Німа смерть: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— До Замку, на Алекс.

— А собака?

— Ви хочете взяти його з собою?

— Звісна річ.

— У машину?

— Не бійтеся, він не блюватиме.

Ланґе гидливо скривився.

У гардеробі висіла шворка, і Рат зачепив нею нашийник собаки. Тварина охоче пішла за ними по сходах додолу.

Коли вони повертали ключ від квартири, Рат не утримався і скористався з нагоди сказати кілька слів консьєржеві:

— Собака цілими днями валує у квартирі, а вам байдуже?

— Послухайте лишень! По-перше, він брехав не більше, ніж зазвичай. А по-друге, я не можу отак просто заходити у квартири мешканців! У мене є ключ від кожної, але винятково для надзвичайних ситуацій, для обслуги, коли хтось у відпустці чи щось на кшталт.

— А голодний собака, що, до того, конає зі спраги, для вас не надзвичайна ситуація?

— Отакої! Хіба я знав, що він голодує! Претензії до Фастре!

— Вам слід трохи більше подбати про те, що відбувається навколо вас, любий чоловіче, — сказав Рат. — За нехлюйство за ґратами сидить набагато більше людей, ніж ви собі можете уявити!

Коли Рат повернувся до свого кабінету з чорним клубком вовни на шворці, Еріка Фосс підстрибнула з радощів.

— Ой, який славний! — вигукнула вона.

— Я припускаю, що ви маєте на увазі собаку, — сказала Рат, а Ланґе почервонів.

Секретарка цього не помічала, вона не зводила очей з тварини.

— Зважайте, — застеріг її Рат, коли вона почала пестити липкувате чорне хутро, — тварина може виявитися не дуже чистою.

— Звідки у вас цей бідолашка?

— Сидів зачинений у квартирі кілька днів. Він уже поїв. А зараз, я думаю, йому потрібна ванна. Ви могли б якось організувати таке в умовах Управління?

— Комісаре, дозвольте мені про все подбати. У мене вже є ідея, як це зробити.

— Гаразд. А потім запитайте у кінологів, чи знайдеться у них місце для цуценяти. Я думаю, йому ще не виповнився рік.

— Усе в свій час. Я спершу його викупаю, а потім зроблю йому кошик, в якому він зможе спати. Малюк геть виснажений.

Без жодних вагань вона взяла на руки брудного собаку, який легко з цим змирився, і стиснула його в обіймах.

— А найперше, мамуся подбає, щоб маленький бруднуля знову став чистеньким, — примовляла вона, виходячи за двері.

Рат дивився, як вона хитає головою. Його секретарка, якій він попервах не надто довіряв, чимраз більше його дивувала.

— Відтак, ходімо до Бьома, — звернувся він до Ланґе. — Треба доповісти про результат.

— А що взагалі ми йому можемо доповісти?

— Що побачили. Що квартира не мала такого вигляду, який свідчив би, що її хазяйка поїхала у заплановану мандрівку.