Німа смерть: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Що тут відбувається? — запитала секретарка. — Леле! Бідна тварина! Що ви з нею робите?

— Я знаю, що роблю, — буркнув шупо, червоний ніс якого тепер блищав від поту. — Але ви не хвилюйтеся! Щойно посаджу її до вольєри, вона втихомириться.

— Ви чудовисько! Пане комісаре, скажіть йому!

— Але ж, фройляйн Фосс! Чоловік просто виконує свою роботу!

— Роботу?! Це жорстоке ставлення до тварин!

— Я не бажаю таке вислуховувати на свою адресу! — обурився шупо.

— Жорстокість до тварин, саме так!

— Фройляйн Фосс!

— Слухайте, молода пані! Якщо вам не подобається, як я роб­лю, спробуйте самі — будь ласка! Мені тільки клопоту з тим менше. Нехай щастить!

З такими словами він передав приголомшеній Еріці Фосс собачу швору і пішов геть.

— Гарного дня! — обернуся він у дверях, і мало не зіткнувся з Андреасом Ланґе, який саме заходив.

— Хто це був? — запитав детектив.

— Колега з кінологічної служби, якого фройляйн Фосс спромоглася хвацько відпровадити, — сказав Рат.

— Вибачте, пане комісаре, але ви самі бачили, як він поводився з бідним собакою, — виправдовувалася секретарка, явно почуваючись винною.

— Це вона, її звати Кірі.

— То ж то, вона відразу зрозуміла, що не треба йти з таким негідником!

— То як бути з кудлатою дамою? — запитав Ланґе.

— Доволі просто, — одне з нас візьме її до себе додому, — постановив Рат.

— Я не візьму її ні за що, — заявив Ланґе. — Це неможливо! У моїй квартирі...

— ... два коти, я знаю, — кивнув Ґереон. — У такому разі, випадає на фройляйн Фосс. Ви заварили цю кашу...

— Я б залюбки. Але у нашому домі тваринам заборонено.

Рат дивився на своїх двох підлеглих, які стояли спустивши очі долу. А Кірі навпаки спрямувала на нього, вгору, невинний погляд своїх блискучих чорних оченят. Коли Кірі трохи схилила голову набік і, здавалося, всміхнулася йому, Рат не витримав.

— Щ ж, гаразд, — сказав він. — Якщо не віддавати тварину до притулку, я візьму її до себе... доки не знайдеться її власниця.

По обличчю Еріки Фосс промайнула усмішка.

— Але, — вів далі Рат, — витрати на корм я стягну з Вільної держави Пруссії. І ви, фройляйн Фосс, особисто переконаєтесь, що Пруссія акуратно платитиме.

— Дуже охоче, пане комісаре.

Еріка Фосс зникла за дверима і залишила двох офіцерів наодинці. Ланґе сів за стіл Ґрефа.

— Отже, ви собі надибали собаку... — сказав він.

— Ви, щонайменше, двадцять сьомий, хто мені це каже сьогодні.

— Я тільки сподіваюся, що ви братимете тварину щодня з собою на роботу.