Німа смерть: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

— Твої колеги дуже настійливо мене розпитували. Зокрема, чи я знаю чоловіка, який був разом зі мною біля тіла. Того. Що знову піднімався на Радіовежу.

— Ти, звісно, уявлення не мав, хто він такий.

— Ґереоне, дехто зі свідків бачив тебе.

— Я знаю. Проте я категорично не був на жодній Радіовежі. Слідчий поліції, що таємно зустрічається з підозрюваним — на що це схоже?

— На лайно. Гірше навіть за журналіста, який зустрічається з підозрюваним у вбивстві. Надто, коли той підозрюваний вбивця, при цьому, стрибає і розбивається на смерть.

— Ти думаєш писати що-небудь про цю історію?

— Я ще не знаю. Доки ви не розголошуєте, що самогубець з Радіовежі — це Фелікс Кремпін, інші газети обмежаться щонайбільше невеличким повідомленням про самогубство. Я мушу вигадати, як пояснити своєму шефові, чому я був на Радіовежі.

— Збіг обставин. Фортуна працьовитих.

— Мій шеф не настільки дурний.

— Мене також влаштувало б, якби ти не написав одразу все, що знаєш. Всі подумають, що Кремпін сам стрибнув з Радіовежі, бо вважають його вбивцею Бетті Вінтер і Вівіан Франк. Тобто, що він з відчаю, від тягаря провини заподіяв собі смерть. А це чистісінька нісенітниця.

— А по-твоєму, що насправді сталося?

— У будь-якому випадку, Кремпін не сам укоротив собі віку.

— Ти впевнений? Бо твої колеги саме так нам подавали ситуацію.

— Він що, передумав з нами зустрічатись, а натомість стрибнув сторч головою у безодню, просто перед нами?

— Чом би й ні? Так воно вже сталося.

— Хтось його зіпхнув, і той хтось, напевне, щось загубив. А це щось я знайшов.

— Не тягни кота за хвіст.

— Перука.

— Перепрошую?

— Частина перуки чи шиньйон.

— Ти серйозно? Це має бути речовим доказом?

— На оглядовому майданчику був хтось іще, коли Кремпін падав. Він, мабуть, прокрався на сходи, коли я піднімався ліфтом.

— Ти впевнений?

— Я його переслідував, але він був занадто далеко попереду. Ти щось помітив? Бачив когось, хто вийшов з Радіовежі пізніше за решту?

— Тільки тебе. Але ж ти не носиш перуку?

— Облиш, це серйозні речі. Там був хтось, хто зіштовхнув Кремпіна. І якщо я дізнаюся, хто, я також матиму вбивцю Вінтер. Ось у цьому я впевнений.

— То хай щастить у полюванні на вбивцю. Я зроблю все можливе, щоб тобі допомогти, обіцяю, але тоді ти маєш надавати мені факти.

— Наразі це може бути доволі складно, бо не є частиною офіційного розслідування. Ймовірно, ти можеш мені допомогти. Як гадаєш, ти міг би встановити, хто зробив цю перуку, де її купували? Я не можу з’ясовувати це офіційно.

— Ти маєш цю перуку?

— Я знайшов її лише сьогодні вранці, вона має дещо зношений вигляд — навряд чи придатна до застосування у перукарні, але могла б зацікавити криміналістів.