Чергова пауза.
— Якщо червоношкірий чоловік зустрічає білого, він може бути цілком певен у тому, що перед ним — його смертельний ворог. Хіба є серед блідолицих люди, які не бажали б нам зла?
Тепер я здогадався, про що йшлося старому. Річ була в мені. Коли я й цього разу не відповів йому, він запитав мене прямо:
— Вбивча Рука не бажає говорити зі мною? Хіба я не кажу правду про блідолицих?
— Так, Одне Перо каже правду.
— Блідолиці — наші вороги?
— Так.
— Хіба не всі блідолиці бажають нам зла?
— Ні, не всі, — сказав я.
— Нехай Вбивча Рука назве хоч одного з них.
— Я міг би назвати багато імен, але не зроблю цього. Якщо ти ширше розплющиш очі, то неодмінно побачиш одного з них.
— Я бачу лише Вбивчу Руку.
— Його я й мав на увазі.
— Ти хочеш сказати, що Вбивча Рука ставиться до нас не так вороже, як інші блідолиці?
— Не так.
— Справді? — здивовано запитав він, бо моя відповідь зруйнувала всю його промову.
— Мій червоношкірий брат використав слова, які неправильно називають речі.
— Які це слова?
— Що я ставлюся до індіанців не так вороже, як інші блідолиці. А я взагалі не ставлюся до вас вороже.
— Хіба ти не вбив і не поранив жодного червоношкірого?
— Так, але лише тоді, коли мені доводилося захищати своє життя. Я давно довів, що не бажаю зла червоношкірим. Я зовсім не ворог, а, навпаки, — друг. І я не раз довів це. Я безліч разів допомагав вам у боротьбі проти білих! Якщо ти справедливий, то маєш погодитися зі мною.
— Сус-Хомаші — справедливий.
— Згадай про Віннету. Ми були з ним братами. Хіба Віннету не був червоношкірим воїном?
— Він був великим червоношкірим воїном, хоча й нашим ворогом.
— Він не хотів бути вашим ворогом, але ви змусили його стати ним. Він любив усіх індіанців і намагався жити в мирі з усіма, але ви хотіли воювати між собою. Скільки разів він намагався примирити племена, які стали на стежку війни! Все, що ми з ним робили, робили з любові до червоношкірих.
Я навмисне говорив так само повільно й урочисто, як Одне Перо. Коли я замовк, він нахилив голову й кілька хвилин мовчав. Потім став переді мною на весь зріст і відповів:
— Вбивча Рука не збрехав. Сус-Хомаші — справедливий і погоджується навіть з ворогом, якщо той каже правду. Якби всі індіанці були схожі на Віннету, а білі — на Вбивчу Руку, ми жили б, як брати, і любили б один одного, а на землі вистачило б місця для всіх наших синів і дочок. Але подавати приклад, який ніхто не наслідує, — небезпечно. Віннету загинув від кулі, а Вбивча Рука помре біля стовпа тортур.
Тільки тепер Одне Перо вирішив, що час закінчувати вступ і переходити до справи. Я не квапив його й мовчав.
— Вбивча Рука прославив своє ім’я, тому йому доведеться пройти через страшні муки, перш ніж він потрапить до Країни вічного полювання. Хіба дозволить він своїм ворогам побачити його слабкість?
— Ні. Якщо мені судилося померти, я зустріну смерть як воїн, якому спорудять могилу слави.