— Це не так важко, як ти думаєш.
— Ти помиляєшся.
— Ти знаєш багато звичаїв червоношкірих людей, але цей тобі запевне невідомий. Ми розповімо тобі про нього, і ти погодишся на це. Адже ти сказав, що Темні Коси тобі подобається.
— Ти знову помиляєшся. Я нічого їй не говорив.
— Вона сама мені зізналася. А моя донька ніколи не каже неправди.
— Тут якась помилка. Вона носила мені їсти, і охоронець запитав мене, чи вона мені подобається. Я сказав, що так. От і все.
— Цього достатньо. Вона тобі сподобалася. За законом червоношкірих, той, хто візьме за дружину доньку червоношкірого, стає сином племені.
— Я знаю цей закон.
— Він стає сином племені, навіть якщо раніше був ворогом або полоненим. Йому прощають провину і дарують життя.
— Це я теж знаю.
— Йому пробачають усі провини і дарують життя.
— І це я знаю.
— Тоді ти розумієш, що я хочу сказати.
— Так, я тебе розумію.
— Ти сказав, що моя дочка подобається тобі. Ти подобаєшся їй. Чи згоден ти, щоб вона стала твоєю скво?
— Ні.
Залягла гнітюча тиша. Червоношкірий не чекав від мене такої відповіді. Він ніяк не міг втямити, чому засуджений на смерть відкидає одну з найвродливіших дівчат племені, дочку шановного воїна.
— Чому? — коротко запитав Одне Перо після довгого мовчання.
Невже я міг відкрити йому справжні причини моєї відмови?! Прямо сказати, що освічений європеєць ніколи не зважиться перекреслити все своє майбутнє задля простої червоношкірої дівчини, що шлюб з нею не принесе щастя ні мені, ні їй? Я не хотів йому пояснювати, що Вбивча Рука не належить до тих блідолицих, які одружуються з червоношкірими скво, щоб незабаром кинути їх, і що дуже часто вони мають таку дружину майже в кожному племені. Слід було знайти зрозумілий для нього і благородний в його очах привід для відмови.
— Мій індіанський брат сказав, — почав я здалеку, — що вважає мене великим воїном. Мені здається, що він сказав неправду.
— Ти справді великий воїн.
— Але ти ж хочеш, щоб я отримав життя в подарунок від жінки! Хіба ти погодився б на таке?
— Уфф! — вигукнув він і замовк. Очевидність моєї причини вразила його.
Потім він запитав:
— Ти хочеш стати моїм другом?
— Я буду пишатися дружбою з тобою.
— А що ти думаєш про мою молодшу дочку Темні Коси?
— Вона найкрасивіша квітка серед дочок кайова.
— Чи заслуговує вона того, щоб одружитися з нею?
— Кожен воїн, якому ти дозволиш стати її чоловіком, буде щасливий привести її у свій вігвам.