В оренді.

— Оренда — це теж чималі гроші. Не згадуючи про перетворення кінотеатру на театр.

— Нам залишилося лише демонтувати екран, вся технологічна сцена була на місці: до того, як приміщення були перетворили на кінотеатр, «Тіволі» був саме театром.

— Але це, однаково, не дешево. Як ви це фінансували?

— Я не очікував великої спадщини від своєї дружини, якщо це ви маєте на увазі, пане раднику. Я ще вчора сказав це вашому комісарові!

— Тоді скажіть мені, яким є фінансування.

— Я маю негласну компаньйонку. Кора Белман фінансувала проєкт, і вона також отримає від нього найбільшу фінансову вигоду. Особисто мені йдеться про мистецтво.

— Що говорить Белман про те, що його дочка облаштовує бізнес з одним з його акторів і, мабуть, на батькові гроші?

— То була саме його ідея. У такий спосіб ми зможемо переносити оригінальний творчий продукт з екрану на сцену і навпаки. Тепер, коли кіно стало звуковим, це очевидна річ.

Майснер по-справжньому підбадьорився, розповідаючи про свої плани.

— «Сцена Бетті Вінтер» стане народним театром. Але не таким, як «Фольксбюне» на Бюловплац — суто комуністичним, — а саме народним у найкращому сенсі. Ми гратимемо спектаклі, які люди хочуть побачити, щоб відпочити від повсякдення. Твори, які линуть від серця до серця, і які дають нагоду іноді всміхнутися.

— Отже, ви створюєте театр, так би мовити, для людей, які зазвичай ходять у кіно.

— Якщо хочете, так.

— А славетний Віктор Майснер гратиме головні ролі...

— Тільки на початку. Я, насправді, художній директор. Але ми маємо спершу привернути глядачів, а це найкраще здійснити, спираючись на популярність мого імені.

— Тоді чому називаєте театр «Сценою Бетті Вінтер»?

— Це, мабуть, найменше, що я їй винен!

— Ваша дружина хотіла грати разом з вами?

— Менші ролі, можливо — заради мене. Але точно — не великі театральні ролі, — похитав головою Майснер. — Бетті не була створена для театру. Все, що вона для себе бачила, то був тільки фільм, фільм, фільм. Зрештою, вона також була набагато ефект­нішою на екрані, ніж на сцені. Дивно, що зробив з неї целулоїд.

— Тоді чому вона хотіла піти з компанії Белмана?

— Можливо, тому, що він був надміру скупий, — Майснер не видавався збентеженим. — Звісно, мова йшла про гроші. Але з новим продюсером вона також бачила для себе більше мистецьких можливостей.

— Для себе, але не для вас...

— Там хотіли її, а не мене — Бетті цього не вирішувала, — стенув він плечима. — Акторський шлюб має з такими речами миритися. Я щиро бажав Бетті успіху. Але, на жаль...

Він на мить прикрив очі долонями.

— Хто той зловісний продюсер, який хотів підписати контракт з Бетті Вінтер, але не з Віктором Майснером?

— Я теж хотів би це знати. Вона не бажала мені сказати, доки тривали перемовини. Вона була трохи забобонною. Я досі не знаю, хто її запрошував.