Німа смерть: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Що ви хочете? — Шмідер, здавалося, трохи опанував себе. — Ви не маєте права отак вламуватися у квартиру!

Рат посміхнувся і лупнув його з правої під дих. Шмідер скорчився, хапаючи ротом повітря.

— Коли когось шантажуєш, не давайся, щоб тебе упіймали, — повчально мовив Рат. — Бачите, вас кривдять, а ви навіть не можете викликати поліцію!

— Ви самі з поліції, — задихаючись вигукнув Шмідер. — Ви не маєте права робити, що ви оце робите.

— Це моє приватне задоволення. Я знаю, що ви не заявите на мене.

— Ви досі не сказали, чого ви взагалі від мене хочете.

— Я хочу, щоб ви припинили листування з одним із моїх друзів. Жодних більше недружніх листів, написаних червоним олівцем і вкинутих у поштову скриньку на будівлі Державної ради. Шантаж — це серйозний злочин.

— Тоді покажіть мені, чому ви маєте мене за шантажиста! Бо ви не наважитесь! Бо ваш прекрасний друг зможе потім приховати свою брудну справу! Аденауер, цей жидолюбний...

Він не закінчив фразу, бо Рат його знову вдарив. Знову під дих. Цей здоровань переступив межу. Рат схилився над скорченим чолов’ягою, потягнув його за комір і заговорив просто йому у вухо.

— Підійдіть до цього питання трохи серйозніше, адже мова йде про ваше здоров’я. Отже: більше жодних листів, жодних інших коників. Якщо у засобах масової інформації вигулькнуть якісь подробиці відомої вам фінансової справи, я особисто притягну вас до відповідальності. Тож перекажіть своїй подрузі, як небезпечно розкривати комерційні таємниці.

Шмідер зітхнув і кивнув.

— Сподіваюся, ви зрозуміли. І сподіваюся я на це, перш за все, заради вашого блага! Бо наступного разу до вас навідаються інші люди, які на деяких речах знаються краще за мене!

Шмідер нічого не сказав. Він просто кивнув — знову й знову, тремтячи всім тілом.

Рат досі не знав, що він може бути таким страшним. Він відпустив комір і підвівся.

Раптом працівник «Форда» розридався.

— Я просто хотів, щоб усе лишилося, як є, — простогнав він, схлипуючи. — Що робити, коли «Форд» закриється? Коли мене найняли три роки тому, я думав, зараз моє життя починається по-справжньому, зараз я заробляю гідні гроші! І тепер це все має закінчитися? Ви знаєте, скільки у місті безробітних? Що робити, коли «Форд» звідси піде?

— У будь-якому випадку, вам не треба випробовувати себе у ролі шантажиста, — сказав Рат, — вам для цього явно бракує хисту.

Залишивши нещасного ридати на самоті, він вийшов з квартири, сів у машину і рушив. Він просто хотів чимшвидше виїхати з Моабіта, геть, геть, геть, геть. Лють іще досі нуртувала всередині нього.

Він проїхав на схід по Інваліденштрасе і зупинився перед телефонною будкою коло Штеттинського вокзалу. Перед тим, як вийти, він викурив цигарку, щоб опанувати себе. Тоді він знайшов двадцять пфенігів і набрав номер Остбюангоф, Східного вокзалу. На його подив, відповів одразу Марлоу особисто.

— Комісаре! — в голосі Доктора М. лунало щире задоволення. — Приємно вас почути. Як посувається справа з «Дойче Крафт»?

— Справа посувається добре, — збрехав Рат. — А ви могли б зробити для мене одну корисну річ.

— Будь-якої миті. Якщо тільки не попросите про неможливе.

Рат назвав адресу й ім’я Антона Шмідера.

— Без жорстокостей, — попросив він. — Чоловіка треба тільки трохи налякати. Суто — натяк на можливі жахливі наслідки. Хтось за ним трохи стежить, десь якийсь зловісний погляд...

Марлоу засміявся.

— Не розповідайте мені, як робиться. Як далеко мої люди можуть зайти?

— Тільки налякати, більше нічого! Жодного фізичного насильства! В жодному разі!

— Але якщо ваш клієнт застосує силу, мої люди повинні мати можливість захищатись, я не можу їм цього заборонити.

— Не хвилюйтесь, він не застосує. Він м’яка ковбаса.

— Що ж, якщо ви так кажете.