Німа смерть: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Але протести звучали не надто переконливо — складалося враження, що насправді Белмана тривожить щось інше, що за його реакцією ховаються якісь потаєні думки.

За роки роботи у поліції у Рата виробилося чуття того, чи буде обшук результативним: він навчився читати сумління людей з того, як вони протестують проти того, що їхнє житло перетрушують і перекидають догори дном їхнє майно — він міг відрізнити щире обурення від обурення, яким маскують страх перед викриттям. А Белману було що приховувати, Рат це відчував. Рат і Бьом більше не зважали на продюсера з його спалахами гніву, а тільки стежили, щоб ніхто нічого не виніс таємно, щоб нічого не лишилося не перевіреним. Пакували багато всього — здебільшого, теки з документами. Рат відчував, що податкове розслідування може дати несподівані результати і зацікавить колег із фінансової адміністрації. У квартирі Белмана теж провели обшук і вилучили всі документи, кілька старих щоденників, блокноти і сценарії. Поруч зі своїм кабінетом Белман влаштував невеличку проєкційну залу, і Рат наказав забрати всі касети з плівкою, включно з тою, що стояла у проєкторі.

Вони майже закінчили свою роботою, вилучивши все, що вважали за потрібне, коли у вхідні двері вбігла жінка у сірому зимовому пальто. Вона несамовито роззиралася на всі боки, аж доки впізнала Рата.

— Що тут відбувається? — запитала Кора Белман.

— Обшук, — відповів Рат. — Старший комісар Бьом буде радий показати вам ордер.

Він кивнув у бік сусідньої кімнати, де Бьом, на вимогу адвоката, підписував перелік конфіскованих предметів.

— Якщо чогось важливого потім бракувати, — бурчав Белман, оглядаючи розгромлене приміщення, — або якщо ваші люди щось пошкодили, то...

— ... то Вільна держава Пруссія повністю компенсує завдану шкоду, — перервав йому Бьом.

Він передав Белману ще один документ:

— Це повістка в суд, — пояснив він. — Завтра, будь ласка, будьте в Управлінні поліції на Александерплац о десятій ранку.

— У мене завтра важлива зустріч о десятій!

— Доведеться її перенести.

У розмову втрутилася Кора Белман.

— Що це все означає? — запитала вона батька.

Той безпорадно знизав плечима, і вона звернулася до Бьома:

— Ви можете пояснити, чому ви ставитеся до мого батька, як до злочинця?

— Якби ми ставилися до вашого батька, як до злочинця, то ми зараз наділи б йому кайданки, і він ночував би у камері, — відказав Бьом.

— Ви не маєте права так із нами поводитися!

— Боюся, ми змушені, — спокійно заперечив Бьом. — Ви можете супроводжувати свого батька завтра вранці в Управління, фройляйн Белман, якщо забажаєте. Там будуть відповіді на всі ваші запитання. Зараз я маю відкланятися, наша робота тут завершена. Вибачте.

Бьом підняв капелюх, прощаючись, і пропхався повз неї у передпокій. Виходячи на вулицю, він підморгнув Рату і зробив швидкий рух головою, який міг означати лише одне: «Забираймося геть!»

Ґреф та Мертенс залишилися на місці з машиною. Ґеннат наказав влаштувати стеження за продюсером, причому так, щоб він помітив. Для цього «Опель» залишився стояти перед будинком, а Рат і Бьом змушені були повертатися до замку у фургоні, притиснувшись один до одного на передньому сидінні, поруч з водієм. Зворотний шлях місцями був вибоїстим, тож фургон періодично струшувало, і вони мимоволі штовхали один одного.

Бьом мовчав так само, як дорогою туди, водій відчув напруження і не теж не видавав ні звуку. Бьом явно почувається ображеним, подумав Рат. Якщо вже вони змушені працювати разом, варто бодай намагатися зробити цю співпрацю злагодженою!

Він зробив спробу.

— Я знаю, що позавчора вчинив неправильно, коли наказав оглядати порожні кінотеатри, — почав він. — Ланґе переказав мені, що ви заперечуєте проти цього.

Бьом дивився просто себе, на вечірній рух по Грейфсвальдерштрасе і нічого не казав.

— Я прошу вибачити мене, — казав Рат. — Я вважав цю ідею правильною і хотів її реалізувати. Якщо я образив вас такими діями, то прошу пробачення.

— Все гаразд, — пробурчав Бьом, — ваше припущення справдилося.

Він повернув голову і суворо подивився Рату в очі.

— Але тепер, якщо ви знехтуєте будь-яким із моїх наказів, якщо ви бодай відмовитеся заварити каву, я накладу на вас таке дисциплінарне покарання, від якого ви не скоро оговтаєтеся. Це зрозуміло?

— Зрозуміло.