— Так! Ти ж сам чув, як старий вождь наказав Піді зберігати письмена!
— Так. І ти переконаний, що Сантер викрав письмена, утік і не збирається повертатися?
— Упевнений.
— У такому разі ми повинні запитати Танґуа, що нам робити. Він вождь, і йому вирішувати.
— Питайте! Тільки швидше!
Але Одне Перо не поспішав. Він усе ще вагався, розглядав розірваний мною ремінь, похитував головою і примовляв:
— Уфф! йому недарма дали ім’я Вбивча Рука. І такий воїн повинен померти! Чому він не індіанець, чому він не кайова, а блідолиций!
Потім він нарешті пішов, забравши з собою шматки ременя. Всі, крім моїх охоронців, пішли за ним.
З величезним нетерпінням і занепокоєнням я чекав, коли червоношкірі помчать за злодієм. Але, на жаль, не бачив жодних приготувань. Життя стійбища незабаром повернулося у своє звичне, спокійне і розмірене русло. Я був неймовірно розлючений і попросив охоронців дізнатися, що ж відбувається. Оскільки вони не могли відійти від мене ні на мить, то покликали воїна, який проходив неподалік, і попросили запитати. Той повернувся з повідомленням, що Танґуа не віддав наказу переслідувати Сантера. Оскільки Піда не вміє читати, то письмена, на думку вождя, не дуже йому потрібні.
Від люті я так скреготав зубами, що вартові злякано поглядали на мене. Цілком можливо, що мені знову вдалося б розірвати ремені, попри біль у порізаних руках, але навіщо? Хіба я міг виправити те, що трапилося? Слід було змиритися з долею, і врешті-решт я заспокоївся, якщо не внутрішньо, то бодай зовні. Однак у мені визріло рішення використати найменшу нагоду для втечі, навіть якщо вона буде пов’язана з неймовірними труднощами та небезпеками.
Так минуло зо три години, аж раптом до мене долетів пронизливий жіночий крик. Я подивився туди, звідки почув його, і побачив Какхо-Ото, яка біжить до батькового вігвама. Вона зникла за пологом, але за хвилину знову вибігла назовні, тепер у супроводі Одного Пера. Всі, хто опинився поруч, побігли за ними. Сталося щось надзвичайне.
Через п’ять хвилин знову з’явився Одне Перо й побіг просто до мене. Він зупинився й навіть не подбав про те, щоб стати в імпозантну позу, як робив зазвичай, а з наскоку, не в змозі стримувати свої почуття, вигукнув:
— Вбивча Рука вміє все! Чи може він вилікувати людину?
— Так, — відповів я, сподіваючись, що мене відпровадять до хворого і хоч на якийсь час знімуть пута.
— Чи можеш ти воскресити померлого?
— Хто помер?
— Моя донька.
— Твоя донька? Темні Коси? — перепитав я злякано і здивовано, бо кілька хвилин тому бачив, як вона бігла повз мене.
— Ні, її сестра, скво молодого вождя Піди. Вона лежить на землі зв’язана й не рухається. Наш шаман каже, що вона померла. Її убив Сантер. Вбивча Рука піде зі мною, щоб повернути їй життя?
— Ведіть мене до неї.
Данина мертвим. Монтана, прибл. 1912 рік. Фото Роланда Ріда.
Мене відв’язали від дерева і зняли пута з ніг, проте не повністю — а лише так, щоб я міг іти дрібними кроками, і повели через стійбище до вігвама Піди. Я подумки радів зі вдалого збігу обставин — мене вели до вігвама Піди, в якому зберігалася моя зброя. Біля входу юрмилися червоношкірі. Вони шанобливо розступилися, даючи мені пройти.
Одне Перо ввів мене до вігвама. На ковдрах лежала молода жінка, біля неї сиділи Какхо-Ото і потворний старигань. Це був шаман племені.
Побачивши нас, шаман і Темні Коси підвелися. Я оглянув вігвам. Зліва від входу лежало моє сідло і попона, на одній із жердин висіли мої револьвери і ніж. Читач може собі уявити, як мені хотілося дістатися до власної зброї.
— Нехай Вбивча Рука подивиться на померлу і скаже, чи може він її оживити, — вимагав і водночас просив Одне Перо.
Опустившись на коліна поруч із тілом жінки, я спробував зв’язаними руками знайти пульс, мені це вдалося не відразу, але, зрештою, я відчув, як під моїми пальцями рівно б’ється слабенька жилка. Жінка була непритомна і могла справді померти, якщо не привести її до тями. Батько й сестра не зводили з мене очей.
— Вона померла, і ніхто не може воскресити її, — глухим упевненим голосом заявив шаман.
— Я зроблю це, — відповів я.
— Ти повернеш їй життя? Справді? — запитав Одне Перо з надією в голосі.