Вальс на прощання : читать книгу онлайн полностью и бесплатно

Та надмірна ніжність не приносила їй задоволення і не розчулювала. Пояснити її було неможливо, тож це ще раз підтверджувало, що в сурмача були свої таємниці, своє життя, яке він приховував од неї і в якому їй не було місця. Але тепер це не завдавало їй болю, а залишало байдужою.

Що казав їй той чоловік? Що він виїжджає назавжди. Тихий і тривалий смуток огорнув її серце. Не лише за цим чоловіком, а й за втраченими можливостями. Їй шкода було тих нагод, які вона проґавила і випустила з рук, яких уникала і навіть тих, які їй не траплялися. Той чоловік сказав, що прожив життя, мов сліпий, навіть не підозрюючи, що на світі існує краса. Вона розуміла його. Адже так само було в неї. Вона теж прожила, мов сліпа. Бачила тільки одну людину, яку висвітив їй гострий промінь ревнощів. А що сталося б, якби той промінь раптом згас? V розсіяному денному світлі виникли б постаті інших чоловіків, і чоловік, якого вона вважала єдиним на світі, став би просто одним із багатьох.

Вона тримала кермо, почувалася гарною й певною себе і думала: що пов’язувало її з Клімою — кохання чи, може, страх утратити його? І якщо цей страх був спершу тривожною формою кохання, то чи не вивітрилося з часом із нього й самісіньке кохання, стомившись і вичерпавшись? І що залишиться, якщо вивітриться і цей страх?

Сурмач сидів біля неї й загадково всміхався.

Каміла обернулася до нього і подумала, що як перестане ревнувати, то вже нічого не залишиться. Вона мчала на великій швидкості й думала собі, що десь попереду, на життєвому шляху, пролягла риска, що означає розрив із сурмачем. І вперше та думка не викликала в неї ні тривоги, ні страху.

21

Ольга увійшла до Бертлефового помешкання й сказала:

— Перепрошую за те, що вдираюся без попередження. Але я в такому стані, що не можу бути сама. Я не заважаю вам?

У кімнаті був Бертлеф, Шкрета й інспектор; він і відказав Ользі:

— Не заважатимете. У нас неофіційна розмова.

— Пан інспектор — мій давній друг, — пояснив лікар Ользі.

— Скажіть, будь ласка, чому вона це зробила? — спиталася Ольга.

— Вона посварилася зі своїм коханцем і посеред тієї сварки дістала щось із сумочки і проковтнула отруту. Ми не знаємо більше нічого і, боюся, нічого вже й не дізнаємося.

— Пане інспекторе, — палко встряг Бертлеф, — прошу вас звернути увагу на те, що сказав я у моїй заяві. Отут, у цій кімнаті, збув я із Руженою останню ніч її життя. Може, я й не пояснив вам основного. То була пречудова ніч, і Ружена була дуже щаслива. Цій скромній дівчині потрібно було тільки скинути той обруч, яким скувало її байдуже неприязне оточення, щоб стати променистою істотою, переповненою любов’ю, делікатністю і широчінню душі, істотою, про яку ніхто й не здогадувався. Кажу вам, минулої ночі я відчинив їй двері до іншого життя й лише вчора їй закортіло жити. Та потім хтось перейшов їй дорогу… — сказав Бертлеф замислено і тихо докинув: — У мене таке враження, що це втрутилося пекло.

— Кримінальна поліція не може змагатися з пекельними силами, — сказав інспектор.

Бертлеф не підтримав його іронії.

— Версія про самогубство не має жодного сенсу, зрозумійте це нарешті, присягаюся вам! Неможливо, щоб вона заподіяла собі смерті саме тоді, коли їй закортіло жити! Кажу вам, я не вважаю можливим обвинувачувати її в самогубстві.

— Любий пане, — сказав інспектор, — ніхто не обвинувачує її в самогубстві, бо самогубство не злочин. Самогубство не належить до царини правосуддя. Це не наше діло.

— Так, — сказав Бертлеф, — самогубство для вас не провина, тому що для вас життя не має цінності. Але я, пане інспекторе, не знаю більшого гріха. Самогубство ще гірше, ніж убивство. Можна забити людину з помсти чи із захланності, але навіть захланність є виворотним боком любові до життя. А звести себе зі світу — це жбурнути своє життя під ноги Богові, мов непотріб. Накласти на себе руки — це плюнути в обличчя Творцеві. Кажу вам, я зроблю все, щоб довести, що ця дівчина не винна. Якщо ви стверджуєте, що вона збавила собі віку, то поясніть чому? Який мотив пощастило вам виявити?

— Мотиви самогубства завжди загадкові, — сказав інспектор. — Та й пошук цих мотивів не належить до моєї компетенції. Не гнівайтеся на мене за те, що дію в межах моїх обов’язків. Їх достатньо, і я насилу встигаю їх виконувати. Справу ще не закрито, проте вже наперед можу сказати, що не бачу тут ніякого вбивства.

— Я в захваті, — гірко сказав Бертлеф, — у захваті від того, як легко ви підвели риску під людською смертю.

Ольга помітила, що інспектор аж почервонів. Та відразу ж опанував себе і, помовчавши трохи, майже люб’язно сказав:

— Гаразд, я погоджуюся з вашою версією, тобто з тим, що це було убивство. Подумаймо над тим, як могли його скоїти. В її сумочці ми знайшли тюбик із заспокійливими ліками. Можна припустити, що медсестра хотіла вжити пігулку, щоб заспокоїтися, але хтось перед тим укинув у той тюбик іншу таблетку, що зовні скидалася на ліки, але була отрутою.

— Гадаєте, Ружена взяла отруту з тюбика з ліками? — запитав Шкрета.

— Звісно, вона могла узяти отруту, яку поклала в сумочці у спеціальному місці, не в тюбик. Так могло бути у разі самогубства. Та якщо розглядати версію убивства, то треба припустити, що хтось підклав у тюбик із ліками отруту, яку можна було переплутати з її пігулками. Це єдина можливість.

— Перепрошую, що перебиваю, — сказав Шкрета, — проте дуже непросто виготовити таку пігулку з алкалоїдом. Для цього треба мати доступ до фармацевтичної лабораторії, а такого доступу в цьому містечку нема.

— Ви хочете сказати, що можливість виготовити таку таблетку цілком виключається?

— Не виключається, але зробити це майже неможливо.

— Мені достатньо знати, що така можливість існує, — сказав інспектор. — Тепер треба подумати над тим, хто був зацікавлений у смерті цієї дівчини. Вона була небагата, тож фінансовий мотив відпадає. Можна вилучити також політичні мотиви чи шпигунство. Отож залишаються тільки особисті мотиви. Кого можна підозрювати? Передовсім це Руженин коханець, який страшенно сварився з нею, причому якраз перед її смертю. Гадаєте, це він підклав їй отруту?

Ніхто не відповів на те запитання, й інспектор провадив: