Німа смерть: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

За півгодини Рат знову мусив піти.

Бьом і Ґеннат залишилися чекати на Ґрюнвальда, продюсера Фастре, який мав упізнати тіло.

Рат, подолавши вир міського дорожнього руху, вийшов з машини о за десять третій у критому дворі Управління. Кірі бурхливо привітала його, коли він заходив до кабінету. Принаймні хтось його досі щиро любить. Рат нахилився і попестив собаку, а Кірі, бавлячись, скинула йому з голови капелюха, і негайно помчала з сірим фетром в зубах.

Тільки Еріка Фосс і кілька підступних хитрощів допомогли йому повернути свій капелюх, перше ніж він був пожований і обслинявлений.

— Були якісь дзвінки? — запитав він, вішаючи на гачок злегка прим’ятий фетр.

Еріка Фосс потягнулася по список на столі.

— Ваш батько дзвонив. Хоче вашого звіту. Тоді якась дама, що не хотіла називати своє ім’я: ймовірно, щось приватне...

Вона вичікувально подивилася на нього, але риси Рата залишалися нерухомими, ніби вирізаними з мармуру.

— І фрау Клінґ зателефонувала знову — нагадала нам про зустріч о третій. Про що це все? Що має з вами обговорювати начальник поліції?

— Якби я знав...

— Це через Бреннера?

— З чого ви взяли?

— У будь-якому разі я триматиму за вас пальці схрещеними.

Рат відчув, що все Управління вже знає про його зіткнення з Бреннером та його наслідки. Млинок чуток у Замку працював безперебійно, а їдальня була за помпу. Еріка Фосс завжди йшла на обідню перерву в їдальню. Звісна річ — не тільки заради їжі.

Перш ніж піднятися до Цьорґібеля, Рат вилив кілька літрів води на своє обличчя, щоб освіжитися. Зараз йому потрібна була ясна голова, жодних нападів люті, які могли б зіграти на руку Бреннеру. Тримати рівновагу, і все піде як треба. Він став перед дзеркалом і акуратно зачесав мокре волосся назад. Насправді, з дзеркала дивився на нього доволі пристойний чоловік. Начальник поліції має побачити, що перед ним не такий поганий хлопець.

Коли Рат увійшов до приймальні начальника, Бреннер уже сидів там. Він незграбно тримав у лівій руці журнал, який він взяв із маленького бічного столика, перегортати сторінки йому було не так просто. Пластирі на обличчі видаються трохи перебільшеними, подумав Рат. Він сів якнайдалі від Бреннера. Цьорґібель, очевидно, ще був зайнятий, принаймні шкіряні двері до Пресвятого Таїнства були зачинені.

Рат із цікавістю розглядав старі міські пейзажі Берліна на стінах і намагався уникати прямого зорового контакту з Франком Бреннером. Поки чоловіки мовчали, Даґмар Клінґ незворушно друкувала на машинці. Гільйотина, як називали секретарку Цьорґібеля, напевне бачила на своїй посаді ситуації драматичніші, ніж сутичка двох комісарів поліції на вечірці.

Телефон задзвонив, і Даґмар Клінґ відповіла. Вона не сказала ні слова, просто послухала і знову поклала слухавку.

— Начальник поліції зараз може прийняти панів комісарів, — повідомила Гільйотина.

Бреннер негайно підскочив, і Рат пропустив його першим.

У цю мить товстун зрозумів, що не так просто відчинити масивні, підбиті подвійні двері самою лівою. Рат не став йому допомагати навіть попри докірливий погляд Даґмар Клінґ — утім, вона завжди на всіх дивилася наче з докором. Він дочекався, доки Бреннер якось упорався з викликом, а тоді попрямував за ним на відповідній відстані.

Цьорґібель у кабінеті був не сам. Начальник поліції сидів за потертим столом з оббитою шкірою стільницею, а перед ним, на одному з трьох шкіряних крісел, сидів радник кримінальної поліції Брюкнер, керівник департаменту розслідування шахрайств. Пастка за Бреннером захряснулася, задоволено відзначив Рат, а сам Бренер про це ще не знає. Не відвідував лікаря останні кілька днів. З покірною усмішкою Бреннер подав спочатку Цьорґібелю, потім Брюкнеру ліву руку, а тоді сів. Рат була радий, що цю розмову провадитиме не Бернґард Вайс, що було б важчим випробуванням — з Цьорґібелем він не мав жодних проблем.

Начальник поліції, після коротких привітань, кота за хвіст не тягнув.

— Панове, ви знаєте, чому ви тут сидите, тож перейдемо від­разу до справи: інцидент, який стався у барі-казино «Резіденц» ввечері першого березня. Комісаре Рат, кажуть, що ви кілька разів ударили комісара Бреннера. Що ви можете сказати на це?

Рат мав винуватий вигляд ще до того, як почав.

— Я вдарив комісара Бреннера, і мені прикро, — почав він. — Але для мене залишається загадкою, як він зазнав таких серйозних травм. Я вдарив двічі, але мої удари не могли бути такими важкими. Я не Макс Шмелінґ.

— Про це ми змушені поговорити детальніше, — сказав Цьорґібель. — Отже, ви шкодуєте, що вдарили комісара Бреннера.

Начальник поліції прочистив горло.

— Тоді я хотів би попросити вас підвестися. Потисніть руку вашому колезі і вибачитеся за свій вчинок, що був абсолютно негідним офіцера прусської поліції.

Рат зробив те, про що попросив начальник поліції. Він підвівся і простягнув праву руку Бреннера, який мало не простягнув свою руку на черезплічнику, але потім подав ліву, і Рат теж перемінив руку.