Вони деякий час просто сиділи у вітальні, слухаючи музику. Рат поставив щось повільне, блюз. Бессі Сміт співала, Луї Армстронґ грав на сурмі.
— Ми хочемо потанцювати? — запитала Шарлі.
Рат не відповів. Він підвівся, простягнув праву руку і підвів Шарлі з крісла. Пригорнувшись одне до одного, вони віддалися м’якій ритмічній музиці.
Він дочекався останнього акорду, потім взяв її за підборіддя і поцілував довгим цілунком.
Жорстокий гавкіт вирвав його з мрій. Кірі стояла перед ними і гавкала на них сердито, майже люто.
— Я не можу в це повірити, — сказав Рат, — але це не може також бути збігом обставин! Щоразу, коли ми цілуємося, собака гавкає. Вийди, Кірі! На вихід. Геть!
Кірі скулилася і знову лягла.
Шарлі засміялася.
— Я насправді вважаю, що вона ревнує. Вона заперечує проти того, щоб ти мене цілував.
— Тоді вона має йти до свого кошика.
— Це не спрацює. Ти сам знаєш, що вона влаштовує, коли ти її зачиняєш.
— Тоді у мене інша ідея! Нехай вона володіє цілою квартирою, але спальня буде нашою.
Ідея виявилася правильною. Кірі здавалася задоволеною — не протестувала ні гавканням, ні поваленням меблів, ні збиванням вазонів із квітами.
Нарешті вони могли поцілуватися. Відчувати її тіло, її запах — все це надзвичайно хвилювало його. Цілуючись, вони роздягали одне одного. Тоді втратили рівновагу і впали на ліжко. Рат цілував її струнку шию і потихеньку спускався нижче...
Потім задзвонив телефон і Кірі знову почала гавкати.
Рат намагалася ігнорувати дзвінок, але телефон не вгавав, і Кірі теж.
Шарлі почала сміятися.
— Чим я завинив, що доля так жорстоко мене карає, — нарікав Ґереон, встаючи з ліжка.
Він вийшов у вітальню в самих трусах.
Кірі стояла перед телефонним столом і гавкала на апарат, що істерично дзвонив. Рат зняв слухавку, і собака вгамувалася, щойно припинилися дзвінки.
Телефонував Ланґе.
— Шефе! Нарешті я до вас додзвонився!
— Що сталося?
— Ви мали слушність!
— Щодо чого?
— Щодо кінотеатрів! У нас труп! «Космос» у Вайсензеє. Напевне, Фастре.
Холера!
— Хтось уже туди виїхав?
— Усі. Ви єдиний, кого ще бракує. Я подумав, треба вам повідомити, адже це була ваша ідея...
— Гаразд, я виїжджаю.