Німа смерть: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Рат, кримінальна поліція. Ви можете запросити до телефону свого начальника.

— Я можу переключити дзвінок.

— Нехай так.

— Вам пощастило, що він зараз у своєму кабінеті. Гер Ґрюнвальд дуже заклопотана людина.

Почулося клацання, і незабаром відповів чоловік, з тону якого можна було зрозуміти, що у нього обмаль часу.

— Сьогодні вранці ви повідомили про зникнення актриси Жанет Фастре? — уточнив Рат.

— Саме так, — підтвердив Ґрюнвальд. — Ви ще нічого не з’ясу­вали?

— Не так багато, за винятком того, що вона не була у своїй квартирі кілька днів. І схоже, вона не планувала перебувати деінде стільки часу.

— З нею щось трапилося?

— Складно сказати. Ми перевіряємо лікарні.

Собака тим часом нудився. Він роззирнувся по кабінету, помітив кошик для сміття, понюхав його і встромив у нього лапу.

— Лапки геть! — гримнув на Рат, і собака злякано здригнувся.

— Перепрошую? — не зрозумів Ґрюнвальд.

— Вибачте, це я не вам, — пояснив Рат. — У мене в кабінеті собака. Ми знайшли його у квартирі. У пані Фастре є собака?

— Так. Породи був’є. Звати її Кірі.

— Кумедне ім’я.

— Це з французької, від «ля пті, кі рі» — «мала, що сміється». Жанет її з Бельгії привезла. Ми змушені були заборонити їй брати собачку на зйомки. Бо мала дзявкала, не вгаваючи. На зйомках звукового кіно це неприйнятно. Раніше ми могли закривати очі на такі речі. — Він коротко засміявся. — Навряд чи щось іще у світі буває таким гамірним, як зйомки німих фільмів.

— Коли у пані Фастре бували зйомки, вона просто залишала собаку вдома?

— Жодного уявлення. Я просто знаю, що вона на зйомки приходила, а собачка — ні.

— Але, мабуть, було б не дуже для неї звично покинути тварину саму на кілька днів?

— По-щирості, я не так знаю багато про своїх актрис — у нас відносини суто професійні, не приватні. Все, що я знаю — це те, що минулого вечора вона не з’явилася на прем’єру свого нового фільму, і це геть на неї не схоже.

— Коли ви востаннє бачили пані Фастре?

— Близько тижня тому.

— І було напевне умовлено, що вона прийде на прем’єру?

— Ще б пак! Це само собою зрозуміло: прем’єра — це найбільш очікувана подія і для акторського складу, і для глядачів. Жанет завжди насолоджувалася такими побаченнями з аудиторією, вона ніколи їх не пропускала. Тому ми так хвилюємося. — Він зробив паузу і голос його став м’якшим. — Їй подобається керувати автомобілем. Не так, щоб вона десь у відлюдному місці... зазнала аварії...

— Ви вчора не намагалися знайти її вдома?

— Ваші колеги питали мене про це. Звісна річ! Ми телефонували до її квартири, потім — до її консьєржа; і коли він сказав, що не бачив її вже кілька днів, ми здивувались і повідомили про це в поліцію.

— Не займай!

Собака став обома передніми лапами на полицю, яка нахилилася вперед — ось-ось повивалюються на підлогу теки з файлами.

— Я сподіваюся, комісаре, ви знову до собаки?