Німа смерть: читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Детектив подивився на Рата так, ніби той попросив його принести пиріжків від бабусі.

— Нуте, мерщій, будь ласка! Тварина геть зголодніла. Я вам гроші поверну.

Ланґе зник, а Рат заспокійливо заговорив до собаки, який досі гарчав, але раптом на щось зважився і, ринувши Ратові між ніг, помчав у сусідню кімнату.

Комісар вирушив за твариною, роззираючись навсібіч. Квартира була такою елегантною, як декорація кінофільму. І смерділа собачим лайном, яке не прибирали тижнями. Придивившись уважно до стану квартири, можна було зробити висновок, що собака в цій вишуканості мав жити на самоті кілька днів. Собака був у відчаї. Скрізь стояли купи собачого лайна, численні калюжі парували сечею, а двері й стіни скрізь були подряпані.

На кухні Рат знайшов поїлку, яку наповнив водою. Собака мав конати зі спраги, якщо тільки не пив з унітазу, задля чого, втім, він був замалим.

На столі вітальні стояла скляна миска з гнилими фруктами, яку тварина встигла трохи погризти, але покинула — пес, либонь, потребував м’яса.

Рат поставив миску у ванній на кахляну підлогу і повільно відступив, намагаючись рухатися максимально спокійно. Собака, який весь цей час уважно за ним спостерігав, то кидався вперед, то відбігав на безпечну відстань, напів божевільний від спраги й, водночас, сповнений страху перед чужинцем. Він дочекався, доки Рат піде з ванної, і аж тоді заходився коло води.

Рат озирнувся на тварину, яка плюскалася і пожадливо ковтала у ванній кімнаті. Він намагався серед собачого смороду вловити сліди гниття і розкладу: він обшукав кожну кімнату, готовий будь-якої миті натрапити на тіло Жанет Фастре. На щастя, нічого такого він не знайшов. Немає ще однієї мертвої актриси! Тримати ще одне тіло у таємниці було б набагато складніше, ніж справу про зниклу особу.

Він щойно закінчив оглядати всі кімнати, коли подзвонили у двері. Перш, ніж відчинити, Рат переконався, що собака не зможе вискочити з квартири — пес досі був у ванній кімнаті.

Ланґе приніс великий паперовий мішок, що вже просякнув кров’ю, з обличчя детектива не сходив вираз огиди.

— А, так, давайте сюди, я подбаю про годівлю хижака, — сказав Рат, беручи у детектива пакет, з якого крапала кров.

Пес не виходив з ванної. Та унюхавши м’ясо, ризикнув вийти зі схованки і побачивши, що один з чужинців несе смаколики. Рат виклав частину м’яса у миску, яку знайшов на кухні. Голодний собака не відводив від миски очей. Знову і знову він наважувався на короткі просування, робив кілька кроків у бік миску і знову відступив. Цей дивний танок закінчився лише тоді, коли Рат поставив чашу на підлогу поруч з уже порожньою поїлкою. Цього разу собака не чекав стільки часу, як з водою, а почав жерти ще до того, як Рат забрав руку від миски. Рат попестив тварину, яку не можна було турбувати під час їжі, і взяв поїлку, щоб знову наповнити її. Ланґе спостерігав за цією сценою.

— Комісаре, ви сьогодні приязніші до собак, ніж до людей, — зауважив він.

— Хто вам скаже, що тільки сьогодні?

— Не хотів вас образити... Ви щось знайшли?

— Багато собачого лайна, але жодної жінки, ні мертвої, ні живої, — похитав головою Рат — Сліди сутички і безлад у квартирі міг влаштувати собака.

— А що ми доповімо Бьому?

— Що ми маємо справу або з геть недобросовісною господинею, що, йдучи з дому, нехтує долею свого собаки, чи, можливо, з чимось серйознішим. Якщо людина купує цуценя, а за кілька місяців розуміє, що насправді не хоче собаки, вона, ймовірно, залишить тварину десь у лісі, але не покине її конати у власній квартирі на самоті. Бачите, до чого це приводить.

— Я навіть носом відчуваю — відчуваю, до чого це приводить.

Собака загавкав. Рат перевірив миску — порожня, а тварина дивиться на неї, метляючи хвостом і хилячи голову.

—Ти мій малий ненажеро, — заговорив до нього Рат. — Тут є ще трохи. Але тільки трішки, щоб ти не зіпсунув собі шлунок.

Він докинув іще м’яса у миску, і собака моментально все підчистив.

— Повертаймося назад, — запропонував Ланґе. — Я думаю, квартиру мають обстежити криміналісти. Можливо, вони знайдуть якісь докази.

Рат кивнув, спостерігаючи, як собака їсть.

— Гарна ідея, — погодився він, — подивитися, як люди Кронберґа пакують собаче лайно у маленькі пакетики.

— Я думаю, криміналісти не братимуться до цього аж так ретельно, тут немає вбивства.

— Ох, ви не знаєте Кронберґа.

— Мабуть не так добре, як ви.

Ланґе підійшов до вхідних дверей.

— Куди ви? — запитав Рат.