Німа смерть: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Пряме попадання. Белман ніби під дих дістав.

Притиснувши таким чином його до стінки, Рат одразу завдав кілька точних ударів.

— Тому що тоді б ви не змогли звинуватити свого конкурента Манфреда Оппенберґа у замовному вбивстві? Тому що ви від самого початку знали, що Кремпін не планує смерті Бетті Вінтер, однак хотіли, щоб інцидент набув саме такого вигляду!

— Звідки ви таке можете знати... Ви упіймали Кремпіна? Це він вам такого наплів? Чи ваш славний друг Оппенберґ?

— Фелікс Кремпін мертвий, — повідомив Ґеннат.

Здивування Белмана було непідробним.

— Якщо підтвердиться, що це самогубство, то воно на вашому сумлінні, — сказав Рат, який серед усіх присутніх офіцерів найменше вірив у самогубство. — З вашої подачі його переслідували, він переховувався і безнастанно бачив у пресі звинувачення, які ви проти нього регулярно продукували.

— Але ж це... — забелькотав Белман. — Я не контролюю того, що напишуть у газетах!

— Це вам треба владнати тільки зі своїм сумлінням, — сказав Ґеннат. — Інша річ — смерть Бетті Вінтер.

— Але я до цього непричетний! Я сам цього не розумію! Він же дріт знову відчепив.

— Ви говорите про Кремпіна.

— Про кого ще?

— Тоді ви знали його плани!

— Але ж... — Белман, здавалося, щиро обурився, але одразу стримався і знизив голос. — Це правда, я знав про його наміри, але не треба вірите у таке, на що ваші прекрасні колеги натякають!

— То як було у дійсності?

— Я сказав йому просто в лоб, що знаю про нього, і що нехай бере свої речі і забирається. Але перед тим, як піти з ательє, він піднявся на освітлювальні риштовання і знешкодив свою конструкцію.

— Ви самі це бачили? — запитав Рат. — Чи звідки знаєте?

— Я ж не видираюся на риштовання! Кремпін туди виліз сам, але що інше він мав би там робити? Він знав, що у протилежному разі я притягнув би його за завдану шкоду. Крім того, громомашина працювала того ранку, як завжди. Лише опівдні... ну, ви знаєте, прожектор...

— Я однаково не розумію. Чому ви його відпустили? — тиснув на нього далі Рат — Чому не заявити негайно? Тому що ви вже знали, що хочете звинуватити його у чомусь набагато гіршому, ніж диверсія? А саме, в убивстві! І у такий спосіб упіймати двох зайців: з одного боку, збудити найгірші підозри щодо свого конкурента, а з іншого — здихатися своєї давньої дратівливої актриси Бетті Вінтер, отримати величезну страхову винагороду!

— Про що ви говорите! Звісно, ні! Я не вбивця!

Тут адвокат знову стрепенувся і заспокійливо взяв під руку свого клієнта.

— Пане Белмане, найкраще зараз нічого не говорити, доки ми не...

— Ох, дайте спокій! — розлюченим рухом Белман відштовхнув адвокатову руку. — Ви думаєте, я сидітиму і мовчатиму, щоб на мене повісили вбивство?

Адвокат здригнувся.

— Я тільки маю на увазі, щодо іншого... про що ми говорили, — прошепотів він.

— Ох, їм не про те йдеться, чи ви не помічаєте? Я не знаю, навіщо я вас узяв!

Адвокат нічого не сказав, а тільки ображено закопилив губу.

Ґеннат знову вступив довірливим тоном.

— Тоді спокійно розкажіть мені, що насправді сталося того двадцять восьмого лютого. Ви не уявляєте, скільки людей, що сиділи на цьому місці, де ви зараз сидите, бували майже щасливі нагоді нарешті вилити серце.

— Та не так багато мені виливати, — насупився Белман. — Я підозрював, що з тим самозваним Пітером Ґлазером щось не гаразд, і влаштував так, щоб за ним стежили.