Німа смерть: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Попри те, я маю попросити вас прийти в Управління завтра о десятій. Радник Ґеннат хоче вас бачити.

— А зйомки?

— Більшість ваших колег теж будуть завтра вранці на Алексі. Дреслер щойно змінив графік.

Майснер зітхнув і став далі стирати залишки гриму з обличчя.

— Ох, ще одне питання, — обернувся Рат уже у дверях, — ваша латочка волосся, вона змінна, чи вам довелося спеціально замовляти нову?

Не чекаючи на відповідь, він поспішив за Кірі, яка сильно тягнула за шворку, і зачинив за собою двері.

Дорогою додому, він проїхав через Оранієнштрасе, щоб узяти в «Ашинґері» вечерю для себе і для собаки. Цього разу він зробив безпечний і надійний вибір — купив півдюжини котлет. І трохи картопляного салату. Принаймні, він міг бути впевненим, що Кірі не претендуватиме на останній.

Вечірня прогулянка зеленою зоною довела їх до Оранієнплац — сьогодні цього виявилося для собаки достатньо. Виходячи з машини з вечерею, Рат дістав також згорток із шиньйоном і синій пакет із бардачка. Подарунок з Радіовежі. Шарлі з її шаленою ідеєю!

Шарлі!

Думка про неї знову боляче діткнула його.

Усміхнений чоловік у дверях її квартири.

Холера!

— Вам, собакам, добре, — ділився Рат з Кірі, помахуючи пакетом з «Ашинґера», — ви тільки про їжу думаєте.

Кірі глянула на нього і очікувально всміхнулася.

— Ходімо, — покликав Рат, і Кірі собака потупцяла вперед через двір, постійно озираючись на пакет з харчами.

Нагорі Рат поклав собаці у мисочку кілька котлет і трохи собачої їжі. Він налив Кірі води у поїлку, а собі відкоркував пиво.

Поки Кірі їла, Ґереон оглянув шиньйон. Брудний і зачовганий, він, однак, міг би на щось придатися. На щось, що вирве зарозумілого Майснера зі схованки його самовпевнености.

Єдина проблема: Рат взагалі не повинен мати у себе цього клубка волосся.

Але, можливо, він його не має; можливо, його знайшов хтось, про кого поліція однаково знала, що він був на Радіовежі.

Рат узяв пиво й пакет з «Ашинґера» у вітальню і зручно влаштувався за столом із телефоном. Він дав номер оператору і взявся до котлети. Щойно він почав жувати, на іншому кінці лінії відповіла Елізабет Бенке, власниця квартири, з якої вона його, свого часу, виставила через Шарлі.

— Мертольта Майнерта, путь васка, — промимрив Рат із повним ротом.

— Він саме вечеряє, — сказала Бенке, — так само, як ви, очевидно!

Вона терпіти не могла погані манери.

— Мені йоо на онну хвивинку, — пробурмотів Рат у слухавку.

Почувся грюкання покладеної на стіл слухавки, а тоді її голос:

— Пане Вайнерте! Один із ваших метушливих колег.

Минула коротка мить, і слухавку підняли.

— Мій любий Біндінже, — почув він сердитий голос Вайнерта, — що вам так припекло, що ви мусите відривати мене від вечері!

— Це терміново! — гукнув Рат у відповідь. — Канцлер обмочив урядову лавку у Райхстазі, і нам це треба терміново на першу шпальту!

— Ґереон? Ти?